ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА  

-------------------------------------------------------------------------------------------------------  

Справа № 2-2209/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

22 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого:       судді Оніщука М.І.,  

при секретарях:       Сливка А.В., Блажівському С.П.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» про стягнення банківських вкладів, відсотків та відшкодування моральної шкоди,  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача банківські вклади в сумі 31453,00 грн. та 80000,00 грн. з нарахованими на них відсотками та 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи це тим, що між ним та відповідачем були укладені договори банківського вкладу.  

Після закінчення строку дії договорів, відповідач вклади та нараховані на них відсотки не повернув, повідомивши позивача про неможливість повернення вкладів в зв’язку з введенням в банку тимчасової адміністрації та мораторія на задоволення вимог кредиторів.  

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.  

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що в банку введено тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги позивача є безпідставними.  

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені депозитний договір № 303338-7 від 31.10.2008 року в національній валюті для фізичних осіб, сума вкладу 31453,00 грн., строк вкладу з 31.10.2008 року по 03.02.2009 року, зі сплатою 24,0% річних) та депозитний договір № 303338-8 від 07.11.2008 року в національній валюті для фізичних осіб, сума вкладу 80000,00 грн., строк вкладу з 07.11.2008 року по 10.02.2009 року, зі сплатою 24,0% річних).  

18 лютого 2009 року та 10 березня 2009 року позивач звертався до банку із заявами про поверненя вкладів в зв’язку з закінченням строку їх дії.  

Відповідач вклади та нараховані на них відсотки не повернув, повідомивши про неможливість повернення вкладу в зв’язку з введенням тимчасової адміністрації у банку та мораторія на задоволення вимог кредиторів.  

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).  

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.  

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.  

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення тимчасової адміністрації та мораторія на задоволення вимог кредиторів.  

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.  

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.  

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.  

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.  

В судовому засіданні представник відповідача не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів та виплати нарахованих на них відсотків. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.  

Також суд вважає посилання представника відповідача на введення мораторія на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладів та виплаті нарахованих відсотків таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.  

З матеріалів справи вбачається, що на депозитні вклади нараховані і не виплачені відсотки в сумі 1940,60 грн. та 4936,89 грн.  

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають депозитний вклад в сумі 31453,00 грн. з нарахованими на нього відсотками в сумі 1940,60 грн. та депозитний вклад в сумі 80000,00 грн. з нарахованими на нього відсотками в сумі 4936,89 грн.  

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.  

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.  

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

Оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.  

Крім того, оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1183,30 грн. у відшкодування судового збору.  

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,  

В И Р І Ш И В:  

Позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» про стягнення банківських вкладів, відсотків та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.  

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за депозитним договором № 303338-7 від 31.10.2008 року в сумі 31453 (тридцять одна тисяча чотириста п’ятдесят три) гривні 00 копійок і нараховані на суму вкладу і невиплачені відсотки в сумі 1940 (одна тисяча дев’ятсот сорок) гривень 60 копійок; депозитний вклад за депозитним договором № 303338-8 від 07.11.2008 року в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок і нараховані на суму вкладу і невиплачені відсотки в сумі 4936 (чотири тисячі дев’ятсот тридцять шість) гривень 00 копійок та 30 (тридцять) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 118360 (сто вісімнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 49 копійок.  

В задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.  

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» на користь держави 1183 (одну тисячу сто вісімдесят три) гривні 30 копійок судового збору.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

СУДДЯ                   М.І. ОНІЩУК