Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2009 р. Справа № 57/111-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Токар М.В., суддя Білоконь Н.Д., суддя Ільїн О.В.,
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача –Карасава О.П. (довіреність у справі)
першого відповідача –ОСОБА_2 (довіреність у справі)
другого відповідача –ОСОБА_2 (довіреність у справі)
третього відповідача –ОСОБА_2 (довіреність у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідачів (вх. № 2534 Х/1-11) на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. по справі № 57/111-09
за позовом Дочірнього підприємства "Адідас-Україна", м. Харків
до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків
3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків
про стягнення 107 402,75 грн., -
встановила:
Позивач, дочірнє підприємство “Адідас-Україна”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з першого відповідача грошових коштів в розмірі 35 800,91 грн., з другого відповідача грошових коштів в розмірі 35 800,91 грн., з третього відповідача грошових коштів в розмірі 35 800,91 грн., а також просив покласти на відповідачів судові витрати по справі.
В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач 16.07.2009 р. надав уточнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з кожного з відповідачів по 21 252,00 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. по справі № 57/111-09 (суддя Аюпова Р.М.) прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення до позовної заяви. Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ДП “Адідас-Україна” безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 21 252,00 грн., 212,52 грн. державного мита та 104,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ДП “Адідас-Україна” безпідставно набуті грошові кошти в сумі 21 252,00 грн., 212,52 грн. державного мита та 104,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ДП “Адідас-Україна” безпідставно набуті грошові кошти в сумі 21252,00 грн., 212,52 грн. державного мита та 104,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідачі з рішенням місцевого господарського суду не погодились, звернулись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. по справі № 57/111-09 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідачів, в якому зазначає, що вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідачів - без задоволення.
Справа слухалась на умовах оголошення в судовому засіданні перерви з 06.10.2009 р. до 15.10.2009 р. та з 15.10.2009 р. до 22.10.2009 р. до 17:40 год. для виготовлення повного тексту постанови по справі.
Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу відповідачів, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні представників сторін і встановила наступне.
Позивач, ДП “Адідас-Україна”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 про стягнення з них грошових коштів у розмірі 35 800,91 грн. з кожного. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що зазначені грошові кошти набуті відповідачами без достатніх на те підстав.
16 липня 2009 року позивач надав до господарського суду Харківської області заяву про уточнення позову (т. 2 а. с 19-22), в якій уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з кожного з відповідачів грошові кошти в розмірі 21 252,00 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. по справі № 57/111-09 позовні вимоги позивача (з урахуванням їх уточнення) задоволено та стягнуто з кожного із відповідачів на користь ДП “Адідас-Україна” безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 21 252,00 грн., 212,52 грн. державного мита та 104,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідачі із рішенням місцевого господарського суду не погодились, звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять зазначене рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим.
Зокрема, відповідачі в апеляційній скарзі зазначають, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; зазначають про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, а також посилаються на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідачів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачами укладено договори оренди нежитлових приміщень б/н від 25.07.2005 р., 26.07.2005 р., 27.07.2005 р., 28.07.2005 р. та 29.07.2005 р.
Відповідно до вищевказаних договорів оренди, позивач отримав у платне строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 230 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 63.
Строк користування приміщенням за вказаними договорами складав 60 місяців (з 01.08.2005 р. по 25.07.2010).
За актом приймання-передачі приміщення від 01 серпня 2005 року приміщення було передане позивачу в користування.
02 лютого 2007 року позивачем та відповідачами укладено додаткові угоди про розірвання договорів оренди та по акту здачі-приймання приміщення від 06.02.2007р. орендовані приміщення повернені відповідачам.
Відповідно до п. 3.7. договорів оренди орендар зобов’язується сплатити орендодавцям протягом десяти банківських днів з моменту укладення цього договору гарантійний платіж в розмірі орендної плати за один місяць.
Вказаний гарантійний платіж може бути використаний орендарем для погашення орендної плати за останній місяць оренди.
В разі невикористання гарантійного платежу (повністю або частково) на час припинення відносин оренди невикористана сума підлягає поверненню орендарю протягом трьох банківських днів з моменту припинення договору.
Таким чином, орендодавці та орендар в договорах оренди чітко визначили порядок сплати гарантійного внеску та порядок його використання та повернення в разі припинення дії договору.
Відносини сторін на час припинення відносин по оренді приміщення регулювались договором оренди нежитлових приміщень від 26 липня 2005 року, який регулював відносини сторін за період з 31.07.2006 р. по 29.07.2007 р. (т. 1 а. с. 21-28).
Факт перерахування позивачем гарантійного внеску в розмірі 63 630 грн. орендодавцям підтверджується платіжними дорученнями № № 21, 23, 47 від 03 серпня 2005 р. (т. 1 а. с. 148, 82, 149), та не заперечується і самими відповідачами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16 липня 2008 року по справі № 27/94-08 (т. 1 а. с. 120, 121) було встановлено, що договір оренди від 25.07.2005 р. сторонами було виконано повністю та гарантійний платіж було використано як орендну плату за останній місяць дії договору, тобто за липень 2006 року. Зазначене рішення набрало законної сили.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.
Незважаючи на зарахування гарантійного платежу в рахунок погашення орендної плати за липень 2006 року, позивач авансовим платежем по платіжним дорученням № № 2639, 2640, 2641 від 3 липня 2006 року (т. 1 а. с. 65, 98, 85) сплатив відповідачам орендну плату за липень 2006 р., про що прямо зазначено в платіжних дорученнях, в розмірі по 21 252 грн. кожному, а всього в розмірі 63 756 грн.
Таким чином, факт отримання відповідачами орендної плати за липень 2006р. по платіжним дорученням № № 2639, 2640, 2641 від 03.07.2006 р. та зарахування гарантійного платежу в рахунок погашення заборгованості за липень 2006 р. згідно рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2008 р. по справі №27/94-08 підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самими відповідачами.
В апеляційній скарзі відповідачі зазначають, що оскільки гарантійний платіж та орендна плата по платіжних дорученнях № № 21, 23, 47 від 03.08.2005 р. та №№ 2639, 2640, 2641 від 3.07.2006 р. перераховані їм позивачем на виконання умов договорів оренди, то зазначені суми не є безпідставно ними отриманими і поверненню позивачу не підлягають, посилаючись при цьому на ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів не може погодитись із зазначеною правовою позицією відповідачів, виходячи з наступного.
Так, дійсно, відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Але оскільки позивачем на виконання зобов’язань по договору оренди від 25 липня 2005 року відповідачам сплачена орендна плата за липень 2006 року по платіжних дорученнях № № 2639, 2640, 2641 від 3 липня 2006 р. (т. 1 а. с. 65, 98, 85), а також відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2008 р. по справі № 27/94-08 (т. 1 а. с. 120, 121), яке набрало законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в рахунок орендної плати за липень 2006 р. використано і гарантійний платіж в розмірі 63630 грн., про що прямо зазначено в рішенні по справі № 27/94-08 (т. 1 а. с. 121), то позивачем сплачена орендна плата за липень 2006 р. в подвійному розмірі, що не може вважатись виконанням зобов’язань по договору оренди від 25.07.2005 р., оскільки сплата позивачем орендної плати в подвійному розмірі за липень 2006 р. договором оренди нежитлових приміщень від 25.07.2005 р., який регулював відносини сторін за період з 01.08.2005 р. по 30.07.2006 р., не передбачена (т. 1 а.с. 10).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що орендна плата в розмірі 63 630 грн. перерахована позивачем відповідачам по платіжних дорученнях № № 2639, 2640, 2641 від 3.07.2006 р. за липень 2006 р. після зарахування гарантійного платежу згідно рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2008 р. по справі № 27/94-08, та яким позивачу було відмовлено у поверненні гарантійного платежу в розмірі 63 630 грн. стала подвійною платою за оренду за липень 2006 р., що як уже було зазначено вище, не може вважатись перерахуванням на виконання умов договору, а може вважатись безпідставно набутими коштами в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. по справі № 57/111-09 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідачів задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу відповідачів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. по справі №57/111-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Токар М.В.
Суддя Білоконь Н.Д.
Суддя Ільїн О.В.