Справа № 2а-4075/09/1203

                                           П О С Т А Н О В А                          

                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   30 червня   2009 р .            Артемівський районний суд м. Луганська

                     в складі: судді         Сторожук Т.А.

                                     при секретарі        Шепетко І.О.        

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська  адміністративну справу  за позовом  ОСОБА_1   до Управління праці та соціального  захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради,  третя особа Головне Управління Державного Казначейства України в Луганській області,   про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої суми,

                                                   встановив:

Позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача  по  відмові в перерахунку і  виплаті   недоотриманої одноразової щорічної допомоги як інваліду війни 2 групи до Дня перемоги за 2007-08 роки та зобов’язати  відповідача  зробити перерахунок  та виплату  за рахунок коштів державного бюджету    недоплаченої суми  вказаної виплати до Дня перемоги  за  2007рік-  2920,48 грн., за 2008 рік -  3448,00 грн.,  виходячи з встановленого розміру мінімальної пенсії за віком відповідно 410,06 грн. і 481,00грн. і передбаченої Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” " кратності 8; позовні вимоги мотивував тим, що вказана допомога безпідставно зменшена і такими діями відповідача порушено його права. А також просить   суд визнати неправомірними дії відповідача  по  відмові в перерахунку і виплаті  недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  1-ї категорії,    2 -ї  групи за  2003,2004,2005 ,2007, 2008 роки; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок вказаної виплати і стягнути з відповідача за  рахунок коштів державного бюджету на його користь 7674,90 грн. – недоплачену у вказані роки суму  компенсації на оздоровлення, виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати і передбаченої Законом  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи"   кратності 5 - інвалідам 2 групи; позовні вимоги мотивував тим, що вказана допомога безпідставно зменшена у порівнянні з передбаченої законом, чим порушені його права.

Представники відповідача УПСЗН і третьої особи ГУ ДКУ позов не визнали, вважають, що виплати проведені у відповідності до Законів України „Про державний бюджет” у розмірі, вказаному в даних законах, і підстав для виплати у вказаному позивачем розмірі в даному випадку нема, а рішення Конституційного Суду, на які посилається позивач, були прийняті  вже після проведення вказаних виплат; крім того, просять застосувати ст.99 КАСУ, вважаючи, що строк звернення до суду позивачем пропущено.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Судом  встановлено:

Позивач є інвалідом війни 2 групи,   у відповідності до ст.13 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до дня Перемоги   як інвалід другої групи  у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Дане право позивача відповідачем і третьою особою не оспорюється.

Позивач перебуває  на обліку в УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради  за місцем проживання; йому нараховано і виплачено разову грошову допомогу до дня Перемоги  в 2007 році у розмірі  360грн., в 2008 р.- 400грн.

                         Факт своєчасного отримання  вказаних сум позивач не оспорює.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

Стосовно позовних вимог щодо виплат позивачу до 5 травня 2007 року, суд виходить з наступного:

До суду з даним позовом позивач звернувся 28.05.2009р.

           Суд вважає, що позивачем пропущено передбачений ст.99 КАСУ строк звернення до суду з вимогами стосовно виплати за 2007 рік, оскільки  виплата вказаних сум одноразової щорічної допомоги має провадитись не пізніше 30 вересня кожного року, тобто строк на звернення до суду з цього приводу починається після 30 вересня  року, в якому проведено виплату, і коли особа могла дізнатись і повинна була дізнатись про порушення свого права. Підстав для поновлення вказаного строку суд не вбачає. Тому в даній частині позовних вимог слід відмовити за пропуском строку звернення до суду, оскільки відповідач наполягає на застосуванню даної норми закону, у відповідності до ст.100 КАСУ.

Стосовно позовних вимог щодо виплат позивачу у  2008 року, суд виходить з наступного:

У відповідності до ст..13 Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на отримання грошової допомоги щорічно до дня Перемоги  у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Виплати, передбачені даною нормою закону, позивачеві виплачено  в меншому, ніж передбачено законом, розмірі.

Виплати неправомірно занижені і проведені в розмірі, визначеному Постановою КМУ на виконання змін, внесених до закону «Про статус…» і з врахуванням положень законів України «про державний бюджет на 2007р.»,  «про державний бюджет на 2008р.».

Суд вважає неправомірним зменшення відповідачем грошової допомоги позивачу до дня перемоги в   2008 році, виходячи з таких міркувань:

Згідно ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб , що втратили працездатність.

Ст..8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

Відповідно до ч.1ст..8, ч.2,3,4 ст.9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує  Конституцію, закони України, інші нормативно- правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу. Посилання відповідача на необхідність застосування Законів Про державний бюджет  та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, який надав позивачеві певне майнове право, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст.22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішеннями Конституційного Суду України від  22.05.2008р. статті ЗУ   „Про держбюджет на 2008рік” , якими зупинено дію закону «Про статус…» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Посилання відповідача на те, що на час нарахування і виплати вказаної допомоги була зупинена дія вказаної норми закону, яка давала позивачу відповідне право, є необґрунтованими. Згідно Закону  "Про статус...", такі виплати здійснюються до 1 вересня відповідного року. Тому посилання відповідача на ту обставину, що рішення Конституційного Суду було прийнято після виплати, а тому підстав для перерахунку і для доплати не було, є безпідставними, оскільки станом на час звернення позивача з проханням здійснити перерахунок і доплатити решту вказаної допомоги виходячи з встановленого розміру пенсії за віком відповідач достовірно знав, що є чинною ст.13 Закону "Про статус..." і визнано неконституційними відповідні норми ЗУ "Про державний бюджет на 2008р.", (враховуючи дату рішення КСУ) , тому у нього були всі законні підстави для здійснення перерахунку вказаної допомоги з мінімального розміру пенсії за віком, і не було підстав відмовляти позивачу у доплаті вказаної виплати.

Позивачеві в 2008 році було виплачено 400грн., тоді як розмір мінімальної пенсії за віком, встановленої законом, складав 481 грн., і розмір допомоги повинен був бути визначений у розмірі 481гр.н х8 = 3848,00 грн.

Враховуючи розмір проведених позивачу  в 2008 році виплат до Дня перемоги, який значно менший за встановлений законом, суд дійшов висновку, що  вказані дії відповідача є протиправними (такими, що порушують право позивача). На захист порушеного права позивача на його користь слід стягнути з відповідача УПСЗН суму не донарахованої і невиплаченої грошової допомоги до дня перемоги за 2008рік: 3448,00 грн.

Стосовно виплат на оздоровлення:

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом  другої групи   по захворюванню,   пов’язаного  з виконанням обов’язків військової служби по   ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,   що підтверджується  довідкою Луганської обласної МСЕК  і посвідченням, у відповідності до ст.48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної компенсації на оздоровлення як     інвалід  другої  групи у сумі 5-ти мінімальних розмірів заробітної плати на день виплати.

Дане право позивача відповідачем і третьою особою не оспорюється.

Позивачу нараховано і виплачено грошову компенсацію на оздоровлення в  2003, 2004  , 2005 роках по 26,70 грн., в  2007  і в 2008 роках –  120,00 грн.

Позовні вимоги підлягають  задоволенню з таких підстав:

У відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі Закон  796-ХІІ) передбачена щорічна компенсація на оздоровлення особам, віднесеним до першої та другої категорії, інвалідам   другої і першої   групи -  у розмірі 5  мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Згідно письмової відповіді позивачу і заперечень, поданих відповідачем в суд, виплати позивачу проведені в розмірі, встановленому у 2003, 2004 році підпунктом "є" пункту 1 Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у 2005, 2007, 2008 роках - підпунктом "є" пункту 1 Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пунктом 30 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік», яким дію абзацу другого частини четвертої статті 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсації і допомог, а також на підставі ст. 73  Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-ІV, яким Кабінету Міністрів України надано право у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до закону визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах  у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Доводи відповідача про те, що позивачу законно визначено розмір допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру, встановленого Постановами КМУ № 836, 562 є необґрунтованими.

 Ст..8 Конституції передбачає, що вона має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ч.1ст..8, ч.2,3,4 ст.9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом Верховенства Права, застосовує  Конституцію, закони України, інші нормативно - правові акти, у разі невідповідності нормативного акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 1.11.1996р. при розгляді справ у судах нормативно- правові акти будь –якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність Конституції і Законам.

Згідно статті 62 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідок Чорнобильської катастрофи» до компетенції КМУ віднесено визначення порядку таких виплат, а не їх розміру;  повноважень щодо встановлення розміру компенсації на оздоровлення даним Законом Кабінету Міністрів надано не було. Крім того, Постанова КМУ № 836 була прийнята у відповідності до Програми діяльності Кабінету Міністрів лише на поточний 1996рік.  

Вказані відповідачем Постанови КМУ №836 і №562 прийняті всупереч вимогам статей 48,62 Закону «Про статус…», не відповідають Конституції України, а тому судом не можуть братись до уваги, як такі, що суттєво і незаконно звужують зміст наданих Конституцією і спеціальним Законом прав.

Законом України "Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм ст. 48 Закону "Про статус …".

 Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору слід застосовувати  ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення мінімальної заробітної плати, а не постанови КМУ № 836 і №562, на які посилається відповідач.

Посилання відповідача на необхідність застосування Законів Про держбюджет та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, що встановив право позивача, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, оскільки ст.22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, є також безпідставним, оскільки судове рішення по захисту порушеного права повинно ухвалюватись в межах і на підставі норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету.

Крім того, суд враховує, що  ст. 77 ЗУ "Про державний бюджет України  на 2007 рік" про зупинення дії Закону "Про статус…" визнана неконституційною за Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007р. Аналогічно неконституційними були визнані і відповідні норми Законів про державний бюджет на 2003, 2004, 2005, 2008 роки.    

Розмір мінімальної заробітної плати, що діяв на момент виплати, складав:  у 2003р.-185,00грн.; у 2004 році – 237,00  грн.;  у 2005 році – 262,00 грн.;  в 2007 році  - 400,00 грн.; в 2008 році – 515,00 грн.

Такий розмір мінімальної заробітної плати встановлений відповідними законами про державний бюджет на вказані роки : ЗУ "Про внесення  змін до ЗУ "Про державний бюджет  України на 2003 рік"  ЗУ "Про внесення  змін до ЗУ "Про державний бюджет  України на 2004 рік", ЗУ "Про внесення  змін до ЗУ "Про державний бюджет  України на 2005 рік"; ЗУ "Про внесення  змін до ЗУ "Про державний бюджет  України на 2007 рік"; ЗУ "Про внесення  змін до ЗУ "Про державний бюджет  України на 2008 рік".

Таким чином, позивачу нараховані і виплачені вказані соціальні виплати  у меншому, ніж передбачено законом, розмірі, але  повинні були виплатити :  в 2003р.- 898,30грн.; в 2004р.- 1158,30грн.; в 2005р.-1283,30грн.; в 2007р.- 1880,00грн.; в 2008р.-2455,00грн.

Вказані дії відповідача слід визнати такими, що не відповідають закону, порушують право позивача, надане йому законом «Про статус…» і гарантоване йому Конституцією України, а тому протиправними. Суму донарахованої і невиплаченої позивачеві  щорічної компенсації на оздоровлення слід стягнути за рішенням суду з відповідача УПСЗН.

              Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1.  в даній частині, суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки на дані правовідносини він не розповсюджується, виходячи із наступного: ст..99 КАСУ встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод, інтересів. Інше встановлено нормами спеціального Закону, який регулює правовідносини в державі в зв’язку з Чорнобильською катастрофою та ЦК України. В ст.48 Закону визначений обов'язок держави перед громадянами за шкоду завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи; виплату щорічної допомоги на оздоровлення   інвалідам 2 групи – 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров'я позовна давність не поширюється.

Оскільки головним  розпорядником державних коштів по пільговим виплатам громадянам, в тому числі і по вказаних позивачем виплатам, є Міністерство праці і соціальної політики України, а обов’язок по нарахуванню і виплаті вказаних компенсацій покладено на УПСЗН за місцем проживання пільговика, то саме з УПСЗН повинні бути стягнуті  недоплачені суми.

Статтею 63 Закону «Про статус…» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією права, передбаченого ст.48 закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Тому в рішенні суду слід уточнити порядок стягнення сум на користь позивача, вказавши на їх стягнення за рахунок коштів з державного бюджету.

На підставі ст.22, 8 Конституції України, ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.28, 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ „Про встановлення  розміру  мінімальної заробітної плати  на 2003-2006, 2007, 2008 роки, рішеннями Конституційного Суду України   у справах №  8-рп/2005 від 11.10.2005 р..№ 7-рп/2004 від 17.03.2004 р.,20 – рп/2004 від 01.12.2004 р.,№ 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.,

керуючись ст.8, ст..9, ст.161-163, 167 КАС України суд –

                                                   П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1   до Управління праці та соціального  захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради,  третя особа Головне Управління Державного Казначейства України в Луганській області,   про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої суми - задовольнити частково;

Визнати протиправними дії УПСЗН Артемівської районної у місті Луганську ради по виплаті у зменшеному розмірі ОСОБА_1   і відмові у перерахунку грошової допомоги до Дня Перемоги в 2008 році як інваліду війни 2 групи, і щорічної компенсації на оздоровлення  в2003-2005, 2007-му, в 2008-му роках як інваліду другої   групи, особі, постраждалій  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

               Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради здійснити донарахування грошової допомоги до дня Перемоги, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком і стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради за рахунок коштів з державного бюджету на користь ОСОБА_1    грошову допомогу до дня Перемоги  за 2008 рік в розмірі 3448,00грн.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в місті Луганську ради здійснити донарахування та виплату  за рахунок коштів з державного бюджету на користь  ОСОБА_1    недоотриману щорічну компенсацію на оздоровлення  за    2003р.- 898,30грн.; за 2004р.- 1158,30грн.; за 2005р.-1283,30грн.; за 2007р.- 1880,00грн.; за 2008р.-2455,00грн. а,  всього стягнути  7674,90 грн.      

В позові про визнання протиправними  дій відповідача УПСЗН Артемівської районної у місті Луганську ради по відмові у перерахунку та виплаті  грошової допомоги до Дня Перемоги в 2007 році   відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Заява про оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів, апеляційна скарга на постанову суду  може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                  Суддя                                                                                               Т.А. Сторожук