Деснянський районний суд міста Києва

м. Київ, пр. Маяковського, 5в, 2225, "(044) 547-81-73. (044) 547-24-23. (044) 547-37-27"

Справа 1-118/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Кошової О.В.

при секретарі Шкляревській І.В.

за участю прокурора Гаращенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого -

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.07.2009 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, знаходячись в дворі будинку № 81 по проспекту Маяковського в м. Києві, діючи умисно з корисливих мотивів, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та скориставшись відсутністю уваги з боку ОСОБА_2, яка залишила мобільний телефон марки «ОСОБА_3 W580I» без уваги на лавочці, таємно викрав чуже майно, а саме мобільний телефон марки «ОСОБА_3 W580I», вартістю 1299 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 8 гривень, що належить ОСОБА_4, яким користувалась його неповнолітня донька ОСОБА_2 Після чого, ОСОБА_1, з місця скоєння злочину зник, чим завдав ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1332 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні визнав, вищезазначені обставини підтвердив та детально і послідовно пояснив, що дійсно 11.07.2009 року близько 17 години 40 хвилин, знаходячись біля буд. № 81 по проспекту Маяковського в м. Києві, побачивши на лавочці неподалік вищевказаного будинку трьох дівчат та свого брата ОСОБА_5 Підійшовши до них він почав спілкуватися з ними в той же час він побачив на лавочці мобільний телефон марки «Соні Еріксон» і вирішив його викрасти, в цей же момент двоє дівчат пішли до кіоску, а одна дівчина як стало йому потім відомо ОСОБА_2 та його брат ОСОБА_5 залишились сидіти на лавочці, в той момент він стояв поряд з лавочкою. Коли його брат ОСОБА_5 та ОСОБА_2 дивились по різним сторонам він непомітно для них простягну руку до лавочки та забрав мобільний телефон і одразу поклав телефон до карману шортів, після чого попрощався з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та пішов до дому. Прийшовши до дому він одразу вимкнув мобільний телефон та вийняв з нього сім-карту поклавши її поряд з телефоном в кімнаті під диваном. Приблизно через 10-15 хвилин, він знову вийшов на вулицю та пішов до вказаної компанії, де разом з дівчатами знаходився його брат ОСОБА_5 В той момент від ОСОБА_2 він дізнався що у неї зник мобільний телефон, зробивши здивований вигляд, почав шукає телефон навколо лавочки. Не знайшовши мобільний телефон дівчата та він з братом пішли додому. Про те, що він вкрав мобільний телефон ОСОБА_2 він своєму брату ОСОБА_5 не казав. Викрадений мобільний телефон він продав наглядно знайомій ОСОБА_6 Про те що мобільний телефон викрадений ОСОБА_6 він не повідомляв.

Свою винність ОСОБА_1 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, а також зазначив, що з доказами зібраними по справі згоден, в тому числі з показаннями потерпілих, а також з іншими доказами зібраними по справі, фактичні обставини справи не оспорював.

Крім того, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що свою вину визнав повністю, виявив бажання, щоб докази, що стосуються фактичних обставин справи не досліджувались судом.

Дані підсудним ОСОБА_1 показання не викликають у суду сумнівів щодо їх правдивості та добровільності.

За таких обставин, відповідно до ст. 299 КПК України, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Винність ОСОБА_7, крім його визнавапьних показань, підтверджується, також, сукупністю зібраних по справі досудовим слідством доказів, на дослідження яких підсудний не наполягав, оскільки не оспорював фактичні обставини справи.

Таким чином, на підставі викладеного, суд робить висновок про доведеність винності ОСОБА_1 в перед’явленому обвинуваченні.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст.185 ч. 1 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадання чужого майна, тобто крадіжку.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу підсудного, який вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий (а.с.77- 81).

Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_7, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7, судом не встановлено.

Поряд з цим, обираючи вид покарання з числа, передбачених за вчинений злочин, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, обставини справи, вищезазначені дані про особу ОСОБА_7,який вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, раніше не судимий, суд призначає йому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою органами кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

3 А СУДИ В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 185 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у вигляді 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обв’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речовий доказ мобільний телефон «ОСОБА_3 W580I», серійний номер 353448023540275 - залишити у законному володінні представнику потерпілого ОСОБА_8 (а.с.23)

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: