Справа № 589/5214/16-ц

Провадження № 2/589/344/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді - Курбанової А.Р.

при секретарі судового засідання - Нагорній Н.І.,

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, Шосткинської міської державної нотаріальної контори про визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 48,8 кв.м., позначеного плані літерою А-1, з житловими прибудовами А1-1, А2-1, А3-1, прибудовою а2, а4, з відповідною частиною господарських споруд: чотирьох сараїв, позначених літ. В,Г, З,И, гаражу під літ. Д, літньої кухні під літ.Е, погрібу під літ. Пг, та огорожею №, яка належала його батькові ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 Свої вимоги позивач обґрунтовує правомірністю набуття ним права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю відповідно до ст.. 344 ЦК України.

Відповідач про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з'явився, заперечень за позов не надав, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Ухвалою суду від 07.02.2017р. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі було залучено ОСОБА_5, якому належить на праві власності 1/2 частина цього будинку.

Однак, в судове засідання ОСОБА_5, незважаючи на неодноразові виклики суду, не з'явився, пояснень по суті спору не надав.

Шосткинська міська державна нотаріальна контора правом на участь свого представника не скористалась, 25.01.2017р. звернулась до суду із поясненнями, у яких просила справу розглянути за відсутності її представника на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача та його представника, покази свідків, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть /а.с. 10/.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_6 відкрилась на спадщина, яка складалась з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

22.12.1998р. Шосткинською міською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №516/1998 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4, у якій він зазначив, що є сином спадкодавця /а.с.14, 36/.

23.02.1999р. дружина та син спадкодавця ОСОБА_8 і ОСОБА_1 до Шосткинської міської державної нотаріальної контори подали заяву про відмову від спадщини після ОСОБА_6 на користь його сина - позивача у даній справі /а.с.16/.

02.03.1999р. до нотаріальної контори з аналогічною заявою звернулась донька спадкодавця - ОСОБА_9 /а.с. 16/.

18.03.1999р. ОСОБА_1 звернувся до Шосткинської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого батька/а.с. 15/.

ОСОБА_10, який є ще одним сином спадкодавця, спадщину не прийняв.

За таких обставин 01.04.2016р. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/8 частин вказаного житлового будинку /а.с. 12/.

В свою чергу, за змістом письмових пояснень завідувача Шосткинської міської державної нотаріальної контори /а.с. 36/, а також постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.04.2016р./а.с. 19/, для видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частину цього житлового будинку ОСОБА_4 не з'явився. На запит нотаріальної контори щодо надання доказів родинних зв'язків зі спадкодавцем документів не надав. Відповідне свідоцтво про право на спадщину досі не отримав.

За змістом пояснень позивача, про подачу ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини він дізнався лише у 2016 році під час оформлення своїх спадкових прав. За життя батько ніколи не говорив йому про наявність в нього інших дітей, на похованні батька окрім позивача, двох його рідних братів та сестри нікого з родичів не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, який знайомий з позивачем близько 15 років, повідомив, що за 15 років позивач постійно турбувався про житловий будинок АДРЕСА_1, відносився до нього як до свого житла, в свою чергу, ОСОБА_4 він у будинку ніколи не бачив, про будь-яких інших осіб, які претендували б на будинок він нічого не чув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 (40років), яка є сусідкою позивача, показала, що знає сім'ю позивача з дитинства, в житловому будинку АДРЕСА_1 жили батьки позивача, після смерті батька цим будинком користувався і опікувався лише ОСОБА_1 (прибирав, лагодив паркан, обробляв сад). Сам будинок поділений на дві відокремлені половини, які мають відокремлені входи. Позивач живе в своїй половині будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, яка є дружиною брата позивача ОСОБА_10 більше 15 років, показала, ОСОБА_4 ніколи не бачила, в сім'ї ОСОБА_6 про нього нічого не говорили, після смерті батька цим будинком користувався і опікувався лише ОСОБА_1, який у ньому жив, у будинку перебувають речі позивача, будь-хто іншій на будинок не претендував. Повідомила, що шлюб спадкодавця з матір'ю позивача був першим та єдиним.

Посилаючись на те, що позивач добросовісно заволодів 1/8 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та продовжує відкрито, безперервно володіти даним нерухомим майном більш ніж 10 років, позивачем в межах даної справи висуваються вимоги про визнання за ним права власності на вказане майно за набувальною давністю відповідно до приписів ст.. 344 ЦК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги правомірні, містяться на законних підставах та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи підстави заявленого позову, суд вважає за необхідне звернутися до правових положень ст. 344 ЦК України, якою врегульований інститут набувальної давності.

Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. При цьому, за приписами ч. 4 даної статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу (договір найму, збереження тощо), виключає застосування набувальної давності. Володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю. Обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали сумніву щодо правомірності набуття майна. Водночас, за змістом ч.3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння річчю вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Як було встановлено судом під час розгляду даної справи позивач фактично володіє та користується 1/2 частиною (до складу якої входить і спірна частина) житлового будинку АДРЕСА_1 і яка згідно з технічним паспортом /а.с.20-25/ являє собою самостійну квартиру, на протязі більш ніж 10 років та набув у володіння спірну частину за відсутності відповідних договірних або інших правових підстав.

При цьому, досліджуючи питання щодо добросовісності володіння позивачем спірною часткою у будинку, слід зазначити, що протягом строку давності володіння цим майном ОСОБА_1 не знав та досі сумнівається у наявності родинних зв'язків між спадкодавцем та ОСОБА_4, також як було встановлено судом, позивач завжди вважав, що спірна частина будинку належить саме йому, адже він вчасно звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а всі відомі йому інші спадкоємці батька ОСОБА_6 або відмовились від спадщини на користь позивача або свідомо не прийняли спадщину. Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну частку житлового будинку з підстав її прийняття відповідачем лише 15.04.2016р. /а.с.19/. Крім того, протягом всього часу строку давності володіння цим майном ОСОБА_4 до цього будинку не з'являвся. Копію рішення у справі № 2-51/199 позивач отримав лише у 2016р., що вбачається з дати її виготовлення. Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що позивач не знав та не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на спірну частку у будинку.

Крім того, як встановлено судом, позивач відкрито, тобто очевидно для всіх третіх осіб, та безперервно володіє даним об'єктом нерухомого майна протягом більш десяти років, що у тому числі підтверджується показами допитаних свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, довідкою про склад сім'ї від 15.08.2016р., у якій зазначено, що позивач зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1, довідками голови квартального комітету від 22.01.1997р., 21.06.1999р. про те що, позивач був прописаний за вказаною адресою і на той час, фактом звернення ОСОБА_1 до КП «Шосткинське МБТІ» з приводу видачі технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1.

Доказів спростовуючих викладене відповідачем до суду не представлено.

При цьому, застосовуючи до спірних правовідносин приписи ч. 1 ст. 344 ЦК України, слід враховувати положення ст. 5 ЦК України про дію законів у часі та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, зважаючи, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 р. (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), приписи ст. 344 ЦК України поширюються лише на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001р.

У контексті наведених норм слід зауважити, що наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач станом на 01.01.2001р. вже мав у володінні та утримував спірну частку у вказаному житловому будинку, а, відтак, положення ст.. 344 ЦК України підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Приймаючи до уваги зазначені обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі ч. ч.1 та 4 ст. 344 ЦК України.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі шляхом визнання права (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на вказану частку у житловому будинку АДРЕСА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання залишити судові витрати по справі за ним, суд залишає судові витрати за фактично понесеними.

Керуючись статтями 15, 16, 344 ЦК України, статтями 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 48,8 кв.м., позначеного плані літерою А-1, з житловими прибудовами А1-1, А2-1, А3-1, прибудовою а2, а4, з відповідною частиною господарських споруд: чотирьох сараїв, позначених літ. В, Г, З, И, гаражу під літ. Д, літньої кухні під літ.Е, погрібу під літ. Пг, та огорожею №.

3. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особам, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом цього строку з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

У разі оскарження рішення, якщо воно не було скасованим, воно набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 20.03.2017р.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова