Справа № 2-8045/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

28 вересня 2009року                                Заводський районний суд м. Миколаєва

в складі головуючого судді Щербини С.В. , при секретарі Лясковській Г.Л. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

    14.07.2009 року ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн., мотивуючи тим, що працівниками ДАІ було безпідставно винесено постанову ВЕ 044467 від 02.02.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, чим були порушені його права.

    В судовому засіданні сторони по справі були відсутні, позивач надав до суду заяву з проханням розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

    Представник відповідача надав до суду заперечення на позов, в яких зазначено, що постанова по справі була винесена обґрунтовано, просив розглянути вказаний позов за його відсутності та відмовити у задоволенні позову. У відповідності до ст.128 КАС України, справу було розглянуто за відсутності сторін на підставі наданих доказів.

      Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення ВЕ 044467 від 02.02.2009 року, ОСОБА_1  02.02.2009 року о 15:15 год. керував автомобілем ГАЗ 2705 ЗПАХ12ДВ д/н НОМЕР_1  у режимі маршрутного таксі в м. Миколаєві на пр. Леніна в районі перехрестя з вул. Радянською здійснив зупинку під час здійснення посадки (висадки) пасажирів в зоні дії пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 «г» ПДР України. За скоєння вищезазначеного порушення, передбаченого ст.121-2 ч.2 КУпАП, ОСОБА_1  було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративний штраф у розмірі 300 грн. Факт вчинення ОСОБА_1  правопорушення, передбаченого ст. 121-2 ч.2 КУпАП, на думку відповідача, підтверджується фотознімками, зробленими із застосуванням радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «Візір» (серійний номер 0711218).

Однак, з твердженнями відповідача, суд погодитися не може, оскільки, надані суду фотознімки неналежної якості, з яких не можливо встановити факт правопорушення та ідентифікувати транспортний засіб.

  Згідно зі ст.8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних|телекомунікаційних| системах", інформація, яка є|з'являється| власністю держави, або інформація з|із| обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана|одержувати| за допомогою "Візира") повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з|із| підтвердженою відповідністю. Тобто|цебто|, перед застосуванням|вживанням| на території України "Візир" повинен був пройти|минати| державну експертизу в Держслужбі спецзв'язку і захисту інформації України.

Згідно ст.69КАСУ України, доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки, відповідачем до суду не надано експертного висновку|висновку| або сертифікату відповідності приладу "Візир", будь-яка інформація, що одержана за допомогою цього приладу враховуватися при розгляді справи як допустимий доказ не може (ст.70 ч.3 КАСУ).  

Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Проте, належних та допустимих доказів , які б спростовували твердження позивача та доводили законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суду не надано.

За таких, обставин, суд вважає не доведеним факт вчинення ОСОБА_1  правопорушення, передбаченого ст. 121-2 ч.2 КУпАП, та приходить до переконання що позов останнього обґрунтований та підлягає задоволенню, а постанова по справі про адміністративне правопорушення ВЕ 044467 від 02.02.2009р. про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення - скасуванню.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1  -  задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення ВЕ 044467 від 02.02.2009р. відносно ОСОБА_1  про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. – скасувати.

    Постанова набуває законної сили через 10 днів після її проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського в апеляційного адміністративного суду  через місцевий суд в порядку визначеному ст. 186 КАС України.

    Суддя:                                                                 С.В. Щербина