Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________

Справа № 299/3411/16-а

Номер рядка звіту 38

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2017 м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - Кашуби А.В., за участю секретаря судового засідання - Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Боржавської сільської ради Виноградівського району, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В :

06.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що рішенням шостої сесії сьмого скликання №64 від 30.06.2016 року Боржавською сільською радою позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до вищезазначеного рішення сільської ради, позивачем укладено договір із землевпорядною організацією ТОВ «Експерт» на виготовлення за наведеною адресою вищевказаного проекту землеустрою. Під час виконання даного проекту землеустрою суміжним землекористувачем його земельної ділянки ОСОБА_2 було відмовлено від підпису акту погодження меж. Ним також було замовлено у вищевказаній землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою на свою земельну ділянку. Від директора ТОВ «Експерт» ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 17.11.2016 року за №94 надано дозвіл ОСОБА_2 «на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,18 га…без згоди/підпису сусіда ОСОБА_1.» та також надано копію рішення восьмої сесії сьомого скликання від 29.08.2016 року за №90 про затвердження акту розгляду межового спору. Позивач вважає дані рішення протиправними, оскільки ними грубо порушені як його права, оскільки його про них не повідомлено, так і норми чинного земельного законодавства.

02.03.2016 року постійною комісією при Боржавській сільській раді складений акт про вирішення неіснуючого та надуманого ОСОБА_2 межового спору. Позивачу незрозуміло чому тільки 29.08.2016 року і рішенням за №90 цей акт був затверджений сесією сільської ради. Вважає, що в даному випадку сільською радою грубо порушені вимоги щодо порядку розгляду земельних спорів, який чітко передбачений Земельним кодексом України. Відповідно до ч.3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Статтею 159 ЗК України чітко встановлений порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування. Згідно цієї норми органами місцевого самоврядування розглядаються земельні спори на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Позивачу не зрозуміло, на підставі чого комісія сільської ради робить висновок про те, що між ним та сусідом ОСОБА_2 існує спір, заяву від ОСОБА_2 йому не представляли. Даний надуманий земельний спір повинен був розглядатись за участю обох зацікавлених сторін. Однак, в порушення вимог ст. 159 ЗК України, про час і місце розгляду спору позивача завчасно не повідомляли, а представники сільської ради прийшли, провели свої заміри земельних ділянок та зазначили, що у нього від сусіда ОСОБА_2 розмір земельної ділянки чомусь більший на 1,6 метрів та пішли. Через кілька тижнів позивача викликали у сільську раду та запропонували відмовитись від частини земельної ділянки шириною 0,8 метрів на користь ОСОБА_2. Від даної пропозиції голови земельної комісії позивач відмовився, після чого йому вручили акт, датований 02.03.2016 року, який не зареєстрований у сільській раді, і як він зрозумів свіжо роздрукований, так як в присутності останнього члени земельної комісії його підписали. Позивача не ознайомили з матеріалами спору, до участі в роботі комісії не запросили. З акту неможливо зрозуміти, у чому полягає суть спору, оскільки у акті жодного слова немає про існування земельного спору, він містить лише інформацію про фактичні розміри земельних ділянок та зобов'язує позивача забрати огорожу. Жодного рішення на той час сільською радою не приймалося. Позивач вважає, що все це свідчить про те, що фактично порушений порядок розгляду земельного спору.

Щодо рішення восьмої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 29.08.2016 року про затвердження акту розгляду межового спору від 02.03.2016 року, то про його прийняття позивача не повідомлено, хоча повинні були повідомити про його прийняття у триденний термін, чим порушили вимоги ст. 159 ЗК України. Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 17.11.2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,18 га…без згоди/підпису сусіда ОСОБА_1 У даному випадку ОСОБА_2 за погодженням меж земельної ділянки до позивача не звертався, але сільська рада чомусь без акту відмови погодження меж і суміжним землекористувачем з його боку, який мав мати місце в даній ситуації), оперативно прийняла рішення про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без згоди/підпису сусіда, хоча згода сусіда передбачається на акті погодження меж проекту землеустрою і датовано це рішення 17.11.2016 року. Про це рішення позивача теж ніхто не повідомляв, чим також порушено вимоги ст. 159 ЗК України. Позивач вважає, що Боржавською сільською радою Виноградівського району грубо порушені його законні права, інтереси та відстежується упереджений і однобокий підхід до вирішення надуманого межового спору між ним та суміжним землекористувачем ОСОБА_2, щодо вирішення його на користь останнього. Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення восьмої сесії сьомого скликання Божавської сільської ради від 29.08.2016 року за №90 про затвердження акту розгляду межового спору та рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 17.11.2016 року за №94 про надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,18 га без згоди підпису сусіда ОСОБА_1

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з'явилися, однак подали до суду заяву в якій просили розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили такі задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. Згідно ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається, і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенню ч. 1 ст. 71 КАС України у відповідності до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився за невідомими суду обставинами, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином своєчасно у встановленому законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення з підписом про отримання, яке мається в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ч. 1 ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутись із адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської ради.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановленні повноваження сільської ради у сфері регулювання земельних відносин.

Аналогічне право щодо повноважень сільської ради з приводу вирішення земельних спорів закріплено в п. «й» ст. 12 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 2 КАС України позивач має право на захист судом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до п.«г» ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів.

Процедура встановлення та відновлення меж земельних ділянок регламентується ст. 55 Закону України «Про землеустрій», а також Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 № 376, та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 № 43. Безпосередньо встановлення та відновлення меж покладається на землевпорядні організації, які мають ліцензію на здійснення такого виду діяльності.

Види межових знаків та їх конфігурація визначені у наказі Держкомзему «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18 травня 2010 № 376. В залежності від виду поверхневого покрову земельної ділянки та наявних на межі споруд та інших об'єктів такі межі позначаються одним з трьох встановлених видів межових знаків (п. 3.1).

Відновлення меж земельних ділянок здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок на підставі Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 № 43.

Замовником робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник(користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах.

У відповідності до вимог п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключних повноважень ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. А згідно ст. 158 Земельного кодексу України сільські ради наділені повноваженнями щодо вирішення земельних спорів.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686.

Відповідно до п. 3.12 вказаної Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

За таких обставин закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Так, в судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що відповідно до акту постійної комісії з питань землекористування, господарського та соціально-культурного розвитку «Про вирішення межового спору» від 02.03.2016 року по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та жителем будинку НОМЕР_1 ОСОБА_1 після обстеження та контрольного обміру земельних ділянок було з'ясовано, що ширина земельної ділянки гр. ОСОБА_2 відповідає даним земельно-облікових документів та по господарської книги, а ширина земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не відповідає даним земельно-облікових документів та по господарської книги і має на 1,6 м більше, ніж повинна бути. Відповідно до висновку комісії необхідно встановити межу між земельними ділянками гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 та зобов'язати забрати огорожу гр. ОСОБА_1, а також відвести каналізаційні відходи. Окрім того, учасникам конфлікту дотримуватись вимог чинного Земельного кодексу України в частині добросусідства, та не допускати недотримання норм чинного законодавства та зведення будь-яких споруд без відповідних дозволів (а.с.6).

Рішенням восьмої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 29.08.2016 року за №90 «Про затвердження акту розгляду межового спору» розглянувши заяви громадян ОСОБА_2, ОСОБА_1, сесія Боржавської сільської ради вирішила затвердити акт про вирішення межового спору по вул. Борканюка між жителем будинку №180 гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1, АДРЕСА_1, який було складено постійною комісією з питань землекористування, господарського та соціально-культурного розвитку 02.03.2016 року. Лишні 1,6 метра розділити порівну по 0,8 м кожному. Контроль за виконанням даного рішення покладено на земельну комісію з питань землекористування, господарського та соціально-культурного розвитку (а.с.5).

Відповідно до акту постійної комісії з питань землекористування, господарського та соціально-культурного розвитку «Про вирішення межового спору» від 14.09.2016 року по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та жителем будинку НОМЕР_1 ОСОБА_1 після обстеження та контрольного обміру земельних ділянок було з'ясовано, що ширина земельної ділянки гр. ОСОБА_2 відповідає даним земельно-облікових документів та по господарської книги і становить 34,5 м, а ширина земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не відповідає даним земельно-облікових документів та по господарської книги і становить 22,6 м замість 21 м, перевищуючи таким чином 1,6 м. Відповідно до висновку комісії необхідно встановити межу між земельними ділянками гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1, розділивши дану різницю 1,6 м навпіл по 0,8 м та зобов'язати забрати огорожу гр. ОСОБА_1, а також відвести всі свої каналізаційні відходи та стічні води. Рекомендувати сесії Боржавської сільської ради відмовити у дозволі гр. ОСОБА_1 на виготовлення Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без підпису сусіда ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_2 до поки не будуть виконані всі умови, встановлені земельною комісією. Окрім того, учасникам конфлікту дотримуватись вимог чинного Земельного кодексу України в частині добросусідства, та не допускати недотримання норм чинного законодавства та зведення будь-яких споруд без відповідних дозволів (а.с.26).

Відповідно до акту постійної комісії з питань землекористування, господарського та соціально-культурного розвитку «Про вирішення межового спору» від 10.11.2016 року по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та жителем будинку НОМЕР_1 ОСОБА_1 після обстеження та контрольного обміру земельних ділянок було з'ясовано, що ширина земельної ділянки гр. ОСОБА_2 відповідає даним земельно-облікових документів та по господарської книги і становить 34,5 м, а ширина земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не відповідає даним земельно-облікових документів та по господарської книги і становить 22,6 м замість 21 м, перевищуючи таким чином 1,6 м. Відповідно до висновку комісії необхідно встановити межу між земельними ділянками гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1, розділивши дану різницю 1,6 м навпіл по 0,8 м та зобов'язати забрати огорожу гр. ОСОБА_1, а також відвести всі свої каналізаційні відходи та стічні води. Рекомендувати сесії Боржавської сільської ради відмовити у дозволі гр. ОСОБА_1 на виготовлення Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 без підпису сусіда ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_2 до поки не будуть виконані всі умови, встановлені земельною комісією. Окрім того, учасникам конфлікту дотримуватись вимог чинного Земельного кодексу України в частині добросусідства, та не допускати недотримання норм чинного законодавства та зведення будь-яких споруд без відповідних дозволів (а.с.27).

Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.11.2016 року за №94 «Про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без згоди підпису сусіда» на основі рішення земельної комісії, сесія Боржавської сільської ради вирішила надати дозвіл громадянину ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_2 на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,18 га, яка розташована по АДРЕСА_2 без згоди підпису сусіда ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1 Контроль за виконанням даного рішення покладено на земельну комісію (а.с.4).

Отже, виходячи з буквального змісту акту та рішення про його розгляд, комісією фактично межовий спір не вирішено, межові знаки у відповідності до вимог Інструкції не встановлені та не передані для зберігання. Акт та рішення не містять однозначних та категоричних висновків про вирішення земельного спору між суміжними землекористувачами, не зазначено конфігурацію земельних ділянок, площу кожної з суміжних ділянок, не визначено конкретні параметри, не встановлено тверді межі. Натомість у змісті вказаних документів вжито висловлювання рекомендовано, що не є синонімом або тотожним вирішено. Вказане свідчить про те, що комісією фактично земельний спір не вирішено.

Крім цього, розгляд спору проводився з порушенням Інструкції, оскільки проводився без встановлення межових знаків та участі всіх користувачів земельних ділянок.

Отже, суд констатує, що незважаючи на те, що фактично межовий спір не вирішено, тверді межі між спірними ділянками не встановлено, наявність оспорюваних рішень перешкоджає позивачу ОСОБА_1 у захисті свого законного права.

З огляду на зазначене рішення порушують права та законні інтереси позивача ОСОБА_1, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2-15,17-18, 69-71, 79, 86, 128, 158, 162-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 29.08.2016 року за №90 «Про затвердження акту розгляду межового спору».

Визнати протиправним та скасувати рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.11.2016 року за №94 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,18 га без згоди підпису сусіда ОСОБА_1.».

Стягнути з Боржавської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Кашуба