u
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-11527/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Кусик Г.С.,
за участю:
представника позивача - Мохненко О.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з урахуванням зменшених позовних вимог з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 5832,80 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у 2008 році не забезпечено норматив працевлаштування інвалідів, оскільки при нормативі 2 інваліди, не було працевлаштовано жодного, що є порушенням ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів". При цьому вказує на те, що незабезпечення виконання нормативу допущено саме з вини відповідача, який не створив робочих місць інвалідам, не повідомив про вакантні посади центр зайнятості, не направив форму № 3-ПН, що є прямим обов"язком фізичної особи-підприємця.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що чинним законодавством України обов"язок по працевлаштуванню інвалідів покладено на відповідача та центр зайнятості, а не на підприємство. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 працює у сфері будівництва і більшість посад пов"язані з важкими умовами, на яких праця інвалідів неможлива, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен розраховуватися із тієї кількості робочих місць, які не пов"язані із шкідливими умовами праці. Так як із 47 працівників 37 працювало на посадах з важкими умовами праці, то норматив повинен бути одне робоче місце, а оскільки ОСОБА_3 сплачено 8000 грн. адміністративно-господарських санкцій, то ним погашено суми адміністративно-господарських санкцій за одне нестворене та незайняте інвалідом робоче місце. У зв"язку з цим також вважає, що позивачем неправильно розраховано суми пені, так як її розмір необхідно розраховувати за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за одне робоче місце інваліда, а не за два. Зазначає, що пепю несплачено наслідок тяжкого матеріального становища.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно з вимогами ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників приватного підприємця у 2008 році становила 47 осіб. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем до чотиривідсоткового нормативу, у 2008 році становила 2 особи, у той час коли у звітному періоді відповідачем не було працевлаштовано жодного інваліда. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 протягом 2008 року не надавав державній службі зайнятості звіт за формою 3-ПН та не вживав заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, що не заперечується у судовому засіданні представником відповідача.
Пуктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвержденого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Обов"язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, згідно з вимогами якої підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов"язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства нестворення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 робочих місць інвалідам та неповідомлення центру зайнятості про наявність таких вакантних посад унеможливило направлення цим органом до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді. У зв"язку з чим, суд приходить до висновку про те, що саме з вини відповідача допущено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
Суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що при розрахунку кількості місць для працевлаштування інвалідів необхідно виходити з видів діяльності підприємства та умов праці, так як ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не передбачено виключень з порядку розрахунку нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст.20 Закону, Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, самостійно сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
З огляду на наведене, за 2 робочих місця, не створених для інвалідів і не зайнятих інвалідами, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повинен був до 16 квітня 2009 року сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 13455,32 грн. та пеню у сумі 377,48 грн. Із вказаної суми відповідачем добровільно було сплачено 8000 грн., внаслідок чого сума несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені становить 5832,80 грн., які відповідачем на даний час не сплачено.
За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість нарахування відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за несвоєчасну їх сплату, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням зменшених вимог.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив :
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (73000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, ХФ АБ "Південний", МФО 352640) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (73000, м.Херсон, пр.40-річчя Жовтня, 5а, УДК у м.Херсоні, ГУДКУ по Херсонській області, р/р 31219230700002, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230) 5832 (п"ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 80 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 жовтня 2009 року.
Суддя Бездрабко О.І.