Головуючий суду І інстанції – Ковальова Т.І.
Суддя – доповідач - Лях О.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
09 жовтня 2009 року справа № 2а-11627/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Лях О.П.
суддів:
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Юрченко В.П., Горбенко К.П.
Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 09 квітня 2009 року
по справі № 2а-11627/09/1270
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська
про визнання дій незаконними, зобов’язання до нарахувати і виплатити пенсію
інваліду ЧАЕС, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року у справі № 2а-11627/09/1270 адміністративний позов позивача задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, вищевказане управління, подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача визнано інвалідом ІІ групи. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону № 796-ХІІ, є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Визначаючи період, з якого необхідно провести перерахунок пенсії, суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, а так як позивач звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про перерахунок та виплату пенсії 26.11.2008 року, перерахунок пенсії йому повинен бути проведений з 01.12.2008 року.
Пунктом 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме, текст статті 50 викладений в такій редакції:
"Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам І групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами";
частини третю і четверту статті 54 замінено чотирма частинами такого змісту:
"У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв’язку з чим з 22.05.2008 року відновлена дія ст. ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до 01.01.2008 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги – відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року у справі № 2а-11627/09/1270 – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року у справі № 2а-11627/09/1270 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий
Судді