ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року № 1088/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Носа С.П.,
Яворського І.О., Богаченка С.І.,
Козирі В.Р.
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просила стягнути з УПСЗН Золочівської РДА на її користь недоплачену частину разової щорічної допомоги учаснику війни за 2007 та 2008 роки в сумі 2605,80 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену частину разової щорічної допомоги учаснику війни до 5 травня за 2007 рік в сумі 1175,18 грн. та за 2008 рік 1378,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_2. є учасником війни і відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватись грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Згідно з наявними у справі довідками відповідача в 2007 та 2008 роках позивачу проведена виплата вищевказаної допомоги у розмірі, передбаченому законами про державний бюджет України на відповідні роки, в розмірах менших, ніж гарантовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Р ішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано неконституційними норми законів про Державний бюджет на 2007 та 2008 роки, якими розмір грошової допомоги визначений в інших розмірах, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому суд першої інстанції дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача недоплачену частину зазначеної допомоги за 2007 та 2008 роки, виходячи з діючого на період проведення виплат розміру мінімальної пенсії за віком з врахуванням отриманої позивачем допомоги.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову до в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що фінансування витрат на виплату грошової допомоги учасникам війни здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються лише за цільовим призначенням, а згідно з ст. 23 цього Кодексу будь-які зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Суд не врахував, що Конституція України не містить норм, про ієрархічну залежність одних законів від інших, вони є актами рівною юридичної сили, тому при виплаті щорічної грошової допомоги позивачу апелянт правомірно керувався нормами законів про державний бюджет на відповідні роки, які були чинними на час виплати.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником війни і відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня їй повинна виплачуватись грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» - 55 грн. і дані суми позивачу були виплачені.
Даними законами були внесені зміни, зокрема, до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене, законами про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже, пріоритетними в даному випадку є положення законів про Державний бюджет України на відповідні роки.
Суд першої інстанції не врахував даних обставин, а саме що в термін до 5 травня були чинними положення законів про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, які встановлювали розміри виплат разової щорічної грошової допомоги до 5 травня і такі виплати проведені відповідності до цих норм, а рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, якими визнано неконституційними положення законів про державний бюджет на 2007 та 2008 роки, і які за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, були прийняті поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не мають, тому відповідач діяв відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги – скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя С.П. Нос
Судді І.О. Яворський
С.І. Богаченко
Постанова складена в повному обсязі 22.09.2009 року