УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2009 року Справа № 14/355/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Ганноченко А.О.
за участю представників:
позивача: - не з’явився
відповідача: - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2008 року
у справі № 14/355/08-АП
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»
про стягнення 5576,71 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році,-
в с т а н о в и л а :
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просило стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» 5576,71 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у 2007 році була менша, ніж встановлено нормативом, у зв’язку з чим згідно ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач повинен сплатити передбачені законом санкції в сум 6320,00 грн. Приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем в добровільному порядку суми 1000,00 грн., відповідачу нарахована пеня в розмірі 182,16 грн. за період прострочення з 16.04.08 по 26.06.08, в розмірі 74,55 грн. – за період з 27.06.08 по 01.08.08.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позивачем вимог, відсутністю вини відповідача в незабезпеченні нормативу працевлаштування інвалідів в 2007 році як однієї з обов'язкових умов відповідальності.
Не погодившись з постановою господарського суду Запорізької області, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість висновків суду щодо виконання відповідачем усіх належних заходів по виконанню нормативу з працевлаштування інвалідів, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов. Посилається на те, що згідно із ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце є основним.
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря» є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Виходячи із даних, наведених відповідачем у звіті форми № 10-ПІ за 2007 рік (а.с.8), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично становила у звітній період 20 осіб, відповідно, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати - 1 особу. Фактично за рік не працювало жодної особи.
Вказаний факт визнаний позивачем як невиконання нормативу та підстава для нарахування відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 6320, 00 грн., а через їх неповну сплату пені в розмірі 182,16 грн. за період прострочення з 16.04.08 по 26.06.08, в розмірі 74,55 грн. – за період з 27.06.08 по 01.08.08 з урахуванням сплати відповідачем суми 1000,00 грн.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно ст.20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Відповідно Закону України «Про зайнятість населення» підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда (ст.7 Закону).
Статтею 19 цього ж Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
З огляду на викладене, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.
Обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і це, зокрема, виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч. 2 ст. 18 цього Закону).
Таким чином на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач обов’язки зі створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування виконував у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема, відповідачем у звітному році фактично створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Протягом 2007 року відповідач щомісячно інформував Веселівський районний центр зайнятості про наявність у нього вакансії для інвалідів: «підсобний робітник». У звітах форми № 3-ПН відповідачем вказувалася потреба в 1-ій особі, при цьому відповідач ніяким чином не обмежував категорії працівників, які можуть бути направлені на вакантне робоче місце.
Центр зайнятості, як і інші органи, на які згідно з чинним законодавством покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, за вказаний період не змогли підібрати інваліда для працевлаштування у зв’язку з тим, що на обліку в центрі зайнятості з даної місцевості такі категорії осіб не перебували, що підтверджено листом Веселівського районного центру зайнятості № 432/17-10 від 16.07.08.
Самостійно інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не зверталися. Відмов у працевлаштуванні інвалідам не було.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем вчинено усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів. Сам по собі факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу, ще не є безспірною підставою для відповідальності.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за своєю суттю є господарсько-правовою відповідальністю, підставою для застосування якої є вчинене роботодавцем правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У зв’язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату цих санкцій.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалив законне та обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 04.09.08 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 04.09.08 у справі № 14/355/08-АП залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Ухвалу складено у повному обсязі 21.10.09
Головуючий: І. Ю. Добродняк
Судді: Н. А. Бишевська
А. О. Коршун