справа № 492/1155/16-ц

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2017 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання – Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Одеської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області, Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» про визнання незаконними та скасування рішення про розірвання контракту, розпорядження про розірвання контракту, наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідачів про визнання незаконними та скасування рішення про розірвання контракту, розпорядження про розірвання контракту, наказу про звільнення та поновлення її на посадіголовного лікаря Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» (далі за текстом - КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня»), посилаючись на те, що 01 серпня 2013 року на підставі рішення ОСОБА_2 районної ради Одеської області№ 565-VІ від 19.07.2013р. «Про призначення на посаду головного лікаря КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня», з позивачкою було укладено Контракт з керівником КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» (далі за текстом - контракт) зі строком дії контракту до 01 серпня 2018 року. Рішенням ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» позивачку звільнено та розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області № 434/А-2016 від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» Л.Квашею» з позивачкою розірвано контракт і наказом КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» № 46 від 26.08.2016р. позивачку звільнено з посади головного лікаря КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» з 26.08.2016р. за п. 5 ст. 40 КЗпП України через не з’явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Позивачка вважає, що розірвання вищезазначеного контракту та її звільнення є незаконним так як вона в день звільнення знаходилася на лікарняному; ч. 5 ст. 40 КЗпП України, за якою позивачка звільнена, взагалі не існує; в порушення п. 27 контракту позивачка не попереджена про розірвання контракту за два тижні; подання про звільнення позивачки не виносилося на розгляд профспілкового органу; під час підготовки оскаржуваних рішень відповідачами не отримані висновки медичної комісії про можливість подальшого перебування позивачки на посаді головного лікаря за станом здоров’я у зв’язку з чим позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом. Крім того, позивачка зазначає, що в результаті упередженого та необ’єктивного відношення керівництва ОСОБА_2 районної ради Одеської області та ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області до позивачки уже приймалися рішення та розпорядження про розірвання контракту з позивачкою, однак рішенням суду були визнані незаконними та скасовані.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, підтримавши викладені обґрунтування вимог в позовній заяві та додатково пояснивши, що захворювання позивачки були різними; листки непрацездатності позивачкою здавалися до КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» своєчасно; райдержадміністрацією до районної ради подано лист без додатків, а не подання з додатками; розірвання контракту та звільнення позивачки відбулося на наступний день після набрання законної сили рішення суду про визнання незаконними та скасування рішення та розпорядження про розірвання контракту з позивачкою; позивачка получила попередження про розгляд питання про звільнення після 26 серпня 2016 року, тобто після фактичного звільнення.

Представник відповідачів ОСОБА_2 районної ради Одеської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської областів судовому засіданні позов не визнала, підтримала заперечення проти позову, пояснивши, що упереджене та необ’єктивне відношення керівництва ОСОБА_2 районної ради Одеської області та ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області до позивачкинічим не підтверджено; рішення про звільнення приймалося колегіальним органом; позивачкою були порушені норми трудового законодавства, а саме не з’являлася на робочому місці після закінчення лікарняного і жодним чином не повідомляла про це лікарню, що підтверджується актами про відсутність на робочому місці позивачки; ОСОБА_2 районна державна адміністрація Одеської області звернулася до ОСОБА_2 районної ради Одеської з питанням про розірвання контракту з позивачкою на підставі п. 23, п. 27 контракту, п. 5 ст. 40 КЗпП України через не з’явлення позивачки на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, яке розглянуто на спільних засіданнях постійних депутатських комісій, якими рекомендовано внести на розгляд районної ради проект рішення районної ради про розірвання контракту з позивачкою; на підставі рішення районної ради головою райдержадміністрації видано розпорядження про розірвання контракту з позивачкою; позивачка своєчасно повідомлялася про розгляд питання про розірвання контракту; згоди виборного органу на розірвання контракту з позивачкою не передбачено КЗпП України так як позивачка призначена на керівну посаду, а саме на посаду головного лікаря районною радою; ОСОБА_2 районна рада Одеської області та ОСОБА_2 районна державна адміністрація Одеської областіпри прийнятті оскаржуваних рішення та розпорядження діяли в межах своїх повноважень та відповідно до діючого законодавства у зв’язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» в судове засідання не з’явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій справу просила розглянути в її відсутність. Судом відповідачу КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» було направлено лист про необхідність висловлення позиції щодо заявлених позовних вимог позивачки, однак КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» свою правову позицію з приводу заявлених вимог не висловила.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані сторонами письмові докази, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з трудового законодавства, пов'язані з правовідносинами між робітником та роботодавцем, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Кодексом законів про працю України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4. Статуту КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня», затвердженого рішенням ОСОБА_2 районної ради № 102-VІІ від 22.04.2016р. (далі - Статут) ОСОБА_2 центральна районна лікарня Арцизького району є комунальною установою ОСОБА_2 районної ради Одеської області, заснованою на спільній власності територіальних громад сіл та м.Арциз Одеської області. Засновником є ОСОБА_2 районна рада Одеської області, уповноваженим органом для здійснення оперативного управління лікарнею є ОСОБА_2 районна державна адміністрація Одеської області (т. 1 а.с. 103-115).

Рішенням ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 87-VІ від 22.02.2011р. «Про майно спільної власності територіальних громад м.Арциз, сіл району та комунальних підприємств і організацій, управління якими здійснює районна рада» ОСОБА_2 районній державній адміністрації Одеської області були делеговані повноваження з управління КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня», у тому числі укладення, розірвання контракту з головним лікарем (т. 2 а.с. 74-79). Як вбачається з рішення ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 41-VІІ від 11.01.2016р. «Про делегування районній державній адміністрації окремих повноважень районної ради», ОСОБА_2 районній державній адміністрації Одеської області були також делеговані повноваження, зокрема підготовка і внесення на розгляд ради проектів рішень з питань, передбачених зазначеним рішенням, забезпечення виконання рішень ради; забезпечення ефективного використання трудових ресурсів (т. 2 а.с. 72-73). Рішенням ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 187-VІ від 21.10.2011р. затверджено Порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об’єктами спільної власності територіальних громад міста Арциз та сіл Арцизького району (т. 2 а.с. 66-69). Рішенням ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 188-VІ від 21.10.2011р. затверджено Положення про порядок укладання та розірвання контрактів з керівниками підприємств, установ і закладів, що є об’єктами спільної власності територіальних громад міста Арциз та сіл Арцизького району (т. 2 а.с. 62-65).

На підставі рішення ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 7-VІІ від 23.12.2015р. «Про затвердження Регламенту ОСОБА_2 районної ради» (т. 2 а.с. 45) затверджено Регламент ОСОБА_2 районної ради (т. 2 а.с. 46-61).

На виконання рішення «Про призначення на посаду головного лікаря комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» (т. 2 а.с. 70) між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Одеської області та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 6-8, 141) за погодженням Голови ОСОБА_2 районної ради 01 серпня 2013 року було укладено контракт з керівником КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» на строк до 01 серпня 2018 року (т. 1 а.с. 9-14). Наказом № 124 від 01.08.2013р. КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» строком на 5 років, з 01.08.2013р. (т. 2 а.с. 71).

Листами № 01-20/973 від 11.07.2016р., № 01-20/1010 від 19.07.2016р. ОСОБА_2 районна державна адміністрація Одеської області звернулася до КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» про надання інформації та підтверджуючих документів щодо відсутності на робочому місці головного лікаря ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 67, 68). Як вбачається з листа № 01-10/630 від 21.07.2016р. КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» інформує ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Одеської області, щоголовний лікар ОСОБА_1 відсутня на робочому місці згідно листків непрацездатності (т. 1 а.с. 69), що також підтверджується листками непрацездатності серії АГЗ № 064653 від 26.02.2016р. (т. 1 а.с. 21), № 338335 від 07.04.2016р. (т. 1 а.с. 22), № 453528 від 11.04.2016р. (т. 1 а.с. 23), серії АГШ № 847796 від 28.04.2016р. (т. 1 а.с. 24), серії АГШ № 847585 від 29.04.2016р. (т. 1 а.с. 25), серії АГШ № 847924 від 24.05.2016р. (т. 1 а.с. 26), серії АГШ № 846006 від 25.05.2016р. (т. 1 а.с. 27), серії АГШ № 846105 від 01.07.2016р. (т. 1 а.с. 28), серії АГШ № 846197 від 04.08.2016р. (т. 1 а.с. 29), актами від 27.06.2016р., 29.06.2016р., 01.07.2016р., 05.07.2016р. (а.с. 63, 64, 65, 66), доповідною інспектора з кадрів (т. 1 а.с. 70), табелями обліку робочого часу за лютий, березень, квітень, травень, червень (т. 1 а.с. 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77). Згідно вимоги № 01-10/612 від 13.07.2016р., № 01-20/704 від 10.08.2016р. КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» повідомила ОСОБА_1 про необхідність надання пояснень щодо відсутності на робочому місці з 01 липня 2016 року (т. 1 а.с. 78, 79).

ОСОБА_2 районна державна адміністрація Одеської області звернулася до голови ОСОБА_2 районної ради Одеської області у вигляді листа № 01-04/1085 від 05.08.2016р. про внесення на розгляд ОСОБА_2 районної ради Одеської області питання щодо розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» ОСОБА_1 на підставі ст. 23, ст. 27 контракту, п. 5 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 81). Згідно листа № 01-20/1120 від 15.08.2016р., який відправлений позивачці згідно опису, квитанції від 16.08.2016р. ОСОБА_2 районна державна адміністрація Одеської області, повідомила ОСОБА_1 про розгляд питання дострокового розірвання контракту з ОСОБА_1, відповідно до п. 27 контракту, у зв’язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства України (т. 1 а.с. 80, 83). Як вбачається з витягу з протоколу № 4-СЗ від 23.08.2016р. на спільному засіданні постійних комісій районної ради з питань освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, соціального захисту населення та з питань бюджету, регуляторної та інвестиційної політики, соціально-економічного розвитку та управління майном комунальної власності, підприємницької діяльності розглянуто питання про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» та рекомендовано внести на розгляд районної ради проект рішення ОСОБА_2 районної ради Одеської області «Про розірвання контракту з головним лікарем комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня», яким звільнити ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 84-87).

Як вбачається з розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області 434/А-2016 від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» Л.Квашею» (т. 1 а.с. 15, 88) на підставі рішення ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» (т. 1 а.с. 16, 89) розірвано контракт з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» ОСОБА_1 з 26 лютого 2016 року відповідно до ч. 5 ст. 40 КЗпП України, та наказом КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» № 46 від 26.08.2016р. ОСОБА_1, позивачка по справі, звільнена з посади головного лікаря КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» на 1,0 посади з 26 серпня 2016 року за п. 5 ст. 40 КЗпП України, не з’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (т. 1 а.с. 17, 90).

Відповідно до листів № 01-10/748 від 26.08.2016р., № 01-10/749 від 26.08.2016р., які відправлені ОСОБА_1, позивачці по справі, на підставі описів, квитанцій від 26.08.2016р. КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня», повідомила ОСОБА_1 про необхідність з’явитися до КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» для ознайомлення з наказом про звільнення, а також направили позивачці наказ КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» № 46 від 26.08.2016р. про звільнення, розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області 434/А-2016 від 26.08.2016р. про розірвання контракту (т. 1 а.с. 91, 92, 93). Згідно заяви від 29.08.2016р. ОСОБА_1, позивачка по справі, звернулася до КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» про видачу копії рішення районної ради, наказу про звільнення, розпорядження райдержадміністрації про розірвання контракту (т. 1 а.с. 94).

Згідно висновку експерта № 316 від 14.03.2017р., комісійної судово-медичної експертизи, яка була призначена судом та проведена, відповідно до ст. 143 ЦПК України, ОСОБА_1 у період з 26 лютого 2016 року по 26 серпня 2016 року лікувалася з приводу різних захворювань, а саме: з 26.02.2016р. - «гостре респіраторне захворювання, гіпертермічний синдром»; з 09.03.2016р. - «гостре респіраторне захворювання, остеохондроз, правобічний сколіоз»; з 08.04.2016р. - «правобічна ниркова коліка»; з 11.04.2016р. – «конкремент (камінь) в нижній третині правого сечоводу»; з 13.05.2016р. – «гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні лівої середньої мозкової артерії» (т. 2 а.с. 8-24).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожному громадянину гарантується право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право кожної особи - і фізичної і юридичної (згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи), на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами частин 1 і 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 60 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами згідно ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 58-66 ЦПК України.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.

 Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянина права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, він вільно обирає або на який вільно погоджується та гарантує захист від незаконного звільнення.

Разом з тим, виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За загальновідомими правилами, встановленими ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158, 04.02.1994р. ратифікованої Верховною Радою України, яка набула чинності 16.05.1995р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного зі здібностями або поведінкою працівника, або викликаного виробничою необхідністю підприємства, установи або служби.

Згідно ч. 2 ст. 22 КЗпП Українивідповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українистроковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку, нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Диспозиція наведеної норми права має дві основні складові: проміжок часу, що перевищує чотири місяці, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, та причину відсутності останнього - непрацездатність, що тривала протягом зазначеного часу (безперервно).

Згідно з п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2001 року № 189, тимчасову непрацездатність визначено як непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи.

Випадком тимчасової непрацездатності є тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, що підтверджується видачею листка непрацездатності і можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров'я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - «стати до роботи».

У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми випадок тимчасової непрацездатності вважається новим.

Беручи до уваги вимоги п. 1.3 розділу 1 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, суд не може залишити поза увагою ту обставину, що в період з 26 лютого 2016 року по 26 серпня 2016 року підставами тимчасової непрацездатності позивачки є різні хвороби і жодна з них не продовжувалась протягом чотирьох місяців, що підтверджено 9 (дев’ятьма) листками непрацездатності (т. 1 а.с. 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29), висновком експерта № 316 від 14.03.2017р. (т. 2 а.с. 8-24).

Зважаючи на те, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 в період з 26 лютого 2016 року по 26 серпня 2016 року виникала з приводу різних захворювань, а не одного і того ж захворювання, нез'явлення позивачки на роботі було обумовлено кількома незалежними один від одного випадками тимчасової непрацездатності, за якими листки непрацездатності закривалися, а наступні відкривалися, беручи до уваги, що застосування п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українипередбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, а відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи, суд приходить до висновку про те, що кваліфікуючої ознаки нез'явлення ОСОБА_1 на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, при її звільненні з роботи судом встановлено не було.

Крім того, з матеріалів справи  вбачається, що контрактом з керівником КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» (далі за текстом – контракт) визначені  умови припинення контракту та розірвання контракту.

Відповідно до  п. 23 контракт припиняється до закінчення терміну дії контракту з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

На підставі п. 27 контракту дострокове розірвання контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених цим контрактом, з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, судам роз’яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області № 434/А-2016 від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» Л.Квашею» з позивачкою розірваний контракт з 26.08.2016р. (т. 1 а.с. 16, 89) на підставі рішення ОСОБА_2 районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» (т. 1 а.с. 16, 89) з підстав, передбачених ч. 5 ст. 40 КЗпП України та наказом КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» № 46 від 26.08.2016р. позивачка звільнена з посади головного лікаря КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» на 1,0 посади з 26 серпня 2016 року за п. 5 ст. 40 КЗпП України, тобто не з’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (т. 1 а.с. 17, 90).

З зазначених рішення, розпорядження  вбачається, що відповідачем по справі ОСОБА_2 районною радою Одеської області в рішенні про звільнення позивачки, а також відповідачем по справі ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Одеської області в розпорядженні про розірвання контракту з позивачкою, в наказі КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» про звільнення взагалі не зазначено період нез'явлення позивачки на роботі у зв'язку з її тимчасовою непрацездатністю, що є не припустимим, а також не зазначено, які конкретно умови визначені в контракті порушені позивачкою, що як наслідок потягло за собою звільнення. 

Встановлене свідчить про те, що в рішенні та розпорядженні, якими було розірвано контракт з позивачкою, відсутні підстави, зазначені в контракті, відповідно до яких розірвання контракту відбулось з порушенням діючого законодавства, оскільки розірвання контракту і звільнення позивачки по справі можливе тільки виходячи із умов визначених в контракті, зокрема в розділі 5.

Судом встановлено, що відповідно до п. 23, п. 27 контракту цей контракт припиняється з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом; при достроковому розірвані цього контракту сторона повинна про це повідомити іншу сторону за два тижні.

Поняття  зазначене  в п. 23 контракту - «контракт припиняється з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом» може в даному випадку тлумачитись тільки виходячи із змісту даного контракту, а не як підстава для розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації, передбачена КЗпП України.

Зміст  поняття «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Правовідносини між сторонами в частині трудових відносин регулюються виключно контрактом і п. 23, п. 27 контракту є невід’ємною частиною, яка повинна враховуватись при звільненні позивачки та розірванні з позивачкою контракту у випадку невиконання нею обов'язків, визначених контрактом.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 27 контракту, при достроковому розірвані контракту сторона повинна про це повідомити іншу сторону за два тижні, що в даному випадку відповідачами по справі було зроблено несвоєчасно так як повідомлення про дострокове розірвання контракту відправлено 16.08.2016р. (т. 1 а.с. 80, 83), тобто за 10 днів до пленарного засідання ОСОБА_2 районної ради Одеської області, на якому було прийняте оскаржуване рішення ради, то в такому випадку позивачка не може вважатися належним чином попередженою про розірвання контракту.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі не дотрималися процедури розірвання контракту з позивачкою так як це передбачено його умовами.

Також, в судовому засіданні встановлено, що розірвання контракту з позивачкою проводилося в порушення Регламенту ОСОБА_2 районної ради, Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об’єктами спільної власності територіальних громад міста Арциз та сіл Арцизького району.

Згідно п. 3.5.2. Регламенту ОСОБА_2 районної радипропозиції до порядку денного пленарного засідання сесії районної ради вносяться головою районної ради, постійними комісіями районної ради, депутатами, головою районної державної адміністрації не пізніш як за 10 днів до прийняття розпорядження про скликання сесії районної ради, а в невідкладних випадках – і після закінчення цього терміну за згодою голови районної ради.

Відповідно до п. 3.6 «Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об’єктами спільної власності територіальних громад міста Арциз та сіл Арцизького району» для підготовки проекту рішення районної ради про звільнення з посади керівника за ініціативою районної ради до проекту рішення додається подання голови районної ради або районної державної адміністрації про звільнення з займаної посади та розірвання трудового договору (контракту) з керівником з відповідним обґрунтуванням та підтвердженням необхідними матеріалами.

Судом встановлено, що голова ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області звернувся до районної ради з листом, а не з поданням як визначено п. 3.6. «Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об’єктами спільної власності територіальних громад міста Арциз та сіл Арцизького району»про звільнення позивачки з займаної посади та розірвання трудового договору (контракту) без підтверджуючих необхідних матеріалів, які підтверджують, що позивачка не з'явилася на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Також, встановлено, що постійною комісією районної ради з питань освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, соціального захисту населення та з питань бюджету, регуляторної та інвестиційної політики, соціально-економічного розвитку та управління майном комунальної власності, підприємницької діяльності в порушення строку, передбаченого п. 3.5.2 Регламенту районної ради, внесена пропозиція до порядку денного пленарного засідання, тобто за 3 дні до пленарного засідання та суду не надано жодного доказу необхідності внесення зазначеної пропозиції з порушенням строку.

Суд не бере до уваги посилання позивачки про те, що вона була звільнена без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки таке твердження спростовується положеннями ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, згідно яких у випадках звільнення керівних працівників, які призначаються на посади органами місцевого самоврядування розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Доводи відповідачів районної ради, райдержадміністрації, викладені в запереченнях проти позову, про те, що підставою для розірвання контракту з позивачкою є порушення зі сторони позивачки норм трудового законодавства, а саме не з’явлення на роботі після закінчення лікарняного і жодним чином не повідомлення про це лікарню; не своєчасна здача до лікарні листків непрацездатностів судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, а саме листом № 01-10/630 від 21.07.2016р. КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» (т. 1 а.с. 69), доповідною інспектора з кадрів (т. 1 а.с. 70), актами від 27.06.2016р., 29.06.2016р., 01.07.2016р., 05.07.2016р. (а.с. 63, 64, 65, 66) згідно яких позивачка з 01 липня 2016 року продовжувала хворіти та відповідачі не довели суду обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх заперечень, а згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивачки та якими доказами вони підтверджуються, суд приходить до однозначного висновку, що позивачкою надано суду належні доводи на підтвердження позовних вимог, тому оспорюванні рішенняОСОБА_2 районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» та розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області № 434/А-2016 від 26.08.2016р. «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» Л.Квашею», наказ КУ «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» № 46 від 26.08.2016р. підлягають визнанню незаконними та скасуванню у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Суд не бере до уваги лист непрацездатності серії АГЗ № 064770 від 25.01.2016р. (т. 1 а.с. 20), додатковий табель роботи адміністративно управлінського відділення за січень 2016 року (т. 1 а.с. 71) та накладну № R0354160 від 12.08.2016р. (т. 1 а.с. 82), оскільки зазначені докази в силу ч. 3 ст. 58 ЦПК України не стосуються предмета доказування, тому не є належними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так як позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі ст. 88 ЦПК України, судовий збір в сумі 640,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави у зв’язку з задоволенням позовних вимог позивачки про стягнення аліментів.

Беручи до уваги те, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, судовий збір за подання до суду позову немайнового характеру у розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідачів на користь держави в рівних частинах з кожного.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 30, 57-60, 64, 66, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішенняОСОБА_2 районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня».

Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області № 434А-2016 від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» Л.Квашею».

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» № 46 від 26 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня».

Стягнути з ОСОБА_2 районної ради Одеської області,ОСОБА_2 районної державної адміністрації Одеської області,Комунальної установи «ОСОБА_2 центральна районна лікарня» в дохід держави судовий збір у сумі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) гривня 20 копійок в рівних частинах з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо сторони, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного суду ОСОБА_4