Жовтневий районний суд міста Харкова
справа №2-4037/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Кицюка В.П.,
при секретарі - Черних Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ( позовні вимоги) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2009 року ОСОБА_1 пред’явила позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що 11 березня 2000 року між нею та відповідачем у міському відділі реєстрації актів цивільного стану м. Харкова було зареєстровано шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, спільне життя не склалося через подружню невірність відповідача, який фактично проживає з іншою жінкою, висиливши її разом з сином із займаної квартири.
17 серпня 2009 року ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини, в якому, зокрема, зазначив, що він не заперечує проти розірвання шлюбу, однак не згоден з наведеними ОСОБА_1 мотивами його розірвання, оскільки іншої сім’ї він немає, а дійсною причиною розпаду сімейних стосунків є непорозуміння і різноманітність поглядів на сімейне життя.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти розірвання шлюбу.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст.. 60 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню не підлягають
( ч. 1 ст. 61 ЦПК України).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії І-ВЛ №106506 , 11березня 2000 року у міському відділі реєстрації актів громадського стану м. Харкова було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, про що зроблено актовий запис № 240. Після одруження ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_2.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-ВЛ № 106506.
З доводів ОСОБА_1, викладених у позовній заяві , та її пояснень в судовому засіданні слідує, що спільне життя у сторін не склалося через подружню невірність чоловіка, який має іншу жінку, через що між ними відбувалися сварки, вони фактично припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, чоловік проживає окремо.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зауважив, що доводи позивача про те, що сім’я розпалася через його подружню невірність не відповідають дійсності. Проти інших фактичних обставин, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог про розірвання шлюбу, не заперечував. Пояснив, що дійсно непорозуміння та постійні конфлікти призвели до припинення шлюбно-сімейних відносин з ОСОБА_1 і на теперішній час він проживає окремо від сім’ї. Також просив шлюб розірвати.
Враховуючи те, що відповідач позов визнав і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, пояснення сторін свідчать про те, що вони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, а наданий судом двохмісячний строк для примирення подружжя позитивних наслідків не надав, суд приходить до висновку, що примирення між сторонами і збереження їх сім’ї виключається і шлюб між ними має бути розірваний.
При цьому дійсною причиною розірвання шлюбу суд визнає саме непорозуміння і різноманітність поглядів подружжя на сімейне життя. Доводи ОСОБА_1 , що сім’я розпалася через подружню невірність чоловіка суд до уваги не приймає, оскільки ці обставини позивачкою не доведені, що є її обов’язком відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 61, 130, 174, 212, 213, 215, 259 ЦПК України, ст.ст. 110-112, 160 Сімейного Кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 11 березня 2000 року у міському відділі реєстрації актів громадського стану м. Харкова ( актовий запис № 240).
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 20 грн, ОСОБА_1 від сплати судових витрат - звільнити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі протягом 10 днів після проголошення рішення до Жовтневого районного суду м. Харкова заяви про апеляційне оскарження рішення суду та шляхом подачі протягом 20 днів після подачі вказаної заяви апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя -
печерський районний суд міста києва
СПРАВА №2-220-1/07
рішення
(заочне)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Горяйнова А.М.
при секретарі - Устименко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27 лютого 1992 року у Печерському відділі РАГС м. Києва він зареєстрував з відповідачкою шлюб, дітей від шлюбу вони не мають, спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки, ведення спільного господарства, на даний час позивач проживає окремо від відповідача, крім того має сімейні стосунки з іншою особою. Позивач вважає примирення та подальше сумісне життя з відповідачкою неможливим і просить шлюб розірвати.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові, просив його задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, під розписку 09.12.2006 року, про поважні причини своєї неявки в суд не повідомила. В ідповідно до ст. 169 ЦПК України судом здійснюється заочний розгляд справи, проти чого не заперечує представник позивача.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження ІV-БК №441635, 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що зроблено актовий запис №141.
Дітей від шлюбу сторони не мають.
З показів позивача вбачається, що спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння, відмінність характерів і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, крім того, позивач на даний час проживає окремо від відповідача та має сімейні стосунки з іншою особою.
Враховуючи те, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, не мають намір відновлювати сім’ю, суд приходить до висновку, що примирення між сторонами і збереження їх сім’ї виключається і шлюб між ними має бути розірваний.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 61, 77, 212, 213, 215, 224-233 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Шлюб, укладений між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що зроблено актовий запис №141, розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з позивача 17 (сімнадцять) грн., відповідачку від сплати державного мита звільнити.
Рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, через суд першої інстанції, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя
Ў
печерський районний суд міста києва
СПРАВА №2-788-1/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Горяйнова А.М.
при секретарі - Дорошко Н.П., Трапезовій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27 лютого 1992 року у Печерському відділі РАГС м. Києва він зареєстрував з відповідачкою шлюб, дітей від шлюбу вони не мають, спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки, ведення спільного господарства, на даний час позивач проживає окремо від відповідача, крім того має сімейні стосунки з іншою особою. Позивач вважає примирення та подальше сумісне життя з відповідачкою неможливим і просить шлюб розірвати.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові, просив його задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені у позові та просила його задовольнити.
Відповідач, в судове засідання не з’явилася, через свого уповноваженого представника ОСОБА_8 надала суду заяву про визнання позову та просила позов задовольнити, з підстав наведених в ній.
Представник відповідача ОСОБА_8, в судовому засіданні підтримала заяву про визнання позову та просила задовольнити позов.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження ІV-БК №441635, 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що зроблено актовий запис №141.
Дітей від шлюбу сторони не мають.
З показів позивача вбачається, що спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння, відмінність характерів і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, крім того, позивач на даний час проживає окремо від відповідача та має сімейні стосунки з іншою особою.
Враховуючи те, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, не мають намір відновлювати сім’ю, відповідачка визнала позов, суд приходить до висновку, що примирення між сторонами і збереження їх сім’ї виключається і шлюб між ними має бути розірваний.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 61, 77, 174, 212, 213, 215, 224-233 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Шлюб, укладений між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що зроблено актовий запис №141, розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з позивача 17 (сімнадцять) грн., відповідачку від сплати державного мита звільнити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, через суд першої інстанції, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя