ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
26.07.06 Справа № 4/42-11/4
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий-суддя Давид Л.Л.
суддів Мурської Х.В.
Слуки М.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства “Галичина” за вих. № 077е/06р. від 20.03.2006 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 02-06.03.2006 року
у справі № 4/42-11/4 (суддя – Сало І.А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Елегант”, м. Львів
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Галичина” , м. Радехів Львівська область
про стягнення 10 164 , 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з”явився;
від відповідача: Ільїнська О.Л. –представник ( довіреність за № 77 від 03.05.2006 року);
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02-03.2006 року у справі № 4/42-11/4 частково задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Елегант”, м. Львів ( надалі – Позивач) до Закритого акціонерного товариства “Галичина”, м. Радехів, Львівська область (надалі –Відповідач) про стягнення 10 164 грн., яким стягнуто із ЗАТ “Галичини” на користь Позивача 7 200,00 грн. основного боргу , 102, 00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу , в решті – відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим що, Відповідач відмовився від укладання договору про надання платних послуг, а послуги ним споживалися, Позивач, відповідно не отримав плати за спожиті послуги , відповідно до чого останньому спричиненні збитки у вигляді упущеної вигоди, які підлягають стягненню.
Відповідач –ЗАТ “Галичина”, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу (вих. № 077е/06 р. від 20.03.2006 р.) та доповнення до апеляційної скарги (вих. № 096 від 05.05.2006 року), в якій покликається на те , що оcкаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням усіх обставин справи, а саме.
Судом не враховано положення ст. ст. 901, 906 ЦК України, відповідно до яких збитки підлягають відшкодуванню виконавцем замовнику у разі невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг за плату , однак між сторонами договору про встановлення земельного сервітуту або договору на користування спорудами не укладено , плата з використання послуг не узгоджена .
Скаржник стверджує, що дії з користування проїжджою територією для проїзду, заїзду і виїзду до власних приміщень гуртівні-складу молокопродуктів є законним , дане твердження, на його думку, підтверджується тим , що в процесі розгляду справи № 1/978-14/303 Господарським судом Львівської області в якості забезпечення позову винесена ухвала від 10.12.2004 року , якою ВАТ “Елегант” було заборонено вчиняти певні дії , а саме: перешкоджати ЗАТ “Галичина” користуватися круговим проїздом по вул. Зеленій 147 у м. Львові , вчиняти дії, які б перешкоджали доїзду , виїзду автотранспорту ЗАТ “Галичина” без обмежень сторін та напрямків руху по проїжджій території до і від складських приміщень. На виконання даної ухвали ВДВС Галицького РУЮ відкрито виконавче провадження , про що видана постанова від 15.12.2004 року .
Також, скаржник стверджує, що суд за відсутності укладеного між сторонами договору, неправомірно і безпідставно застосував при вирішенні спору розцінки минулої нечинної угоди , яка припинила свою дію 31.12.2004 року.
Вищезазначені положення, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Представник позивача в судових засіданнях та у відзиві (вих. № 24/05 від 12.04.2006 р.) спростовує доводи апеляційної скарги , вважає рішення місцевого господарського суду законним і обгрунтованим , прийнятим відповідно до норм чинного матеріального та процесуального права та з повним з”ясуванням всіх обставин справи , що мають істотне значення для справи , просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін , апеляційну скаргу –без задоволення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по них докази , заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства та матеріалам справи , виходячи з наступного.
Земельна ділянка, яку використовує ЗАТ “Галичина” , межує з земельною ділянкою ВАТ “Елегант”. Проїзд та прохід до будівлі Відповідача може здійснюватися тільки через земельну ділянку Позивача .
Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників сторін , через відсутність у Відповідача окремого в”їзду (виїзду), починаючи з 2002, Позивач щорічно за угодами про надання платних послуг( №6 від 30.01.2002 року (а.с.11), №3 від 03.01.2003 р.(а.с. 10), №3 від 24.12.2003 р. (а.с.9)), надавав йому платні послуги з користування контрольно-перепускним пунктом (надалі –КПП) та частиною проїжджої частини своєї території у визначених угодами межах для доїзду і виїзду автотранспорту, який облуговує належне Відповідачу приміщення по вул. Зеленій , 147 у м. Львові.
Відкритому акціонерному товариству “Елегант”, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 76 від 15.02.1995 р. надано у постійне користування земельну ділянку площею 1.5700 гектарів по вул. Зеленій, 147 у м. Львові, що засвідчено Державним актом на право постійного користування землею, який видано 27.05.1998 року (а.с. 63-66).
В матеріалах справи наявна угода № 3 від 24.12.2003 року , яка укладена між Позивачем та Відповідачем , предметом якої є користування КПП і проїжджою частиною території ВАТ “Елегант” , відповідно до якої ЗАТ “Галичина” зобов”язується дотримуватись умов цієї угоди і вчасно вносити плату за надані послуги (п.1.1.) . Термін дії угоди пунктом 2.11 встановлено до 31 грудня 2004 року до проведення повних розрахунків між сторонами ( а.с. 9).
Позивач ініціював погодження сервітуту , який викладено у Висновку Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 24.12.2004 року № 2.11418/20 (а.с. 27), за яким Позивач надає за плату можливість тимчасового вирішення питання доїзду (проходу) транспортних засобів Відповідача до його будівлі шляхом укладення сервітутного договору (або договору на надання платних послуг).
Про обов”язковість сплати отриманих Відповідачем послуг зазначено , у вищезгаданому висновку , у направлених Відповідачу, починаючи з травня 2005 року, проектах договорів як сервітутного, так і договору на користування спорудами (а.с. 48-53), у листах (а.с. 90-93) , які систематично надсилав Позивач Відповідач з приводу укладення договору та завдання шкоди його автотранспортом останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Користуючись територією Позивача –споживаючи послуги Відповідач безпідставно відмовлявся від укладення будь-якого договору на користування, ухиляючись від сплати спожитих послуг.
Згідно з абзацом 4 п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків , що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення , включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона , яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов”язання другою стороною.
Положеннями ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе , що шкода завдана не з її вини.
Не заслуговують на увагу, твердження скаржника про те , що в даному випадку недоцільно застосовувати положення ст. 1166 ЦК України , оскільки положення даної статті застосовуються незалежно від наявності договору за завдані збитки, які стягуються у повному обсязі з особи , що їх завдала. Виходячи з того , що законом заборонено завдавати шкоду (збитки) майну або іншим правам особи, будь-яке заподіяння шкоди є протиправним , і будь-яка позадоговірна шкода (збитки) має бути відшкодована у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 33 ГПК України –кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідаченм не подано належних і допустимих доказів , які б підтверджували те, що ним зобов”язання виконувались належним чином відповідно до норм чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 02-06.03.2006 року , оскільки останнє винесено на підставі повного та всестороннього дослідження всіх матеріалів справи та з вірним застосуванням норм чинного матеріального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02-06.03.2006 року у справі № 4/42-11/4 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу № 4/42-11/4 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Л.Л.Давид
Суддя Х.В.Мурська
Суддя М.Г.Слука