Справа №2-а-304/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2009 рік Великомихайлівський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді: Ткачук О.Л.
при секретарі: Гончарук О.М.
за участю: позивача – ОСОБА_1.,
представника відповідача - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Велика Михайлівка Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області про зобов’язання нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу «Дітям війни». Та просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячно державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по день винесення рішення суду в сумі 4688грн. 70коп., зазначивши, що про порушення її прав їй стало відомо 4 серпня 2009 року.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на раніше надані заперечення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. підпадає під дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 року (далі Закон), остільки є громадянкою України і на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни не досягла вісімнадцятирічного віку (ст.1 Закону). Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні вказаного вище Закону, проти чого не заперечує і відповідач.
Виходячи із того, що позивачка має правовий статус дитини війни, то на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону .
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого окрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року), встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. № 3367-IV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось. Крім того, питання щодо конституційності зазначених Закону №3235-ІV від 20.12.05 року та Закону № 3367-IV від 19.01.2006р. Конституційним судом України не вирішувалось.
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині виплати позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії за 2006 рік .
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, згідно положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Крім цього, за рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Позивачка просить здійснити стягнення підвищення до пенсії також за 2007 року. Суд бере до уваги, що рішення Конституційного суду по справі № 6-рп/2007 прийнято 09.07.2007 року.
У відповідності до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, право позивачки на нарахування відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року. Таким чином, нарахування підвищення має бути вчинено з дня набрання вищевказаного рішення Конституційного Суду України.
Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 (п. 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”) викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набирає чинності з 01.01.2008.
За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги про виплату підвищення до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Що стосується виплат за 2008 рік, то за рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Позивачці починаючи з 1 січня 2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що було передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції від 01 січня 2008 року.
Виходячи з того, що вказана редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивачки на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги про виплату підвищення до пенсії за 2008 та 2009 роки підлягають частковому задоволенню за період з 22 травня 2008 року до 08 жовтня 2009 року.
Невиконання державою в особі Пенсійного Фонду (на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України «Про бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року за №107-У1 та яким провадять нарахування і виплати утримання пенсіонерам, у тому числі і маючим статус «Діти війни», постільки Законом передбачено щомісячне підвищення саме пенсій, розміру довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) своїх соціальних зобов’язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості у правовій державі. Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» безпідставно скасовано та зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і гарантована Конституцією України.
На підставі викладеного, суд не приймає заперечення проти позову з боку відповідача, у тому числі і щодо законодавчого неврегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, що підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування.
Позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню за період часу з 09.07.2007 по 31.12.2007 року (загальний розмір підвищення) та з 22.05.2008 по 08.10.2009 року (різниці від передбаченого розміру державної соціальної допомоги та фактично сплаченого).
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо пропущення строку позовної давності позивачкою, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивачка дізналась про порушення її прав тільки 04 серпня 2009 року.
У відповідності до ст.94 КАС України, суд присуджує позивачці судові витрати, розмір яких підтверджено наданою квитанцією про оплату судового збору.
Керуючись ст.19, ч.2 ст.152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 рік від 09.07.2007 року у справі №1-29\2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, ст.ст. 99, 100, 122, 138, 158-163, 167 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області про стягнення розміру державної соціальної допомоги за період 2006-2009 років - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 жовтня 2009 року, відповідно до чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1. витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі через Великомихайлівський районний суд Одеської області заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя О.Л.Ткачук