Справа № 2-1565-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
19 жовтня 2009 року Печерський районний суд міста Києва
в складі головуючого-судді Мельник А. В.
при секретарі Серебряковій М.М., Нечаєвій Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ТОВ «Український промисловий банк» на свою користь грошові кошти за укладеними з останнім договорами вкладів у розмірі 25 250 ЄВРО та 33 500 доларів США.
В обґрунтування вимог своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що він уклав з ТОВ «Укрпромбанк» два договори банківського вкладу.
28 грудня 2007 року - договір банківського вкладу № 1039/0404692009936001, згідно якого ТОВ «Укрпромбанк» прийняв від нього готівкою грошові кошти в сумі 27 250 ЄВРО строком на 390 днів до 20 січня 2009 року.
19 травня 2009 року - договір банківського вкладу № 1039/0404591009936001, згідно якого ТОВ «Укрпромбанк» прийняв від нього готівкою грошові кошти в сумі 33 500 доларів США строком на 1 095 днів до 18 травня 2011 року.
Зазначив, що 22 січня 2009 року він звертався до заступника голови правління ТОВ «Укорпромбанк» із заявою про повернення суми вкладу в розмірі 27 250 ЄВРО за договором № 1039/0404692009936001 від 28 грудня 2007 року, а також 10 лютого 2009 року до тимчасового адміністратора банку з письмовою заявою, в якій просив повернути грошові кошти в сумі 27 250 ЄВРО за вказаним договором та суму вкладу в розмірі 33 500 доларів США за договором № 1039/0404591009936001 від 19 травня 2009 року.
У відповідь на його заяви банк відповів листом № 14739 від 10.03.2009 року в якому, з посиланням на абзац 5 пункту 2 Постанови Правління Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року та лист Голови Національного банку України Стельмаха В. С., повідомив про те, що не може достроково розірвати укладений між ними договір банківського вкладу № 1039/0404591009936001 від 19 травня 2009 року, оскільки, згідно вказаних документів, банком припинено дострокове повернення депозитів фізичним особам, а також про те, що з 21 січня 2009 року згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» в ТОВ «Укрпромбанк» введено тимчасову адміністрацію і мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку.
Станом на час звернення до суду із вказаним позовом йому не повернуто грошові кошти в розмірі 25 250 ЄВРО за договором № 1039/0404692009936001 від 28 грудня 2007 року та 33 500 доларів США за договором № 1039/0404591009936001 від 19 травня 2009 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, представник відповідача в судове засідання не з’явився та від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки свого представника, а представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача в заочному порядку, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено наступні договори.
28 грудня 2007 року - договір банківського вкладу № 1039/0404692009936001 (вклад святковий), за умовами якого ТОВ «Укрпромбанк» прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 27 250 ЄВРО строком на 390 днів до 20 січня 2009 року (а. с. 4).
19 травня 2009 року - договір банківського вкладу № 1039/0404591009936001 (вклад впевненість), за умовами якого ТОВ «Укрпромбанк» прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 33 500 доларів США строком на 1 095 днів до 18 травня 2011 року (а. с. 6).
Факти внесення позивачем зазначених коштів підтверджуються копіями: виписки по рахунку НОМЕР_1 та квитанції від 19.05.2008 року (а. с. 5, 7).
Згідно пункту 2.1.5. укладених між сторонами Договорів, Банк зобов’язується повернути повністю Вклад у «Дату повернення», зазначену у п. 1.1. цих Договорів, готівкою або у безготівковій формі за вибором Вкладника.
22 січня 2009 року позивач звертався до заступника голови правління ТОВ «Укорпромбанк» із заявою про повернення суми вкладу в розмірі 27 250 ЄВРО за договором № 1039/0404692009936001 від 28 грудня 2007 року.
Згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 відповідач 20.01.2009 року виплатив позивачу 2 000 ЄВРО з депозитного вкладу за договором банківського вкладу № 1039/0404692009936001 від 28 грудня 2007 року.
Також, позивач 10 лютого 2009 року звернувся до тимчасового адміністратора банку з письмовою заявою, в якій просив повернути грошові кошти в сумі 27 250 ЄВРО за договором банківського вкладу № 1039/0404692009936001 від 28 грудня 2007 року та суму вкладу в розмірі 33 500 доларів США за договором № 1039/0404591009936001 від 19 травня 2009 року.
Листом № 14739 від 10.03.2009 року відповідач повідомив позивача про те, що на підставі абзацу 5 пункту 2 Постанови Правління Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року та листа Голови Національного банку України ОСОБА_2 банком припинено дострокове повернення депозитів фізичним особам, а також про те, що з 21 січня 2009 року згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» в ТОВ «Укрпромбанк» введено тимчасову адміністрацію і мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку.
Станом на час винесення судом рішення позивачу не повернуто грошові кошти в розмірі 25 250 ЄВРО за договором № 1039/0404692009936001 від 28 грудня 2007 року та 33 500 доларів США за договором № 1039/0404591009936001 від 19 травня 2009 року.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на замовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до норм ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (стаття 1061 ЦК України).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Також, судом не може бути взято до уваги факт введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк» строком на шість місяців з 21.01.2009 року, оскільки посилання на нього спростовуються положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Зокрема, статтею 56 Закону України «Про Національний банк України», передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податки і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до положень ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суть і правову природу правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення сум вкладу в розмірі 25 250 ЄВРО за договором № 1039/0404692009936001 від 28 грудня 2007 року не є стягненням чи іншою дією по відношенню до банку, яку заборонено вчиняти згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію.
Цивільний кодекс України не припускає жодних випадків щодо позбавлення банку обов’язку видати суму банківського вкладу на першу ж дострокову вимогу особи-вкладника.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, не повернувши позивачу повну суму його вкладу за договором банківського вкладу № 1039/0404692009936001 (вклад святковий) від 28 грудня 2007 року, не виконав свої зобов’язання за цим договором, чим порушив права та охоронювані законом інтереси останнього, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Укрпромбанк» суми вкладу в розмірі 25 250 ЄВРО за укладеним між ними договором є такими, що ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення грошових коштів у сумі 33 500 доларів США за договором банківського вкладу № 1039/0404591009936001 від 19 травня 2009 року, суд дійшов таких висновків.
Пунктом 2.4.4. вказаного договору передбачене право Вкладника достроково розірвати Договір і отримати суму Вкладу та проценти в порядку, передбаченому розділом 4 цього Договору.
Про дострокове розірвання цього Договору Вкладник письмово повідомляє Банк не менш, як за 2 банківські дні, не враховуючи день подання письмового повідомлення (заяви) (п. 4.1. Договору).
Враховуючи ту обставину, що позивач 10 лютого 2009 року звертався до тимчасового адміністратора банку з письмовою заявою, в якій просив повернути суму вкладу в розмірі 33 500 доларів США за договором № 1039/0404591009936001 від 19 травня 2009 року, суд приходить до висновку, що позивач таким чином, як Вкладник, виявив бажання достроково розірвати зазначений договір.
Отже, відповідач був зобов’язаний достроково розірвати договір банківського вкладу № 1039/0404591009936001 (вклад впевненість) від 19 травня 2009 року, що був укладений з позивачем та повернути останньому грошові кошти в розмірі 33 500 доларів США.
Посилання відповідача на абзац 5 пункту 2 Постанови Правління Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року та лист Голови Національного банку України ОСОБА_2 про «заборону здійснення дострокового повернення депозитів» (листом на адресу позивача № 14739 від 10.03.2009 року), суд не приймає до уваги, оскільки застосовує до вирішення спору зазначені вище положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Тобто, відмова банку в поверненні позивачу його грошових коштів, внесених за договором банківського вкладу № 1039/0404591009936001 (вклад впевненість) від 19 травня 2009 року, є такою, що порушує законні права останнього і вони підлягають захисту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 33 500 доларів США також є законними і обґрунтованими, а тому задовольняє вимоги ОСОБА_1 в цій частині та стягує з ТОВ «Укрпромбанк» на його користь суму вкладу за договором банківського вкладу № 1039/0404591009936001 (вклад впевненість) від 19 травня 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позов з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 252 гривні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224 ч. 1, 226 ЦПК України, ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» суд,
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 33500 доларів США, 25250 євро та 252 гривні 00 копійки у відшкодування судових витрат ( витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи)
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий