ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року                                                                                                 № 1089/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Носа С.П.,

Яворського І.О., Богаченка С.І.,

Козирі В.Р.,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1. звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (далі – Управління), просила зобов’язати Управління нарахувати та виплатити на її користь підвищення до пенсії дитині війни за 2007-2008 роки в сумі 2413,10 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1. недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 09 липня до грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в решті позову відмовлено. Постанова мотивована наступним. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення законів про державний бюджет на відповідні роки, якими обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», отже з цього часу позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд відмовив в задоволенні позові в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за періоди з 01 січня до  09 липня 2007 року та з 01 січня до 22 травня 2008 року, оскільки положення законів про державний бюджет на 2007 та 2008 роки, якими обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними зазначеними вище рішеннями Конституційного Суду України з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, а до того часу вказані норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» були чинними та підлягали обов’язковому виконанню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, вважає, що остання прийнята з порушенням норм матеріального права, суд неповно з’ясував обставини справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними положення законів про державний бюджет на відповідні роки, якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2007 рік) чи визначено інший розмір підвищення до пенсії дітям війни (2008 рік), не внесено змін до видаткових частин державних бюджетів на відповідні роки, тому кошти на виплату підвищень до пенсії дітям війни у 2007 та 2008 роках були відсутні. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому використовувати цей розмір для перерахунку чи підвищення розміру пенсії не можна.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, яким визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене зазначеною нормою Закону, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що з врахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік» становив: з 01 січня – 308 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» 01.01.2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, згідно з якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. В 2008 році позивач отримував підвищення до пенсії в зазначеному розмірі, що підтверджується довідкою відповідача. Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними, тому відповідач повинен виплачувати позивачу за період з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком (з врахуванням виплачених сум), який відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» становив: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

    Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

    Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

За таких обставин колегія суддів вважає, що приймаючи закони про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, держава, в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загально суспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування, зокрема, внісши зміни (зупинивши дію) ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано неконституційними вказані вище положення законів про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, отже, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України, з часу прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення до пенсії, визначене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Також з врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає. Відсутність відповідних коштів в державному бюджеті не є підставою невиконання державою своїх зобов’язань, в даному випадку щодо реалізації соціальних гарантій, передбачених законодавством для дітей війни.

Відповідно до пп. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Тому колегія суддів вважає, що визначення та перерахунок розміру пенсії, в тому числі підвищення до пенсії, належить до компетенції органів Пенсійного фонду України і суд не може самостійно визначати розмір підвищення до пенсії, яке належить нарахувати та виплатити позивачу, а лише зобов’язати відповідача провести таке нарахування та виплату, що правильно зробив суд першої інстанції.

    Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

    Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                 С.П. Нос

Судді                                         І.О. Яворський

С.І. Богаченко

Ухвала виготовлена в повному обсязі 22.09.2009 року