ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року м. Київ К/800/23766/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06. 2016 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08. 2016 р.

у справі № 802/713/16-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 572 від 26.04.2016 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4»

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08. 2016 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06. 2016 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08. 2016 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та з 15.02.2001 року перебуває на податковому обліку в Вінницькій ОДПІ.

18.11.2014 року ФОП ОСОБА_4 Головним управління ДФС у Вінницькій області видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії НОМЕР_1, строк дії якої встановлено з 25.11.2014 р. по 25.11.2015 р.

26.04.2016 року Вінницькою ОДПІ прийнято наказ № 572 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4», яким призначено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2015 р.

26.04.2016 року на підставі вказаного наказу сформовано повідомлення № 450, яким ФОП ОСОБА_4 повідомлено про те, що з 18.05.2016 року щодо неї буде проведено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

В силу норми пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпунктів 77.1, 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Формування плану - графіка документальних планових перевірок фізичних осіб - підприємців відбувається відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» ( далі - Порядок № 524).

Крім того, під час відбору платників до плану-графіку перевірок враховуються певні законодавчі обмеження щодо проведення перевірок, зокрема встановлені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ.

Згідно норми пункту 4 Порядку № 524 До плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний.

Платники податків із незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Необхідно враховувати також вимоги пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу у частині граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що включення платника податків до плану графіку проведення перевірок відбувається з врахуванням строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом останніх трьох років податкові органи не проводили документальних планових перевірок діяльності позивача. Відтак, відповідачем у відповідності до положень Порядку № 524 включено ФОП ОСОБА_4 до плану-графіка проведення перевірок.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач, приймаючи спірний наказ від 26.04.2016 р. № 572, діяв на виконання наказу ДФС України від 31.03.2016 р. про затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2016 року, який був чинний на момент його реалізації. Затверджені плани-графіки є обов'язковими для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС ( пункт 5 Порядку № 524).

Також, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало обмеження щодо проведення будь-якого виду перевірок контролюючими органами.

Так, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач здійснював реалізацію підакцизних товарів в податковому періоді, за який призначена перевірка позивача. Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновкам суддів попередніх інстанцій, що обмеження передбачені пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не поширюються на позивача.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06. 2016 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08. 2016 р. у справі № 802/713/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько

Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова

(підпис) О.А. Веденяпін