ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/22816/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі № 820/7882/15 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна» звернулось до суду з позовною заявою до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000211510 від 08.04.2015 року та №0000041510 від 16.07.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПСП «Україна» є платником фіксованого сільськогосподарського податку та перебуває на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства. Фактичний вид діяльності ПСП «Україна» - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП «Україна», за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПСП «Україна» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за листопад 2014 року та грудень 2014 року та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за грудень 2014 року» №103/20-26-15-01-02-30749488 від 27.03.2015 року.

Вказаним актом зафіксовано порушення, зокрема, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201, пп.209.15.1 ст.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, п.5 ст.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за № 2094/24626.

На підставі наведених висновків акту перевірки Куп'янською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000211510 від 08.04.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 91956,00 грн., №0000201510 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 187429,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 93714,50 грн., №0000221510 від 08.04.2015 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 164230,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000221510 від 08.04.2015 року скасовано повністю, податкове повідомлення-рішення №0000201510 від 08.04.2015 року скасовано частково (в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року на суму 72974,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36487,00 грн.) відповідно до рішення ГУ ДФС у Харківській області №1633/10/20-40-10-04-14 від 17.06.2015 року, а податкове повідомлення-рішення №0000211510 від 08.04.2015 року залишено без змін.

Відповідачем за наслідками процедури адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення №00000041510 від 16.07.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 114455,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 57227,50 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що підставою для висновку відповідача про завищення суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 91956,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на 144455,00 грн. слугувало твердження відповідача про неправомірне користування ПСП «Україна» податковою пільгою, що надається сільськогосподарським підприємствам.

Так, за твердженням відповідача, позивачем було оприбутковано на складі зерно кукурудзи в кількості 1200 тон, яка не була вирощена на полях ПСП «Україна». У зв'язку з чим, нарахований позивачем податок на додану вартість за результатами господарської операції з продажу частини цієї кукурудзи в кількості 523,748 тон покупцю ТОВ «Інтерстарч» не підлягає включенню до складу податкового зобов'язання з ПДВ спеціальної податкової декларації (0121- спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за грудень 2014 року, у зв'язку з чим підлягає збільшенню податкове зобов'язання за загальною податковою декларацією з ПДВ (0110) за грудень 2014 року на 164230,00 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як встановлено статтею 200 ПК України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 209 ПК України передбачено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до п.209.1 ст.209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п.209.2 ст.209 ПК України).

Відповідно до п.209.3 ст.209 ПК України, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку (п.209.4 ст.209 ПК України).

За визначенням пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є, зокрема: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів. У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг); отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД); знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м'яса для товарної кондиції.

У відповідності до п.209.6 ст.209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У свою чергу, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (п.200.7 ст.200 ПК України).

За приписами п.209.13 ст.209 ПК України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.4 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року № 1267/26044 (далі - Порядок № 966) усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою « 0121»/» 0122»/» 0123» (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею (п.5 розділу І Порядку № 966).

Відповідно до п.3 розділу V Порядку № 966 у рядку 1.1 декларації 0121 - 0123 вказуються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що формування як податкових зобов'язань, так і податкового кредиту (в даному випадку - вартості супутніх витрат до постачання сільськогосподарських товарів), які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, відбувається виключно на підставі відповідних первинних документів.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судами з'ясовано, що обґрунтовуючи твердження про те, що кукурудза в кількості 1200 тон (з яких 523,748 тон було реалізовано покупцю ТОВ «Інтерстарч») не є власною продукцією ПСП «Україна», відповідач посилається на відсутність первинних бухгалтерських документів щодо комбайнування та перевезення зерна кукурудзи в кількості 1200 тон.

Разом з тим, як правильно встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, усі необхідні оформлені належним чином первинні документи є в наявності у позивача, а саме - договори, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, заявки, податкові накладні, платіжні доручення та ін.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі № 820/7882/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підпис Веденяпін О.А.

підпис Юрченко В.П.