Головуючий у 1 інстанції – суддя Кузьмич В. Г.
Суддя-доповідач – Лях О.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2009 року справа № 2-а-748/09/1210
зал судового засідання суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Лях О. П.
суддів:
при секретарі судового засідання Горбенко К. П.
Юрченко С. П.
Ковальчук Г. Л.
за участю представників від:
позивача: не з’явився, повідомлений належним чином
відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області
на постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області
від 30 квітня 2009 року
по адміністративній справі № 2-а-748/09 (суддя Кузьмич В. Г.)
за позовом ОСОБА_1
Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області
до
про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії інваліду ЧАЕС, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до Краснодонського міськрайонного суду Луганської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 1 жовтня 2008 року.
22 квітня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив поновити строк звернення до суду з позовом, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 1 січня 2006 року по дійсний час, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 1 січня 2006 року по дійсний час.
Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 30 квітня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції поновив позивачу строк звернення до суду, визнав незаконними дії посадових осіб відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті пенсії позивачу, зобов’язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату позивачу пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Сторони на судовий розгляд не з’явилися.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням (арк. справи 7, 8).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, відповідач, на думку позивача, неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії за період з 1 січня 2006 року по 1 вересня 2008 року відповідно до зміни прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена за його вибором пенсія за 2 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком .
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що розрахунок пенсій та додаткової пенсії призначених відповідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Після прийняття Конституційним судом України рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 відбувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22 травня 2008 року, а з 1 липня 2008 року - постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Стосовно цих тверджень відповідача колегія суддів зазначає, що за статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.
Таким чином, колегія судів дійшла до висновку, що постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, № 530 від 28 травня 2008 року, № 654 від 16 липня 2008 року були прийняті всупереч положень статей 50, 54, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір апеляційний суд погоджує висновки суду першої інстанції про те, що позивачу повинна сплачуватися державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Колегія суддів з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком .
Відповідно до частини 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Крім того, колегія суддів враховує, що в дійсний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523 зі змінами і доповненнями, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком .
Стаття 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII згідно пункту 17 розділу І закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 5 жовтня 2006 року № 231-V, який набрав чинності 31 жовтня 2006 року, була доповнена частиною 3 наступного змісту: у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму". Додаткового звернення особи за перерахунком пенсії вищенаведена стаття не передбачає. Дана редакція є чинною в період з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Стосовно періоду з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2006 року колегія суддів зазначає, що згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. При цьому вказана стаття передбачає виняток з загального правила, а саме перерахунок призначеної пенсії в такому порядку здійснюється, крім випадку, передбаченого частиною 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 13 лютого 2009 року, відповідач листом (арк. справи 4) відмовив позивачу в перерахунку пенсії.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в виплаті позивачу державної пенсії, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Судом першої інстанції не було вірно визначено періоду, за який відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Також, колегія суддів зазначає, що оскільки предметом спору є перерахунок пенсії до спірних правовідносин застосовуються приписи частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Статтею 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального права, що з врахуванням статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області на постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 30 квітня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-748/09 – задовольнити частково.
Викласти абзац 4 резолютивної частини постанови Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 30 квітня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-748/09 в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодон Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично здійснених виплат за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у відповідності до вимог частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частини 3 статті 28, частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 30 квітня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-748/09 – залишити без змін.
Постанова виготовлена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 09 жовтня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді :