Справа № 2-510/2009 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

23 вересня 2009 року                                                                                       м. Івано-Франківськ.  

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді                             Струтинського Р.Р.,  

секретаря                                             Бардюк – Кавецької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -  

встановив:  

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення його на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що згідно розпорядження міського голови м. Тисмениця Івано-Франківської області №10 від 21 травня 2008 року він був призначений начальником Тисменицького ЖКУ. Цим же розпорядженням було вирішено також укласти з ним трудовий контракт на тимчасове виконання обов’язків начальника житлово-комунального підприємства терміном до 22.08.2008 року.

Оскільки трудовий контракт з вини відповідача з ним так і не було укладено, проте фактично він був допущений до роботи, то вважає, що згідно ст. ст. 23,24, КЗпП України трудовий договір з ним було укладено на невизначений строк.

05 лютого 2009 року рішенням виконкому Тисменецької міської ради за незадовільну роботу його було звільнено з займаної посади – начальника Тисменицького ЖКУ, а 12 лютого 2009 року на виконання вище згаданого рішення виконкому йому оголошено ще й сувору догану, про що він дізнався лише через місяць.

23 лютого 2009 року рішенням XVII сесії п’ятого скликання Тисменецької міської ради за систематичне не виконання ним службових обов’язків: не своєчасну оплату заробітної плати, не сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в Тисменецькому районі, не своєчасне очищення сміттєзбірників, то що, зобов’язано було в.о. міського голови – секретаря Тисменецької міської ради звільнити його з посади начальника ЖКУ.

23 лютого 2009 року на виконання названих рішень виконкому та сесії міської ради, а також рішення XVII сесії п’ятого скликання Тисменецької міської ради від 13 лютого 2009 року розпорядженням секретаря міської ради №3 по вище перерахованих причинах його повторно звільнено з роботи – посади начальника Тисменицького ЖКУ з 24 лютого 2009 року, хоч протягом усього часу роботи на зазначеному підприємстві на посаді начальника житлово-комунального управління він трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку не порушив.

В послідуючому позивач зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і посилаючись на не законність притягнення його до дисциплінарної відповідальності і звільнення, - просив поновити його на попередньому місці роботи.

Представники відповідача позов не визнали і пояснили, що позивач дійсно розпорядженням міського голови №10 від 21.05.2008 року призначений на посаду начальника Тисменицького житлово-комунального управління з 21 травня того 2008 року однак трудовий контракт з ним не укладено по його вині. За час роботи на посаді начальника  ЖКУ, позивач неодноразово допускав порушення трудової дисципліни і систематично не виконував покладені на нього обов’язки. З цього приводу з боку керівництва Тисменецької міської ради та виконкому йому неодноразово робили зауваження, про те він на них не реагував.

05 лютого 2009 року за незадовільну роботу рішенням виконкому Тисменецької міської ради його було звільнено із займаної посади, а 12 лютого 2009 року оголошено сувору догану із внесенням відповідного запису в особову справу та трудову книжку.

Про застосування вказаних дисциплінарних стягнень позивач знав, про те уникав офіційного ознайомлення і продовжував виходити на роботу.

23 лютого 2009 року рішенням сесії Тисменецької міської ради за систематичне не виконання ним службових обов’язків, тобто за не своєчасну оплату заробітної плати, не сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, не своєчасне очищення сміттєзбірників, не якісне прибирання території м. Тисмениця, а також за передачу в оренду комунального майна без дозволу сесії міської ради та відсутність з ним, як начальником ЖКУ контракту на тимчасове виконання обов’язків начальника названого підприємства дійсно було зобов’язано в.о. міського голови – секретаря Тисменецької міської ради звільнити ОСОБА_1І з посади начальника ЖКУ.

23 лютого 2009 року розпорядженням секретаря Тисменецької міської ради, який виконував обов’язки голови позивача звільнено з роботи, тобто з посади начальника Тисменецького ЖКУ з 24 лютого 2009 року. Оголошена догана позивачу – носить дорадчий характер. Про те, що позивач з 05 по 23 лютого 2009 року перебував на лікарняному міській раді не було відомо. Звільнений позивач з роботи на підставі п.3 ст. 40  КЗпП України. Просять суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Судом встановлено, що 21 травня 2008 року з ОСОБА_1 було укладено трудовий договір на не визначений строк, тобто він був призначений на роботу – начальника Тисменецького житлово-комунального управління, що підтверджується розпорядженням голови м. Тисмениця Івано-Франківської області ( а.с.13 ).

05 лютого 2009 року за незадовільну роботу позивача було звільнено із займаної посади – начальника ЖКУ, а 12 лютого 2009 року на виконання рішення виконкому Тисменецької міської ради, йому оголошено сувору догану, хоч в період з 05 по 23 лютого 2009 року він фактично перебував на лікарняному (а.с. 8,12, 17,18).

23 лютого 2009 року рішенням XVII сесії п’ятого скликання Тисменецької міської ради за систематичне не виконання позивачем службових обов’язків зобов’язано було в.о. міського голови – секретаря Тисменецької міської ради звільнити останнього з роботи (а.с. 10).

Того ж дня 23 лютого 2009 року на виконання названих рішень виконкому та сесії міської ради, а також рішення XVII сесії п’ятого скликання Тисменецької міської ради від 13.02.2009 року розпорядженням секретаря міської ради № 3, який виконував на той час обов’язки міського голови, позивача звільнено з роботи - начальника Тисменецького ЖКУ з 24 лютого 2009 року, і як вбачається з тексту вказаного розпорядження на підставі п.3 ст. 40  КЗпП України (а.с.9).

Наведені факти підтверджуються в судовому засіданні і поясненнями сторін.

На підставі п.3 ст. 40  КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувались заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу у встановленому для цього порядку.

Виходячи із зазначеного, при звільненні позивача за п.3 ст. 40  КЗпП України, Тисменецька міська рада повинна була навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов’язків, зазначити, коли саме вони мали місце, яким документом визначено коло обов’язків начальника ЖКУ, що це за трудові обов’язки, які систематично не виконував позивач, що за проступки і коли конкретно він вчинив після застосування до нього стягнення.

У даному ж разі відповідач обмежився лише загальними посиланнями на систематичне невиконання ОСОБА_1 трудових обов’язків, більшість з яких, виходять за межі його фактичних обов’язків, як начальника Тисменецького ЖКУ, серед яких є і такі, що не залежало від волі позивача.

Не враховано відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді оголошеної суворої догани і того, що згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника такого виду стягнення, як   сувора   догана не передбачено, а застосовуються лише ті стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю.

При застосуванні до позивача дисциплінарних стягнень не взято до уваги відповідачем і положень ст. 149 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку (якщо такий мав місце), і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Згідно з ч. 3 ст 40 КЗпП України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ( статті 40,41 КЗпП України ) у період його тимчасової непрацездатності.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Тисменецької міської ради від 05.02.2009 року позивач був вперше звільнений з роботи, тобто в перший день перебування його на лікарняному (а.с.12,17)

Оскільки в день звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Тисменецького ЖКУ йому було видано лікарняний листок, то суд таке звільнення шляхом розірвання трудового договору з ініціативи власника в особі виконкому Тисменецької міської ради не може визнати обґрунтованим.

Виходячи з вищенаведено, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі вище наведеного ст. ст. 21, 23, 40, 139, 147-149, 232 ,233, 235 КЗпП України та керуючись ст. ст. 88, 209, 213-215, 223, ЦПК України, суд, -

  вирішив:  

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі з 05 лютого 2009 року на посаді начальника Тисменецького житлово-комунального управління.

Стягнути з Тисменицької міської ради Івано-Франківської області в користь держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення розгляду даної справи.

Рішення підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Тисменицький районний суд.

Суддя                                                                                             Р.Р.Струтинський