ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
01.08.06 Справа № 12/179-2535
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого-судді М.Г. Слука
Суддів Л.Л. Давид
Х.В. Мурська
При секретарі Мацкула Н.М.
розглянув апеляційну скаргу Комбінату комунальних підприємств Тернопільського району (далі ККП Тернопільського району), за № 275 від 26.10.05 р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2005 р.
у справі № 12/179-2535
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі, м. Тернопіль
до відповідача: ККП Тернопільського району, смт. В. Березовиця, Тернопільського району
про стягнення 61029,70 грн.
за участю представників:
від позивача –Світлик О.М. –представник (довіреність за № 733 від 31.07.06 р.)
від відповідача - не зявився:
Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами 10.01.06 р., 28.02.06 р., 11.04.06 р., 30.05.06 р., 04.07.06 р. , а також оголошувалася перерва з 10.06.06 р. по 04.07.06 р.
Розпорядженням 31.07.06 р. голови Львівського апеляційного господарського суду замінено суддів Онишкевич В.В., Скрутовський П.Д. на суддів Давид Л.Л. та Мурська Х.В,
Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49,51 КАС України. Судом задоволено клопотання представника позивача про відмову від технічної фіксації судового процесу.
Представник відповідача в судове засідання 01.08.06 р. не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 1587172).
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегією суддів встановлено:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.10.2005 р. у справі № 12/179-2535, суддя Скрипчук О.С., задоволено позов Управління ПФУ. Стягнуто з комбінату комунальних підприємств на користь Управління ПФУ в Тернопільському районі суму заборгованості з сплати страхових внесків –61 029,7 грн., 610,29 грн. державного мита в доход державного бюджету; 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”.
Рішення суду мотивоване, тим що: суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у встановлені строки, і тому обчислені територіальними органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій; з розрахунку суми боргу, виписками особового рахунку Комбінату комунальних підприємств та актом перевірки за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків, штрафних санкцій та складає 51 452,71 грн. недоїмки, 7 177, 77 грн. штрафних санкцій та 2 399,22 грн. пені; рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Апелянт, в апеляційній скарзі вважає, що рішення винесено при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні та неправильному застосуванні судом норм матеріального права, у зв’язку із чим дане рішення підлягає скасуванню; Комбінат комунальних підприємств Тернопільського району є збитковим підприємством, а тому всю суму основного боргу не буде мати змоги заплатити в одноразовому порядку; просить рішення в частині стягнення основного боргу частково змінити та розтермінувати оплату даного боргу на 36 місяців (3 роки).
Позивачем, подано заперечення на апеляційну скаргу де зазначається, що: страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків; у 2005 році заборонено проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), надавати відстрочки, щодо термінів її сплати, крім заборгованості суб’єктів господарювання, визначених у встановленому порядку банкрутами станом на 01.01.04 р.
Колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав:
Відповідно до „Перехідних положень” Конституції України Президенту України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України надано право видавати укази з економічних питань не врегульованих законами з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної ради України.
Президент України видав Указ „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98 (надалі Указ № 727/98), який набрав сили Закону і діє на даний час, тому, будь-які посилання на перевагу того чи іншого Закону над даним Указом є безпідставними.
Фактично і юридично з набранням чинності Указом Президента № 727/98 в державі було створено дві системи загальнообов’язкового державного страхування, в т.ч. пенсійного, а саме: загальну систему, яка діє сьогодні для тих суб’єктів господарювання, які не мали підстав або не використали своє право на спрощену систему і спрощену систему – для тих хто мав підстави і обрав таку систему.
Право вибору спрощеної системи оподаткування, об’єкт оподаткування єдиного податку, строки сплати єдиного податку і порядок нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов”язаних з виплатою заробітної плати працівникам, їх розміри, види податків, зборів від сплати яких звільняється суб”єкт і інші, чітко визначені Указом Президента України № 727/98 (зі змінами на 28.06.1999 р. № 764/99).
Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ (надалі Закон № 1058-ІУ) регулює відносини, які виникають в загальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, в т.ч. ст. 14 цього Закону дає перелік страхувальників, а п. 6 ч.2 ст. 17 Закону передбачає обов’язок сплати страхових внесків всіма страхувальниками, в т.ч. і тими, хто обрав спрощену систему оподаткування, оскільки вони теж є страхувальниками, сплачуючи єдиний податок.
В ч.1 ст. 19 Закону України № 1058-ІУ визначено об’єкт на який нараховуються внески.
В пп. 11.17 Інструкції № 21-1 передбачено право страхувальників, в т.ч. які обрали особливий спосіб оподаткування (все таки визнано два способи оподаткування) на повернення або зарахування в майбутні платежі тим, хто переплатив внески в більшому розмірі. Ця норма стосується всіх страхувальників. Закон України № 1058-ІУ регулює загальні питання обох систем і не регулює розміру внесків.
Ст. 15 Закону № 1058-ІУ визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону. Сплата відповідачем єдиного податку, який відповідно до п.3 Указу Президента № 727/98 Держказначейством України перераховується до Пенсійного фонду України в розмірі –42% від суми єдиного податку є підтвердженням того, що відповідач є і страхувальником і платником внесків.
Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності або загальна надається особі на її вибір, що передбачено ст. 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. № 2063 ( далі Закон № 2063).
Ст. 11 Закону № 2063 передбачено, що для суб’єктів малого підприємництва в порядку встановленому законодавством України може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності на вибір суб’єкта підприємництва ( Закон № 2063 та Указ Президента в редакції 28.06.1999 р.)
Указом № 727/98 (п.6) встановлено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Закон № 1058-ІУ передбачає серед страхувальників в т. ч. платників єдиного податку, якими вони і являються, сплачуючи єдиний податок, частина суми від якого поступає на пенсійне забезпечення.
Як вбачається з свідоцтв Серія А № 434465 від 15.12.03р.; Серія А № 657339 відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності –є платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків, а отже, керується відповідними нормативними актами, якими введено порядок сплати такого податку, зокрема, Указом Президента № 727/98, який є діючим на час розгляду справи в суді та Законом України № 2063.
За наслідками акту документальної перевірки правильності, повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування ККП Тернопільського району позивачем донараховано відповідачу страхові внески до Пенсійного фонду України в сумі 29 796,08 грн., штрафних санкцій в сумі 7 177,77 грн., пеня –2 399,22 грн. за ставкою 32 % з врахуванням сплаченого єдиного податку, що зафіксовано в акті № 13 від 22.12.2004 р., копія якого знаходиться у справі (а.с.6).
З наданої суду картки особового рахунку страхувальника видно, що заборгованість з внесків обчислена за період з лютого 2004 р. по вересень 2005 р. на суму 48 246, 12 грн., пеня 2 399, 22 грн.
З наданого суду розрахунку позивача видно, що сума боргу з внесків становить 51 452,68 грн., фінансові санкції –7 177,77 грн., пеня 2 399,22 грн.
Як вбачається з копій платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи, єдиний податок за ставкою 10 % за спірний період відповідачем сплачено.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ (далі Закон № 1251-ХІІ) під збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до державного цільового фонду... Тому, необґрунтоване твердження, що Законом № 1058-ІУ зобов’язано страхувальників сплачувати внески, а не збори. Цільове призначення даних платежів не змінилося. Це є обов’язкові платежі до державного цільового фонду. А якщо спірні платежі до Пенсійного фонду не складають систему оподаткування і вони не є зборами до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку (ст. 1 Закону № 1251-ХІІ), то платник не зобов’язаний їх платити, оскільки, розмір внесків діючим законом не передбачений.
Що стосується ч.6 ст. 18 Закону № 1058-ІУ, якою передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати страхових внесків, то колегія суддів зазначає, що суб’єкти малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування зобов’язані виконувати нормативні акти, які є спеціальними для них. А якщо апелянт вважає, що нормативні акти, що регулюють спрощену систему оподаткування не відповідають спеціальному для них закону, то вони можуть ставити питання про внесення змін чи скасування даних нормативних актів. Одночасно з прийняттям нових норм законів, повинні бути внесені зміни до інших нормативно-правових актів, щоб не виникало колізій (невідповідності) у їх застосуванні.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” вирішено підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб –платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 р.- 1 кварталі 2005 р., застосування пов’язаних з цим санкцій... до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Оскільки, на час виникнення спірних правовідносин не внесено змін і не прийнято Закону про спрощену систему оподаткування, тому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що відсутня вина в діях відповідача. Встановлені податки і внески сплачені за рахунок єдиного податку.
Слід зазначити, що судом першої інстанції вирішено дану справу згідно з положеннями норм Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосовано положення Кодексу адміністративного судочинства України, згідно пункту 6 розділу 7 Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються за правилами кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що відповідач знаходився 2004-2005 рр. на спрощеній системі оподаткування і звітності, сплачував єдиний податок, тому колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що відповідач, застосовуючи Указ Президента № 727/98 та Закон № 2063 і сплачуючи виключно єдиний податок, дотримувався вимог чинних законодавчих актів, а тому, безпідставно донараховувати йому 32 % ставку страхових внесків. Отже, апеляційна скарга ККП Тернопільського району підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення слід скасували, а апеляційну скаргу задоволити.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 та п.6 Розділу УІІ „Прикінцевих та перехідних положень” КАС України, Львівський апеляційний господарський суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задоволити.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2005 р. у справі № 12/179-2535 скасувати.
Прийняти нову постанову –в позові відмовити.
Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.
Головуючий суддя Слука М.Г.
Судді Давид Л.Л.
Мурська Х.В