У К Р А Ї Н А
Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2а-1315/09 р.
Категорія 81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Балюкової К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації про визнання дій противоправними, стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м.Севастополя суми недоплаченої щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2008 рік у сумі 2380 грн. Вимоги свого позову мотивував тим, що він має статус учасника бойових дій, відповідно до ЗУ „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” щорічно, до 5 травня йому повинна сплачуватися одноразова грошова допомога у розмірі п’яті мінімальних пенсій за віком, однак у порушення цього Закону вказана допомога у 2008 році йому була виплачена не в повному обсязі – лише 340 грн., що є порушенням його прав та змусило для їх захисту звертатися із позовом до суду.
В судове засідання позивач не з’явився, у позові просив розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя в судове засідання не з’явилася, надіслала до суду телефонограму, в якої просила в задоволенні позову відмовити, та одночасно просила розглянути справу в її відсутність.
Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч.2 ст. 122 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження та постановити рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступними підставами.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується свідоцтвом Серії АА № 531545, виданим 03 квітня 2003р. Ленінським районним військовим комісаріатом м. Севастополя.
Згідно ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. зі змінами та доповненнями, щорічно до 5 травня ветеранам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яті мінімальних пенсій за віком.
Згідно до ст.17-1 вказаного Закону щорічну виплату разової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача (пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, особам, які не є пенсіонерами – за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання). Особі, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до п.20 Розділу П Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” та п.1 Постанови КМУ від 12.03.2008 р. № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, у 2008 році розмір щорічної виплати учасникам бойових дій встановлений в розмірі 310 грн.
З’ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
Статтею 1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частин 2,3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” державні соціальні гарантії ветеранам війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їх.
Таким чином, будь-які закони, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про державний бюджет на 2008 рік” має відповідати вимогам Конституції та Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” .
Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” , та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Отже, встановлення Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” розміру та порядку виплати щорічної одноразової допомоги ветеранам війни в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 14 Законом України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” , обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Позбавивши певну категорію осіб, які мають право на пільги як ветерани війни, права на отримання щорічної одноразової державної допомоги Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 положення вищезазначених законодавчих актів визнані не конституційними, та останні втратили силу з моменту прийняття Конституційним судом України рішення від 22.05.2008 р.
Відповідно до п.20 Розділу П Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” та п.1 Постанови КМУ від 12.03.2008 р. № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, у 2008 році розмір щорічної виплати учасникам бойових дій встановлений в розмірі 310 грн. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 положення вищезазначених законодавчих актів визнані не конституційними, та останні втратили силу з моменту прийняття Конституційним судом України рішення від 22.05.2008 р.
Відповідно до ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” встановлено розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008 р. в сумі 481 грн., тобто на користь позивача належало виплатити (481х5) 2405 грн., тому з урахуванням здійсненої позивачеві у 2008 р. виплати в сумі 310 грн., відповідачу належить здійснити йому доплату в розмірі 2095 грн.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача суму невиплаченої частини щорічної разової допомоги, передбаченої ст.12 ч.5 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” у розмірі 2095 грн.
При цьому доводи відповідача у запереченнях на позов щодо нарахування та виплати допомоги позивачу у квітні 2008 року, тобто до визнання відповідних положень Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” неконституційними суд вважає неспроможними, оскільки згідно із ст.17-1 Закону України „ Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” виплата грошової допомоги до 5 травня проводиться до 30 вересня відповідного року, за який здійснюється виплата допомоги – тобто у строк після прийняття Рішення Конституційним судом України від 22.05.2008 р.
Доводи представника відповідача, що позов не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати у відповідності із Законом України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” не можуть прийняті до уваги з наступних підстав.
Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціально допомоги ветеранам війни та учасникам бойових дій.
Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.
Оскільки при зверненні до суду позивач на підставі ст.22 Закону України „ Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” звільнений від сплати судових зборів, по результатах розгляду справи вони підлягають віднесенню на рахунок держави.
На підставі ст.12 ч.5, ст.17-1 Закону України „ Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. зі змінами та доповненнями, п.20 Розділу П Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, п.1 Постанови КМУ від 12.03.2008 р. № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008, керуючись ст.ст. 11,12,71, 99, 100,161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1 невиплачену частину щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2008 рік у розмірі 2095 грн.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м.Севастополя.
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя ОСОБА_2