ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р. Справа № 809/238/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кишинського М.І.,

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.,

позивача: Кощинець Н.М.,

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної установи "Долинський виправний центр (№118)"

до відповідача: Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування припису №09-10-0030/719-616 від 30.12.2016 року та постанови №09-10-021/35 від 12.01.2017 року.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Долинський виправний центр (№118)" (діла - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування припису №09-10-0030/719-616 від 30.12.2016 року та постанови №09-10-021/35 від 12.01.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки, відповідачем було допущено суттєві порушення норм законодавства, а саме не повідомлено належним чином позивача про проведення перевірки та її підстави, не пред'явлено посадовими особами відповідача службових посвідчень. не надано для ознайомлення згоди Держпраці України для проведення перевірки. Також відповідачем на повідомлено вчасно позивача про розгляд справи про накладення штрафу та неправильно застосовано приписи статті 119 Кодексу законів про працю України, оскільки колишній службовець позивача - ОСОБА_2 був прийнятий на службу а не на роботу, а тому його статус врегульований Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу», Законом України «Про національну поліцію» та іншими нормативними актами, але не Кодексом законів про працю України. Окрім цього ОСОБА_2, був призваний на строкову військову службу в період, що не охоплювався мобілізацією. З вказаних підставі позивач визнати протиправними та скасувати припис №09-10-0030/719-616 від 30.12.2016 та постанову про накладення штрафу №09-10-021/35 від 12.01.2017.

Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься письмове заперечення на адміністративний позов.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до переконання про можливість розгляду справи за такої явки сторін.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Управління Держпраці в Івано-Франківській області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, зареєстрованими у встановленому порядку, Положенням про Державну службу України з питань праці, наказами та дорученнями Голови Державної служби України з питань праці.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами -підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 35 Закону України "Про оплату праці" визначено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Статтею 27 Закону України «Про відпустки» також зазначено, що нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Повноваження, права та обов'язки державних інспекторів праці Державної служби України з питань праці та її територіальних органів визначені, крім загальних законів, Кодексом України про адміністративні правопорушення та конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України „Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.04 № 1985-ІV та „Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 08.09.04 року № 1986-ІV.

Статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Для держав-членів МОП конвенції Міжнародної організації праці є обов'язковими у разі їх ратифікації. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 8-1 КЗпП України передбачається пріоритет норм міжнародних договорів і угод перед актами внутрішнього законодавства України.

Статтею 12 Конвенції міжнародної організації праці № 81 зазначено, що інспектори праці мають право:

а) безперешкодного проходу без попереднього повідомлення у будь-яку годину доби на будь-яке підприємство, яке підпадає під контроль інспекції;

б) входити вдень у всі будинки, що їх вони мають достатні підстави вважати за такі, що підпадають під контроль інспекції;

с) здійснювати будь-які перевірки, контроль розслідування, котрі вони можуть вважати потрібними, щоб упевнитися в тому, що законодавчі положення ефективно виконуються, і зокрема вимагати ознайомлення з будь-якими книгами, реєстрами або документами, ведення яких приписано законодавством, з питань умов праці, з метою їхньої відповідності до законодавчих положень і зняття з них копії або витягів з окремих місць, тощо.

Відповідно до статті 16 Конвенції №81 контрольні заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних положень законодавства.

Статтею 18 Конвенції МОП № 81 зазначено, що національним законодавством передбачаються та ефективно застосовуються відповідні санкції за порушення законодавчих положень, застосування яких підлягає контролю з боку інспекторів праці, та за протидію інспекторам праці під час здійснення їхніх обов'язків.

Згідно Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області одним з основних завдань Управління є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів. Державний інспектор праці може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду.

За результатами перевірки державний інспектор праці складає акт перевірки, вносить припис з вимогою дотримуватися норм законодавства про працю, а також складає протоколи про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 26.12.2016 року № 1328-Д та виданого направлення на проведення перевірки від 26.12.2016 року № 04-13/15-10/6880 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Івано-Франківській області проводилася позапланова перевірка Державної установи «Долинський виправний центр №118» за зверненням ОСОБА_2 (а.с.63).

Перевіркою, проведеною в Державній Установі «Долинський виправний центр №118» Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, встановлено порушення вимог статті 119 КЗпП України, що відображено в акті №09-10-0030/719 (а.с.9-18). В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2, який перебував на службі в Долинському виправному центрі Управління Пенітенціарної Служби в Івано-Франківській області 20 жовтня 2016 року призвано на строкову військову службу.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 08.02.2015 року зі змінами, внесеними Законом України від 15.01.2015 року № 116-УІІІ, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Перевіркою, проведеною в Долинському виправному центрі Управління Державної пенітенціарної служби, встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий 28 грудня 2015 року на посаду молодшого інспектора відділу безпеки та нагляду із званням молодшого сержанта внутрішньої служби.

Відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» та пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» його було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України в зв'язку переходом у встановленому порядку на роботу до іншого міністерства. Хоча переводу як такого не було, працівник ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу.

Указом Президента "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 року № 15/2015 (затверджено Законом України від 15.01.2015 року № ІІЗ-УІІІ ) була оголошена та проводилась протягом 2015 року часткова мобілізація (далі -мобілізація), тобто, даним Указом започатковано дію так званого "особливого періоду". Згідно із частиною 3 статті 119 КЗпП України в редакції, що була чинна станом на 27.04.2015 року, працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Таким чином, відповідності до вимог статті 119 КЗпП України ОСОБА_2 мали увільнити від роботи, а не звільнити та зберегти йому посаду, нараховувати і виплачувати середній заробіток.

На підставі акту перевірки №09-10-0030/719 від 30.12.2016 року (а.с.9-18), головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області складено та винесено припис №09-10-0030/719-616 від 30.12.2016 року з вимогою дотримуватися норм законодавства про працю (а.с.19).

Відповідно до статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи -підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013р. та вимог статті 265 КЗпП України заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області за результатами розгляду даної справи та на підставі акту перевірки прийнято рішення про накладення на Державну Установу «Долинський виправний центр №118» штрафу за порушення вимог законодавства про працю (а.с.23).

Що стосується твердження позивача про неналежне повідомлення відповідачем про розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає, що позивачу було відомо про існування вказаної справи, а тому посилання на неналежне повідомлення позивача не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу №09-10-02/35 від 12.01.2017, з врахуванням того, що позивачем вчинені вичерпні дії з метою повідомлення відповідача.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував доводи позивача в цілому.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 10.05.2017 року.