ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 920/251/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Офіс Центр", м. Суми,

на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2016 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017

зі справи № 920/251/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", м. Суми (далі - Позивач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Офіс Центр" (далі - Відповідач)

про зобов'язання вчинити певні дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Сумській області, м. Суми (далі - Третя особа).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Довганюка Р.М.,

Відповідача - не з'яв.,

Третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про те, щоб вважати укладеними договір від 26.01.2016 № 56/16 про приєднання до електричних мереж Позивача (далі - Договір № 56/16) та додаток 1 до Договору № 56/16 (Технічні умови приєднання, яке не є стандартним) в узгодженій сторонами редакції з наведенням неврегульованих розбіжностей у редакції, викладеній у позові.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2016 (колегія суддів у складі: Джепа Ю.А. - головуючий, Коваленко О.В. і Костенко Л.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 (колегія суддів у складі: Хачатрян В.С. - головуючий, Ільїн О.В. і Россолов В.В.):

- позов задоволено;

- вирішено вважати укладеним Договір № 56/16 і додаток 1 до нього в узгодженій сторонами редакції з викладенням неврегульованих сторонами розбіжностей згідно з резолютивною частиною цього рішення;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 378 грн. витрат зі сплати судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу з посиланням на положення Закону України "Про електроенергетику" мотивовано прийняттям зазначених судових рішень з порушенням принципів повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду. Зокрема, скаржник вважає за необхідне "зобов'язати за клопотанням відповідача провести у справі технічну експертизу на предмет встановлення технічної можливості приєднання електроустановок відповідача до ТП-4 6/0,4 кв."

У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та про необґрунтованість доводів скарги, і просить останню залишити без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін.

Від Третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді даної справи виходили з таких обставин та висновків.

У зв'язку з необхідністю підключення до електромереж Позивача адміністративних (офісних) приміщень Відповідача (м. Суми, вул. Супруна, 15) у відповідності до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 № 32 (далі - Правила приєднання), у січні 2016 року Відповідач звернувся до Позивача із заявою про приєднання його електроустановок, дозволена потужність яких складає 200 кВт.

У лютому 2016 року Відповідач отримав від Позивача для погодження та підписання Технічні умови приєднання (далі - ТУ приєднання) та Договір № 56/16.

22.02.2016 Позивач отримав від Відповідача листа з протоколом розбіжностей до Договору № 56/16 та ТУ приєднання, які є додатком до цього договору.

Позивач з усіма умовами, викладеними в протоколі розбіжностей, не погодився та звернувся за їх врегулюванням до господарського суду.

На час розгляду даної справи місцевим господарським судом неврегульованими між сторонами у справі залишилися умови щодо визначення точки забезпечення потужності при приєднанні до електричних мереж Позивача електроустановок Відповідача.

Відповідно до пунктів 4, 5, 11 наданих Відповідачу ТУ приєднання, а також пункту 1.2 Договору № 56/16 джерелом електропостачання та точкою забезпечення потужності електроустановок Відповідача є трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ "ТЕЦ", до якої підключено трансформаторну підстанцію 4 6/0,4 кВ, до якої безпосередньо й повинно бути здійснено підключення електроустановок Відповідача.

Схема електричної мережі, до якої має намір приєднати свої електроустановки Відповідач, за поясненнями останнього виглядає таким чином:

- ПС-110/6 кВ "ТЕЦ" - трансформаторна підстанція, елемент електричної мережі електропередавальної організації (Позивача), в якій відбувається перетворення електричної енергії напругою 110 кВ у напругу 6 кВ для подальшого розподілення електроенергії між споживачами;

- від ПС-110/6 кВ "ТЕЦ" лінії напругою 6 кВ відходять роз'єднувачі, інші елементи високовольтної мережі, що розходяться по певній території електрозабезпечення для живлення інших трансформаторних підстанції (у тому числі і ТП-4 6/0,4 кВ, до якої необхідно підключити електроустановки Відповідача), які вже перетворюють напругу в мережах з 6 кВ на 0,4 кВ;

- ТП-4 6/0,4 кВ - трансформаторна підстанція Сумського міського району електричних мереж Позивача, від якої лінії напругою 0,4 кВ можуть безпосередньо живити об'єкти споживачів електричної енергії, в тому числі Відповідача (саме ця підстанція фактично і є джерелом електропостачання та точкою забезпечення потужності, про що, на думку Відповідача, й повинно бути вказано в пунктах 4, 5 ТУ приєднання і в пункті 1.2 Договору № 56/16).

За твердженням Позивача, джерелом електропостачання та точкою забезпечення потужності електроустановок Відповідача (пункти 4, 5 ТУ приєднання) має бути не ТП-4 6/0,4 кВ, а ПС-110/6 кВ "ТЕЦ", оскільки в разі приєднання Відповідачем своїх електроустановок до ТП-4 6/0,4 кВ певні ділянки та деякі елементи можуть, на думку Позивача, не забезпечити електропостачання належного рівня якості всіх інших існуючих споживачів електроенергії.

Відповідно до абзацу шостого пункту 1.2 Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії, що здійсню державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 12.02.2013 № 115 (далі - Методика), приєднання, яке не є стандартним (нестандартне приєднання), - це приєднання до діючих мереж електроустановки, за умов приєднання якої ступені напруги в точці приєднання та точці забезпечення потужності не збігаються та/або за умови перевищення числових значень для стандартного приєднання відповідно до закону.

На думку Відповідача, у даному разі джерелом живлення (джерело електропостачання - пункт 4 ТУ приєднання) і точкою забезпечення потужності (пункт 5 тих же Умов) є саме ТП-4 6/0,4 кВ, яка є трансформаторною підстанцією з лініями електропередачі, що має достатній резерв абонованої приєднаної потужності, до якої безпосередньо й має бути здійснено приєднання електроустановок Відповідача.

Свою позицію Відповідач обґрунтовує, окрім іншого, висновком Третьої особи про неправомірність вимог Позивача (лист Третьої особи від 04.05.2016 № 30-31-32/35-436 і пояснення від 08.07.2016 № 30-31-32/35-687).

Суди вважали помилковими обґрунтування Відповідача щодо визначення точкою забезпечення потужності ТП-4 з посиланням на оприлюднену на сайті Позивача інформацію стосовно резерву приєднаної потужності по вказаній ТП-4 в об'ємі 263,52 кВт при необхідних Відповідачу 200 кВт.

За вимогами розділу 5 Правил приєднання електропередавальна організація розміщує на своєму веб-сайті інформацію стосовно трансформаторних підстанцій, в тому числі стосовно резерву приєднаної потужності. Згідно з пунктом 5.5 цих Правил зазначена інформація не є вихідними даними для проектування об'єктів зовнішнього електропостачання та дає можливість потенційному замовнику оцінити бізнесові та виробничі ризики відповідно до наявного резерву потужності на тій чи іншій підстанції; замовник може звернутися до електропередавальної організації з метою роз'яснення інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті електропередавальної організації.

Отже, інформація з веб-сайту не є вихідними даними для проектування об'єктів зовнішнього електропостачання та не може застосовуватися для розробки ТУ приєднання. Наведене обумовлюється також і особливостями підрахунку даних, які розміщуються на сайті.

Так, для вказаного розрахунку застосовується коефіцієнт використання потужності, зазначений у додатку 5 Методики. Як вбачається з цього додатку, коефіцієнт використання потужності має середнє значення, без градації за категоріями споживачів. У той же час кожна категорія споживачів має власну специфіку споживання електроенергії і, відповідно, використання потужності, отже, застосування єдиного коефіцієнту щодо всіх категорій споживачів для розрахунку резерву потужності є необґрунтованим, таким, що не відображає реального стану використання потужності.

Обумовлена пунктом 5.5 Правил приєднання можливість звернення замовника до електропередавальної організації для роз'яснення інформації, розміщеної на сайті, підтверджує неможливість використання такої інформації для проектування.

Розділом 3 чинних ДБН В.2.5-23:2010 "Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення", які є обов'язковими для застосування при проектуванні електропостачання об'єктів (далі - ДБН), детально визначено порядок обрахунку навантажень залежно від категорії споживачів і окремо визначено коефіцієнт для розрахунку завантаження щодо кожної такої категорії.

Таким чином, розрахунок електронавантаження із застосуванням коефіцієнту за категоріями споживачів з урахуванням категорії надійності електропостачання відображає реальний стан навантаження, - на відміну від Методики з застосуванням єдиного узагальненого коефіцієнту.

Оскільки відповідно до пункту 1.2 Методики резервом абонованої приєднаної потужності є потужність, яка додатково до абонованої приєднаної потужності може бути забезпечена від певного джерела живлення із збереженням показників якості електричної енергії та надійності електропостачання, то для забезпечення такої надійності при проектуванні приєднань до електричних мереж повинна братися не узагальнена інформація, а максимально точні дані.

На заперечення доводів Відповідача і в обґрунтування неможливості визначення точкою забезпечення потужності ТП-4 Позивачем подано "Розрахунок можливості використання існуючих силових трансформаторів ТП-4 м. Суми для приєднання споживача ТОВ "СК-Офіс Центр" (далі - Розрахунок).

В останньому вміщено інформацію щодо фактичного приєднання наявних абонентів та потужності трансформаторів ТП-4, враховано категорію надійності електропостачання конкретних приєднаних споживачів та наведено коефіцієнти для обрахунку розрахункового навантаження, визначені ДБН, тобто тих складових, які беруть участь у розрахунку резервної потужності. За даними Розрахунку, у випадку приєднання електроустановок Відповідача до електромереж Позивача в ТП-4 навантаження на 2 трансформатори складатиме 110 % та 123% від їх номінальної потужності, що є неприпустимим.

Відповідачем, у свою чергу, подано розроблене ТОВ "СК Електросистема" технічне обґрунтування визначення місця (точки) забезпечення потужності (замовленої до приєднання) та точки приєднання установок ТОВ "СК-Офіс Центр" до електричних мереж ПАТ "Сумиобленерго" (далі - Технічне обґрунтування), за яким вибір ТП-4 м. Суми як точки забезпечення потужності та джерела живлення для електроустановок ТОВ "СК-Офіс Центр" є технічно обґрунтованим.

Третьою особою подано суду пояснення, в якому зазначено, що вона (Третя особа) вважає Технічне обґрунтування обґрунтованим та таким, що виконане на базі фактичних (загальних) даних.

Суд першої інстанції (з яким погодилася й апеляційна інстанція) зазначив про помилковість висновків Відповідача та Третьої особи стосовно того, що ДБН застосовуються виключно при проектуванні нового електрообладнання.

Так, за змістом Технічного обґрунтування, розрахунки виконані відповідно до Правил приєднання та Методики. Проте ні зазначені Правила, ані Методика не регулюють питання визначення точки забезпечення потужності. Зокрема, Правила приєднання лише визначають, що саме є точкою забезпечення потужності. Що ж до Методики, то вона (згідно з її пунктом 1.1) встановлює порядок розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мереж, збільшення існуючої абонованої приєднаної потужності електроустановок або зміни вимог до надійності електропостачання електроустановок; також вона застосовується електропередавальними організаціями для розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж. Отже, наведені у Технічному обґрунтуванні розрахунки, які складено за формулами Методики, можуть використовуватись виключно для визначення плати за приєднання, а не для інших цілей, таких, як визначення точки забезпечення потужності.

ДБН згідно з їх преамбулою поширюються на будь-яке проектування електропостачання, а не тільки на проектування нових електроустановок.

Крім того, у Технічному обґрунтуванні допущено арифметичні помилки, які суттєво впливають на порядок розрахунків.

Так, у визначенні резерву потужності безпідставно взятий показник 418,66 з посиланням на інформацію з сайту станом на серпень 2015 року, тоді як на той час відповідний показник становив 444,84 грн.

У розрахунку приєднаної абонованої потужності за формулою № 13 пункту 5.5 Методики (аркуш 2 Технічного обґрунтування) з посиланням на розрахунок Позивача взято показник сумарної приєднаної потужності інших споживачів у розмірі 1062 кВт (без врахування заявленої Відповідачем потужності), у той час як такий показник без врахування заявленої Відповідачем потужності складає 1262 кВт.

Відповідач погодився з наявністю помилок у поданому ним Технічному обґрунтуванні. А Третя особа при перевірці поданих сторонами розрахунків на дані помилки уваги не звернула, що дає суду підстави для критичного ставлення до її висновку.

Відповідачем не доведено виконання ним вимог пункту 1.7.1 Правил приєднання щодо звернення до електропередавальної організації з вимогою про надання вихідних даних для розробки техніко-економічного обґрунтування або з іншим варіантом можливого приєднання.

Причиною спору зі справи стала наявність розбіжностей між сторонами щодо умов Договору № 56/16. Касаційну скаргу, як випливає з її змісту, подано у зв'язку з незгодою Відповідача із зазначеним договором у частині, яка стосується обрання точки приєднання електроустановок Відповідача до наявних мереж електропостачання. "Всі інші розбіжності у окремих пунктах по протоколу розбіжностей є несуттєвими для відповідача" (як він сам зазначає).

Відповідно до положень Господарського кодексу України:

- майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями; укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання; суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, зокрема, електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг) (частини перша, третя і шоста статті 179);

- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (стаття 181).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

З огляду на відповідні законодавчі приписи, положення Правил приєднання, Методики і ДБН, які наведено в даній постанові, і на підставі ретельних дослідження та оцінки обставин даної справи попередні судові інстанції, з'ясувавши, що Договір № 56/16, з приводу якого виник спір, був обов'язковим до укладення, а його умови відповідали чинному законодавству України, дійшли висновку про задоволення позову, в тому числі в частині, яка стосується обрання точки приєднання електроустановок Відповідача до мереж електропостачання.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, в обґрунтування останньої Відповідач посилається на положення статті 9 Закону України "Про електроенергетику", якою, зокрема, передбачено, що державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії за письмовим зверненням заявника надає висновок щодо технічної обґрунтованості вимог технічних умов на приєднання. На думку скаржника, висновки Третьої особи, викладені в її згаданому листі від 04.05.2016 № 30-31-32/35-436, "є обов'язковими для виконання позивачем, а у разі незгоди, позивач має право висновки Інспекції оскаржити до суду". Проте таке твердження скаржника не засноване на законі: ні в зазначеній статті, ані в інших нормах Закону України "Про електроенергетику" не йдеться про обов'язковість згаданого висновку для Позивача як енергопостачальної організації.

Натомість відповідний висновок є одним із доказів у даній справі, який підлягав оцінці судом поряд з іншими доказами і в сукупності з ними, за правилами статті 43 ГПК України, в тому числі й припису частини другої цієї статті, котрою визначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідну оцінку попередніми судовими інстанціями й здійснено, і втручатися в неї суд касаційної інстанції не вправі в силу прямої законодавчої заборони, встановленої частиною другої статті 1117 ГПК України.

З приводу посилання скаржника на те, що "господарські суди повинні були запропонувати сторонам подати клопотання про проведення експертизи", слід зазначити таке. Жодна норма ГПК України не покладає на суд обов'язку ("суд повинен") пропонувати сторонам заявляти будь-які клопотання, в тому числі про призначення експертизи. Заявляти клопотання в суді - це виключно право сторін (частина друга статті 22 ГПК України), яке реалізується ними на власний розсуд, а не за вказівкою суду.

У зв'язку з цим не приймається й посилання скаржника на те, що "по причині того, що обов'язок доказування у першу чергу лежить на позивачі, відповідач і не заявляв клопотання про призначення експертизи". Чинним процесуальним законом взагалі не встановлено якоїсь заздалегідь визначеної "черговості" сторін у доказуванні. За приписами частин першої і другої статті 43, статті 33 ГПК України обов'язку позивача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог відповідає (кореспондує) такий же обов'язок іншої сторони (відповідача) довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Отже, у процесі розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями саме Відповідач, заперечуючи проти умов Договору № 56/16, на яких наполягав Позивач (у тому числі щодо обрання точки приєднання електроустановок споживача до електричних мереж), і мав - якщо він дійсно вважав це за необхідне - звертатися із зазначеним клопотанням, і в нього не було законодавчо визначених підстав очікувати, що замість нього це зробить Позивач або відповідні процесуальні дії вчинить суд з власної ініціативи.

З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України не може й погодитися з доводами скаржника про те, що "заявлений у справі позов задоволено судами попередніх інстанцій за відсутності належного та допустимого доказу (висновку експерта)", а тому, на думку скаржника, "рішення попередніх судових інстанцій прийняті у результаті порушення принципів повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду спору". Відсутність такого висновку не визначається законом як підстава для відмови у здійсненні правосуддя або для відмови в позові, оскільки суд не лише вправі, а й зобов'язаний вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів, що в даному разі ним і здійснено.

Водночас відповідно до згаданої частини другої статті 1117 ГПК України касаційній інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За відсутності з боку попередніх судових інстанцій порушень чи неправильного застосування норм матеріального і процесуального права у розгляді даної справи підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 зі справи № 920/251/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Офіс Центр" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій