Провадження № 2-а/679/73/2017

Справа № 679/101/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області (далі - УПСЗН) щодо перерахунку йому як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік та зобов'язати здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій з урахуванням фактично виплачених, тобто в сумі 4730 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має статус учасника бойових дій, що підтверджуються копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1, виданого 05.02.2015 року Головним управлінням Національної гвардії України та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій. Відповідно до вимог ст.12 названого Закону учасникам бойових дій повинна щорічно до 05 травня виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на 2016 рік» мінімальна пенсія за віком та прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатністю, становить: з 1 травня 2016 року - 1130 грн. Таким чином, вважає, що повинен був отримати у 2016 році разову грошову допомогу у розмірі 5650 грн., проте отримав лише 920 грн., тобто недоплата за 2016 рік становить 4730 грн. Однак, листом від 21.10.2016 року № К/02-34-3419 відповідач повідомив, що виходячи із передбаченої у Законі України «Про державний бюджет України на 2016 рік» суми коштів, постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань», встановлені порядок та розмір щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, що у 2016 році для учасників бойових дій становить 920 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, просили позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмове заперечення в якому зазначив, що позов не визнає та вказує, що відповідачу у 2016 році нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 05 травня в сумі 920 гривень як учаснику бойових дій. Вказаний розмір встановлено постановою Кабінету Міністрів України №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань». Вважає, що виплата здійснена відповідно до законодавства України і підстав для перерахунку цієї допомоги немає.

Відповідно до ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. У 2016 році разову грошову допомогу до 5 травня йому було виплачено в розмірі 920 гривень, що відповідачем не оспорюється.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Бюджетним Кодексом України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В силу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати в 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення, у таких розмірах - учасникам бойових дій у 2016 році - 920 гривень.

Статтею 19 частиною 2 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

У правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно п.26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-У111) встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст. ст. 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Дані зміни є чинними, Конституційний Суд не висловлювався з приводу їх неконституційності.

Закріплений у ст.8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

В Рішенні Європейського суду від 3 червня 2014 року (справа Суханов та Ільченко проти України) суд зауважив на змінюваність законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати в певному розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року в сумі 920 гривень здійснено відповідно до вимог діючого законодавства, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України у відповідності до положень частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.41, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання дій щодо недоплати як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік протиправними та відшкодування шкоди завданої неправомірними діями - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Нетішинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з

дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя Б.І. Базарник