Справа №2-а-1155/09  

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 вересня  2009 року Кагарлицький районний суд Київської  області  

в складі: головуючого                           судді       Шевченко І.І.  

при секретарі                                          Камхі А.Д.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА про поновлення пропущеного строку для звернення до суду про визнання дій неправомірними та стягнення несплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -  

в с т а н о в и в:  

позивач в судовому засіданні просить суд відновити пропущений  для звернення до суду за захистом її порушених прав за період з 01.09.2007 року по теперішній час, визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови їй, ОСОБА_1, у нарахування та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з січня по грудень 2008 р. – неправомірними, зобов‘язати Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА   здійснити перерахунок  та виплатити  За польській  ОСОБА_2 з урахуванням вже виплачених сум по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року становить 1070,77 грн. та з січня 2008 року по грудень 2008 року становить 4915,32 грн. відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та стягнути з Державного бюджету України на її користь 3,40 грн. судових витрат, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_1, являється матір‘ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Вона звернулася 01 липня 2009 року із письмовою  заявою до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької  РДА про виплату їй щомісячної допомоги по догляду  за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років.  

Дані виплати гарантовані їй державою на підставі ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» від 22.03.2001 року.  

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 56, п. 7, 14 ст. 71 Закони України «Про державний бюджет» на 2007 р. дію вищезазначених норм законодавства було призупинено, що позбавило її можливості реалізовувати її законне право на отримання даної допомоги.  

У зв‘язку з прийняттям Конституційним Судом  України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 про визнання вищезазначених норм ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» недійсними, починаючи з вересня 2007 року їй щомісячно законом передбачена допомога в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років.  

Таким чином, вона, як мати дитини у віці до трьох років, має право  на допомогу по догляду  за дитиною до  досягнення нею трьохрічного віку,  яка повинна складати розмір прожиткового  мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею трирічного віку для дітей до шести років.  

Відповідач  повідомив їй, що відсутнє фінансове забезпечення для виплати даної допомоги, а тому у виплаті і проведенні перерахунку було їй відмовлено.  

Вона вважає, що дана мотивація є безпідставною і незаконною, оскільки є рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 і являється обов‘язковим для виконання на території України.  

Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав за період з 01.09.2007  по теперішній час у зв’язку з тим, що тільки у березні 2009 року їй стало відомо зі слів мам та засобів масової інформації, а саме: газети «Експрес» про те, що матерям, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинні нараховувати допомогу у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Оскільки їй щомісячно виплачували не повну суму, то заборгована сума становить  за період з вересня по грудень 2007 року – 1070,77 грн. та з січня по грудень 2008 р. – 4915,32 грн. грн. 00 коп.  

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що відповідач в засідання суду не з'явився без поважних причин і ухвалює постанову на підставі наявних в справі матеріалів.  

Вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов позивача задовольнити частково.  

  В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.  

ОСОБА_1 є матір‘ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І – ОК № 072555.  

Відповідно до довідки ТОВ «КВІЗА - Трейд» позивач знаходиться на у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – наказ № 2578-в від 25.09.2007 року.  

Таким чином, позивач, будучи матір‘ю дитини, яка не досягла трирічного віку та будучи застрахованою  особою в системі загальнообов‘язкового державного соціального страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, яка надається не застрахованій особі у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб‘єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб‘єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.  

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб‘єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб‘єкт, який здійснює владні управлінські функції  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Відповідно до додатку 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про структуру місцевих державних адміністрацій» Управління праці та соціального захисту населення є структурними підрозділами виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.  

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб‘єктом владних повноважень.  

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, який у 2007 та 2008 роках суттєво змінювався Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Рішеннями Конституційний Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп  та від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), в тому числі зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»»  щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  У цих же Рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереженні пільги, компетенції і гарантії.  

  Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.  

  Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004).  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у  разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов‘язковим державним соціальним страхуванням у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою України.  

Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.  Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати у період цієї відпустки.  

Відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом.  Зазначена норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001 року № 2213-ІІІ.  

Таким чином, позивач, будучи матір‘ю дитини, яка не досягла трирічного віку, з якою вона разом проживає та яку вона фактично доглядає, будучи також застрахованою особою в системі загальнообов‘язкового державного соціального страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до трьох років, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  

У липні 2009 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького РДА із заявою про перерахунку та виплату  недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 -  2008 роки.  

Відповідач письмово відмовив позивачу у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною позивача трирічного віку, оскільки  вважає, що виплачував передбачені законодавством допомоги у розмірі, передбаченому законами.  

Відповідно до частини 1, 2 статті  8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави.   Суд застосовує принцип верховенства  права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.  

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основі на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.  

Судом встановлено, що пунктом 7 статті  71 Закону України від 19.12.2006 року № 489 – V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім‘ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, виплачується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  Суд вирішує справи на підставі  Конституції та законів України, а також міжнародних  договорів, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України.  Суд застосовує інші нормативно – правові акти,  прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  У разі невідповідності нормативно – правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають  застосуванню судами закони та інші нормативно – правові акти, якими звужуються конституційні права і свобода людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.  

Фізичні та юридичні особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується зверненням до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.  

Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою.  Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов‘язком держави.  Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.  

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.  При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» встановлено, що загальнообов‘язкове державне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  Таким чином, щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є формою соціального забезпечення громадян.  Тобто, фактично ця вимога позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною  є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.  

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.  

Таким чином, будь – які закони та нормативно – правові акти, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, Закон України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми», постанова КМУ від 27.12.2001 року № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  

Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг  прав і обов‘язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених  іншими законами України, у тому числі  Законом України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та не може будь яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.  

Враховуючи те, що позивач має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.  

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов‘язання забезпечити матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.  

Отже, встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», постановою КМУ  від 11 січня 2007 року № 13 розміру виплат допомоги по догляду за дитиною в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а також визначення іншим чином й порядку розрахунку такої допомоги, обмежило обсяг прав даної  категорії громадян.  Залишивши незмінним зміст на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  пунктом 7 статті 71, абзацом третім частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування матерів, які були застраховані в передбаченому законом порядку та здійснюють догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку.  

Щодо регулювання спірних відносин сторін у 2008 р. суд встановив наступне.  

Згідно із підпунктом 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. № 107 – 5 «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключено.  

Згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотиві неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а тому вважає за можливе за аналогією застосувати положення статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», які діяли у 2007 році.  

За умови відсутності у державному бюджеті коштів створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист.  

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймаються до уваги.  Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципи юридичної визначеності.  

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили  свою чинність з дня їх ухвалення.  

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.  

Звуження обсягу прав і свобод  означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються  відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.  

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  

Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням.  Така відсутність коштів може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської конвенції з прав людини справа «Жовнір проти України» від 29.06.2004 року.  

Суд також враховує, що суб‘єкт владних повноважень зобов‘язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягти цілей і справедливих результатів.  

Стосовно питання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, то суд його залишає без розгляду, оскільки відповідач, як сторона процесу, не наполягає на розгляді даного питання та заперечень до суду по даному питанню позивача, не направив.  

На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку у розмірах, визначених статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визнає протиправними та зобов‘язує відповідача виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 25.09.2007року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» підлягають до задоволення в цій частині.  

Позовні вимоги позивача  ОСОБА_1  стосовно вищевказаних вимог з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року не підлягають до задоволення у зв’язку з дією положень  п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», оскільки рішення Конституційного Суду України по справі  № 10-рп від 22.05.2008 року було визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни у Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», що підлягає до застосуванню при  розгляді даної адміністративної справи.  

Стосовно судових витрат в сумі 3,40 грн. за проведену оплату по сплаті державного мита, то позивач дану вимогу знімає  та просить суд її не розглядати.  

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України  «Про загальнообов’язкове  державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про державний бюджет України», рішеннями  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та від 09.07.2007 року,  суд, -  

п о с т а н о в и в:  

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА про поновлення пропущеного строку для звернення до суду про визнання дій неправомірними та стягнення несплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – задовольнити частково.  

  Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови ОСОБА_1 у нарахування та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років за період з 25  вересня 2007 по 31 грудня  2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, – неправомірними.  

  Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА   здійснити перерахунок  та виплатити  ОСОБА_1 з урахуванням вже виплачених сум по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 25  вересня 2007 по 31 грудня  2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».  

  В решті позовних вимог відмовити.  

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.  

  Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Суддя                                                І.І. Шевченко