У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2005р.,

                                     в с т а н о в и л а :

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше несудима,-

-засуджена за ч.1 ст.296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн. 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 2000 грн.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 31 березня 2004 року близько 11 години, перебуваючи в маршрутному таксі ІНФОРМАЦІЯ_2, що рухалос по АДРЕСА_1, на прохання ОСОБА_2 відмовилася передати гроші водієві за проїзд. У ході виниклої між ними сварки ОСОБА_1, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства та, проявляючи особливу зухвалість, у присутності інших пасажирів, стала безпричинно бити ОСОБА_2, наносячи їй удари руками в голову, знаючи, що остання перебуває в стані вагітності. В результаті побиття ОСОБА_2 було заподіяно закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, садна на голові, правій верхній кінцівці, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 біля перехрестя 50 років СРСР і Героїв Сталінграду в м. Харкові стала перешкоджати ОСОБА_2 вийти із маршрутного таксі та нанесла їй удар в живіт, заподіявши потерпілій фізичний біль. Хуліганські дії ОСОБА_1 тривали близько 15 хвилин.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2005 року вирок змінений. На підставі п.”б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнена.У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу направити на досудове слідство. Вважає, що ініціатором сварки та бійки була ОСОБА_2, від дій якої вона постраждала. Посилається на те, що про вагітність потерпілої їй стало відомо вже після події.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягають.Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на сукупності зібраних по справі доказів, яким була дана належна оцінка.

Так, потерпіла ОСОБА_2 показала, що 31 березня 2004 року близько 11 години вона зі знайомою ОСОБА_3 їхали у маршрутному таксі. Вона попросила жінку, яка сиділа попереду, передати водієві гроші за проїзд, однак ОСОБА_1 відмовилася, відповівши в грубій формі, що вона сама це може зробити. Між ними виникла сварка,  в процесі якої  ОСОБА_1 нанесла їй удар рукою в голову, схопила за волосся, подряпала та стала тягнути до себе, нагинаючи її через спинку сидіння вниз. ОСОБА_3 стала кричати ОСОБА_1, щоб вона припинила хуліганські дії, тому що вона ( потерпіла) вагітна, однак остання не реагувала й припинила ці дії лише тоді, коли водій зупинив автомобіль і попросив пересісти на інші місця. Вона по мобільному телефону повідомила свого батька про те, що сталося, і попросила їх зустріти, щоб згодом звернутись у міліцію. При виході з таксі біля перехрестя проспектів АДРЕСА_2 ОСОБА_1 стала перешкоджати її виходу з машини та вдарила її в живіт. Все це тривало 15 хвилин.

Свідок ОСОБА_3 підтвердила показання потерпілої.

У суду не було підстав сумніватись у правдивості показань потерпілої та свідка, оскільки вони узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними доказами.

Так, сама засуджена ОСОБА_1 не заперечує того, що між нею та потерпілою виник конфлікт, під час якого вона відіпхнула  від себе потерпілу, а при виході з маршрутного таксі - вдарила її.

За даними висновку  судово-медичної експертизи ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я.

За таких обставин дії засудженої кваліфіковані правильно.Істотних порушень норм закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 С  У  Д  Д  І :

Верещак В.М                     Селівон О.Ф.               Лавренюк М.Ю.