Дата документу 03.05.2017

Справа № 320/2583/17

(2-а/320/117/17)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

„03" травня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовській О.М.

поліцейського СРПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області - Юрченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Юрченка Віталія Володимировича про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить змінити постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР 2 № 927527 від 06 квітня 2017 року, звільнивши його від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, зазначивши що при складанні постанови поліцейський не пересвідчився в тому, що в мішках, яких він перевозив знаходилось технічне сміття, а не небезпечний вантаж. Також зазначив, що вказане правопорушення не потягло настання будь-яких негативних наслідків, та він усвідомив протиправність своєї поведінки, а тому більше не буде допускати такої поведінки.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву в повному обсязі, просив її задовольнити, зазначивши, що він не скоював даного правопорушення та їхав з кладовища, де полагоджував памятник, а у мішках, які знаходились в його транспортному засобі знаходилось технічне сміття. При цьому, поліцейський не перевіривши вміст даних мішків, які були застрочені з обох сторін, склав постанову, якою наклав на нього адміністативне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Будь-які пояснення та зауваження він не надавав, оскільки постанова складалась в темний час доби та нічого не було видно, а з текстом постанови він ознайомився вдома.

Відповідач поліцейський СРПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Юрченко В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що ним було складено протокол, яким було зафіксовано правопорушення, скоєне ОСОБА_2 шляхом фотофіксації через скло транспортного засобу, крім того під час складання протоколу ОСОБА_2 з транспортного засобу не виходив, пояснював, що він купив на залізничному вокзалі мінеральні добрива - селітру, яку має намір використати в господарстві, з приводу чого надав йому накладну. Також, ОСОБА_2 повідомив, що він не обізнаний щодо правил перевезення небезпечного вантажу. Надати доступ для огляду мішків, в яких містився небезпечний вантаж, ОСОБА_2 відмовився. Зазначає, що він діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства, та обставини, якими обґрунтовує позивач свій позов спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Суд, ураховуючи доводи позивача, що викладені в позові, пояснення відповідача, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ст. 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний спосіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У відповідності до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Постановою поліцейського СРПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Юрченка В.В. серії АР № 927527 про накладення адмінстративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06 квітня 2017 року на позивача ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він 06 квітня 2017 року о 22 годині 15 хвилин на 435 км а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, перевозив небезпечний вантаж - селітра аміачна (знак небезпеки 5.1), транспортний засіб немає відповідноного маркування, не маючи ДПНВ свідоцтва на перевезення небезпечних вантажів, чим порушив п. 22.5 ПДР України.

Стаття 132-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Згідно п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази по своєму внутрішньому переконанню на підставі всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порушення ПДР України позивачем зафіксовано поліцейським Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Юрченком В.В. за допомогою фотофіксації.

Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження не дотримання поліцейським Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Юрченком В.В. вимог КУпАП при складення постанови позивачем надано не було. Навпаки, при складенні постанови поліцейським Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Юрченком В.В. позивач не надав можливості доглянути транспортний засіб, в якому знаходились мішки та встановити їх місткість. Будь-яких пояснень та зауважень з приводу постанови, яка складалась у присутності позивача та яка була отримана ним особисто, з боку позивача надано не було. Більш того, у позовній заяві позивач зазначає, що він усвідомив протиправність своєї поведінки та зобов'язується не допускати такої поведінки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена - до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або до районного, міського районного в місті, міського або міськрайонного суду, в порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або подання прокурора без задоволення.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне відмовити у позові повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 18, 19, 69-71, 162, 163, 171-2, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 132-1, 251, 252, 280, 288, 289, 293 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

У позові ОСОБА_2 до поліцейського Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Юрченка Віталія Володимировича про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Кучеренко