Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

№1/0614/225/2011

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суд Житомирської області в складі

головуючого - судді Михайловського В.І.,

суддів Широкопояса Ю.В., Фоміна Ю.В.,

з участю:

потерпілої ОСОБА_1,

виправданого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 14 травня 2012 року,

встановив:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, працює викладачем ПТУ-36, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, не судимий, -

виправданий за ст. 126 ч. 1 КК України за відсутністю складу злочину.

Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 24 липня 2011 року близько 19-30 год. ОСОБА_4, перебуваючи на подвір’ї свого будинку по вул. Тараскіна, 22 у м. Малині та розмовляючи із знайомою ОСОБА_5 на сходах ганку, відчула дуже сильний удар чимось твердим в обличчя, а саме в нижню щелепу та сильний фізичний біль. Знайома ОСОБА_5 підняла велике тверде яблуко та повідомила, що у неї хтось кинув цим яблуком. Вибігши на вулицю вона побачила ОСОБА_2 та з’ясувала, що він кинув у неї яблуком.

Згідно акту судово-медичного обстеження № 257 від 26 липня 2011 року у неї не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, проте, в дослідній частині цього обстеження у неї зафіксовано біль при пальпації в ділянці нижньої щелепи справа та набряк м’яких тканин.

ОСОБА_4 вважає, що своїми діями, які виразились в умисному завданні їй удару в обличчя, що заподіяв фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 126 ч. 1 КК України.

В апеляції потерпіла ОСОБА_4 просить вирок суду у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи скасувати, постановити обвинувальний вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді шести місяців виправних робіт. Посилається на те, що дії виправданого носили умисний характер, спрямований на завдання удару в обличчя та спричинення фізичного болю. Заперечує те, що ОСОБА_2 цілився яблуком саме в кота, а не в неї.

Апелянт стверджує, що у дворі її було видно з вулиці та з подвір’я ОСОБА_2 Свідками події стали ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9

Заслухавши доповідача по справі, думку потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала подану апеляцію з наведених мотивів, виправданого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення поданої апеляції, вважаючи вирок суду законним та обгрунтованим, обговоривши її доводи та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розглядаючи справу по суті та постановивши виправдувальний вирок, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини справи, надав необхідну юридичну оцінку зібраним по справі щодо ОСОБА_2 доказам та прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 126 ч.І КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, обставини заподіяння потерпілій ОСОБА_1 фізичного болю, що не спричинило тілесних ушкоджень не знайшло свого підтвердження зібраними по справі доказами, які суд першої інстанції всебічно і повно дослідив та належним чином оцінив.

Свідок події ОСОБА_5, яка в судовому засіданні показала, що під час розмови з ОСОБА_1 в її дворі вона раптом почула дивний звук і побачила, як декілька сантиметрів від її голови пролетіло яблуко і влучило ОСОБА_1 в обличчя, вона схопилася за щоку і почала кричати. Яблуко летіло зі сторони дороги, де ОСОБА_2 підмітав двір. Висловлені ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_5 припущення про те, що яблуко міг кинути саме ОСОБА_2, оскільки поряд більше нікого не було (а.с. 39) не є достатнім

доказом, що достовірно підтверджує вину ОСОБА_2 у вчиненні щодо ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст. 126 ч. 1 КК України.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_8 не були безпосередніми очевидцями події та не бачили й не знають, хто саме міг кинути яблуко, яке влучило в обличчя ОСОБА_1

Згідно акту судово-медичного обстеження № 257 від 26.07.2011 року (а.с.15-16) та № 305 від 18.10.2011 р. (а.с.36), встановлено лише те, що у ОСОБА_1 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Біль при пальпації не виключає можливості прикладання фізичної сили.

Зазначені докази суд першої інстанції оцінив в їх сукупності та зробив правильний юридичний висновок про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст.126 ч.І КК України.

А тому, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вирок суду законним і обгрунтованим на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, а тому не вбачає підстав для його скасування та постановлення щодо ОСОБА_2 іншого обвинувального вироку з призначенням відповідного покарання, на чому безпідставно наполягає апелянт ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 14 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Судді: