УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2009 року Справа № 2-а-19/07
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів – Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі – Ганноченко А.О.
за участю представників:
позивача - не з’явився
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2007 року
у справі № 2а-19/07
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області,
про стягнення невиплаченого підвищення пенсії та зобов’язання виплачувати пенсію з урахуванням підвищення,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області грошову суму у розмірі 49207,42 грн. - недоплаченого підвищення пенсії, зобов’язати відповідача виплачувати щомісяця пенсію з урахуванням підвищення у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, що є рівною прожитковому мінімуму, встановленому законом на поточний рік для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу як учаснику бойових дій відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії підвищуються в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на положення ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які не втратили працездатність, позивач зазначає, що фактично відповідач виплачував підвищення пенсії в розмірі значно нижчим за встановлений законодавством.
За період з 01 вересня 1999 року по 31 грудня 2005 року відповідачем не доплачено грошову суму у розмірі 49207,42 грн.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2007 року у задоволені позову відмовлено. Постанова суду мотивована відсутністю порушень з боку відповідача при розрахунку підвищення пенсії позивачу, оскільки такий розрахунок проведений відповідно до визначеної Законом компетенції органів Пенсійного фонду на підставі постанов Кабінету Міністрів України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не провів аналіз постанов Кабінету Міністрів України, якими протягом 2000-2003 років встановлювались розміри мінімальної пенсії за віком, на предмет відповідності Законам України про статус ветеранів, про державні соціальні гарантії, що призвело до неправильного вирішення справи. Також суд першої інстанції не врахував, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.02 № 1 також суперечить ч.2 ст.19 Конституції України, тому не підлягає застосуванню.
Позивач (його представник), представник відповідача в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Розгляд апеляційної скарги просить розглянути без участі представника відповідача.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 17 листопада 1999 року, є інвалідом ІІ групи (посвідчення НОМЕР_1) і користується пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В період з 01.11.00 по 30.09.03 позивачу виплачувалась пенсія з урахуванням підвищення в розмірі 24,93 грн., в період з 01.10.03 по 31.12.05 - з урахуванням підвищення в розмірі 29,87 грн.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, яка діяла до 01.07.06, учасникам бойових дій виплачується пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, з урахуванням підвищення в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальних пенсій за віком, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року №342 та Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №831 розмір мінімальної пенсії за віком визначений 16,62 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» пп.«е» п.2 встановлено, що з 01 жовтня 2003 року виходячи з розміру 19,91 грн. проводиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії підвищуються у відповідних відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з наведених правових норм, фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходив з того, що розмір пенсії, яку одержував позивач як учасник бойових дій з 1999 року, не був нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вимоги позивача, що мінімальна пенсія за віком при нарахуванні підвищення до пенсії в даному випадку повинна визначатися згідно із Законами України «Про затвердження прожиткового мінімуму» на певний рік та «Про Державний бюджет України на 2005 рік» суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та постанові Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.02 №1 .
Твердження позивача про необхідність підвищення призначеної пенсії виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, обрахованої за правилами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 колегія суддів вважає помилковим, оскільки йдеться про виплати, фінансування яких здійснюються з інших джерел. Базовою величиною для розрахунку підвищення пенсії позивачу з 01.10.03 правильно визначено суму розміром у 19,91 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.02.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень з боку Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі при розрахунку підвищення пенсії позивачу за період 2000-2005 роки, і, як слідство, безпідставність вимог позивача про перерахування підвищення пенсії виходячи з розмірів прожиткових мінімумів та мінімальної пенсії за віком, встановлених на 2000-2005 роки.
Також судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки таке відшкодування відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України можливо лише у разі встановлення судом протиправності та незаконності цих дій суб’єкта владних повноважень, але позивачем позовні вимоги щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності відповідача не заявлені.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку ,що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Василівського районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2007 року. у справі №2а-19/07 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги у місячний строк.
Повний текст ухвали виготовлено 21.10.09
Головуючий:
І. Ю. Добродняк
Судді: Н. А. Бишевська
А. О. Коршун