С      Справа № 2-а-150

                                                                                                                       2009/2004

          ПОСТАНОВА

                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 року

                      Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Сащенко І.С., при секретарі Макушинській О.В., розглянувши  в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України ( далі – УПФУ) в Богодухівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги "дітям війни",  просила зобов’язати нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. Зазначила, що вона, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (далі ЗУ №2195-1У ), є дитиною війни і їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках така допомога їй  не виплачувалася, оскільки відповідачі всупереч Рішенню Конституційного Суду України ( далі - КСУ) №6-рп/2007 від 09.07.2007 р., яким було визнано відповідно, таким, що не відповідають Конституції України та є неконституційними п.12. ст.. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та  внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено дію ст. 6 ЗУ №2195-1У, не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Вважає, що невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст.6 ЗУ №2195-1У є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. В зв’язку з тим, що про належні їй , як дитині війни, виплати повідомлено не було, а тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації Рішення КСУ від 09.07.2007 року, через півтора року після прийняття, просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за період 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Богодухівському р-ні та нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.

Відповідачі в судове засідання не з"явилися,  надали заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. Вважають, що їх дії, щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195-1У є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідачі зазначили про необґрунтованість доводів позову, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р. ( далі – ЗУ №1058), оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 даної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим законом. Також наполягали на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАСУ.

В судове засідання позивач та представники відповідачів не з’явилися, про дату, місце, та час розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі та не заперечили проти письмового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України справу вирішено судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку письмового провадження.

З матеріалів справи та наявних у ній доказів, судом встановлено, що позивач має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням ( а.с. 8 ) . Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 ЗУ №2195-1У має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Богодухівському  р-ні Харківської обл. встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини ( мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. Відповідно до ст. 6 ЗУ №2195-1У, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. В статті 7 ЗУ №2195-1У зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік». Тому вимоги позивача щодо нарахування державної соціальної допомоги за період 2006 року задоволенню не підлягають

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав

Відповідно до п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 ЗУ №2195-1У, з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено. Рішенням КСУ від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 ЗУ №2195-1У зупинено з урахуванням ст. 111 цього Закону. Підпунктом 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 ЗУ №2195 був викладений в новій редакції. Рішенням КСУ від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункт 3 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п 1-4, 6-22,24-100 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) п.п 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішеннями КСУ у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Стаття 152 ч.2 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, дати ухвалення Рішення КСУ, УПФУ в Богодухівському району Харківської області повинно було нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ №2195-1У з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення КСУ свого рішення, щодо неконституційності п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ №2195, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Таким чином позивачу повинно бути нарахована доплата  починаючи з 09.07.2007 року в сумі:

липень ( 4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30 % = 123,02 грн.

серпень ( 4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30 % = 123,02 грн.

вересень ( 4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30 % = 123,02 грн.

жовтень ( 4.11 + 411) х 30% = 415,11 х 30 % = 124,53  грн.  

листопад ( 4.11 + 411) х 30% = 415,11 х 30 % = 124,53 грн.

грудень ( 4.11 + 411) х 30% = 415,11 х 30 % = 124,53 грн.

всього за 2007 рік - 742 грн. 65 коп.

              Крім того, у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

    Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій УПФУ в Богодухівському районі, щодо нездійснення нарахування до доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

    Конституція України, ст. 64, передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

    Згідно ч.ч.3 та 4 КАСУ звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.   Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позовних вимог.

    Щодо доводів відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ №1058, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки сторони по справі не заперечують, що позивач має право на отримання доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитина війни. За чинним законодавство розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ №1058, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має. А отже, щодо застосування ч.3 ст. 28 вище зазначеного закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195-1У.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Також суд відхиляє доводи відповідача, щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат, підвищення пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ №1058 рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чинок обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ2195-1У покладено на УПФУ в Богодухівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії. Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам и своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст. 26 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. ЗУ 32195-1У реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «Дитина війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплат до пенсії. Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно до абзацу 1 Положення про Пенсійний фонд України – ПФУ є центральним органом виконавчої влади, на який відповідно до зазначеного положення покладено обов*язок щодо призначення пенсій, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.     Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах міста є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно Головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів ПФУ та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ЗУ №2195-1У, покладено саме на органи ПФУ. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – ПФУ, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАСУ не доведено та не надано суду доказів, щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку, щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку, щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача..

Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне:

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 09.07.2007 року і не  припинилось до 31.12.2007 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Також суд зважає на те, що позивач є людиною похилого віку, що ускладнює ефективність дій по захисту своїх прав та свобод, а тому суд визнає пропуск строку з поважної причини, що є підставою для поновлення строку для звернення до адміністративного суду

          За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати  Управління пенсійного фонду України в Богодухівському  районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити заборгованість.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.1,3,8, 71, 94,159-163, 167, 186, 254  КАС України,

           П о с т а н о в и в:  

Позовні вимоги ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про  поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги "дітям війни" - задовольнити частково . Поновити позивачу строк на звернення до адміністративного суду.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Богодухівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя