Справа № 2-943/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 травня 2011 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді Божок С.К.

при секретарі - Зелінському Я.1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку

Встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ житлового будинку. Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним : в період шлюбу 14 травня 1986 р. ними придбаний житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою с. Демидів вул.. Радянська, 13 Вишгородського району Київської області. Право власності на спірний житловий будинок зареєстровано на ім.»я відповідача. Житловий будинок належить сторонам у рівних частинах. З лютого 2010 р. між нею та відповідачем виник спір про порядок користування та володіння житловим будинком і тому вважає за необхідне поділити житловий будинок в натурі в рівних частках.

Під час судового розгляду справи позивач доводи позовної заяви підтримала та додала, що на даний час вона позбавлена можливості користуватися та володіти своєю частиною будинку, оскільки відповідач не допускає її до будинку . Крім того, уточнила позовні вимоги в частині розподілу житлового будинку, а саме: просила виділити їй половину житлової кімнати 1-3 площею 18,5 кв.м., що становить 9,25 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 5,5 кв.м., кухню 1-1 площею 7,6 кв.м., тамбур І площею 5,9 кв.м. Відповідачу виділити кімнату 1-4 площею 14.2 кв.м., половину житлової кімнати 1-3 площею 18,5 кв.м., що становить 9,25 кв.м.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що частка позивача відповідно до запропонованого варіанту не відповідає ідеальній частці ? та ? . У нього двоє повнолітніх дітей, які проживають разом з ним у спірному житловому будинку. На даний час встановлений порядок користування спірним житловий будинком : він займає

кімнату 1-4 , син займає кімнату 1-3. Іншими житловими приміщеннями будинку він не користується.

Суд, вислухавши доводи та заперечення сторін, вивчивши письмові матеріали справи , дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 23 листопада 1985 р. сторони зареєстрували шлюб.

Судом встановлено, що за час спільного сумісного проживання сторони придбали відповідно до Договору купівлі-продажу будинку від 14.05.1986 р. житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою с. Демидів вул.. Радянська, 13 Вишгородського району.

Даний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Дані обставини не заперечувалися відповідачем у судовому засіданні та підтверджуються Договором купівлі-продажу будинку, копія якого знаходиться в матеріалах справи ( а.с. 5. ).

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання , ведення домашнього господарства . догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку доходу.

Згідно ст.. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння , користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є суб»єктом права спільної сумісній власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними .

Ч. 1 ст. 372 ЦК України зазначає про те, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Сторони не досягли домовленості щодо поділу житлового будинку , що є спільною сумісною власністю подружжя.

Ідеальна частка кожного із співвласників за житловою площею становить 19,1 кв.м. (( 5,5 кв.м. + 18,5 кв.м. + 14.2 кв.м ) : 2 = 19.1 кв.м )). Площа житлових кімнат: кімната 1-2 площею 5,5 кв.м., ? частина кімнати 1-3 площею 18,5 кв.м. (9,25 кв.м.), яка пропонується позивачем до виділу, складає 14,75 кв.м. ( 5,5 кв. м + 9,25 кв.м.= 14,75 кв.м.), що менше за величину ідеальної частки на 4,35 кв.м.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності « квартира, яка є спільною частковою власністю . на вимогу учасника ( учасників ) цієї квартири підлягає поділу в натурі , якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири , якщо про це заявлено позов.

Відповідно до Висновку № 059 будівельно-технічної експертизи від 21 березня 2011 р. ( а.с. 48-63 ) поділ спірного житлового будинку по вул.. Радянській, 13 в с. Демидів Вишгородського району між співвласникам , відповідно до ідеальних часток 1/2 та 1/2 , шляхом перепланування та влаштування двох ізольованих квартир в будинку, не передбачається можливим, оскільки виходячи із умови виділення кожному зі співвласників окремої квартири для ізольованого користування та заселення однією сім»єю, не можливо виконати вимоги пунктів 2.13, 2.14, 2.21, 2.22, 2.24, 2.30,3.2 ДБН В.2.2-15-2005 « Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», пункту 10.30* ДБН 360-92** « Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та пунктів 6.28, 6.29, 3.67 ДБН В.2.5.-20-2011 « Газоснабжение».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Позивач не довела в судовому засіданні обставини можливості поділу спірного житлового будинку між співвласниками з дотриманням ідеальної частки ? та ? виділення та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності « та пунктів 2.13, 2.14, 2.21, 2.22, 2.24, 2.30.3.2 ДБН В.2.2-15-2005 « Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», пункту 10.30* ДБН 360-92“* Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та пунктів 6.28. 6.29. 3.67 ДБН В.2.5.-20-2011 « Газоснабжение». Позивач не заявляла позов щодо встановлення порядку користування приміщеннями житлового будинку.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині поділу житлового будинку не підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Оскільки позовні вимоги позивача не задоволені, то відповідно до ст. 88 ЦПК України позовні вимоги і в частині стягнення судових витрат не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. З, 10, 60, 212, 215, 213, 88, ч.З ст. 209 ЦПК України , ст.ст. 355, 368 ЦК України , суд

вирішив :

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя