ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2009 року. м. Ужгород
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області Крегул М.М., розглянувши апеляцію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 22 липня 2009 року , -
встановив:
Постановою судді Ужгородського мІськрайонного суду від 22 липня 2009 року визнано, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені п. "а" ч. 2 ст. 1 та п. "г" ч. 1 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", але у зв'язку зі спливом шестимісячного терміну вчинення ним корупційного діяння на підставі ст. 12 Закону України "Про боротьбу з корупцією" справу провадженням закрито.
Цією постановою визнано, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді оперуповноваженого Хустського міжрайонного відділу УБОЗ ГУ МВС України в Закарпатській області, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативними актами , 26.12.2008 року вніс до офіційного документу (звіту про використання коштів, наданих для відрядження за №73 від 26.12.2008 року ) завідомо неправдиві відомості щодо проведення оплати проживання в ДП Київський туристичний готель «Дружба», при цьому до вказаного звіту додав квитанцію за №360353, які є фіктивними, внаслідок чого незаконно отримав матеріальні блага у сумі 1150 грн.
В своїй апеляції ОСОБА_1. вказує, що висновки суду про його винуватість у вчиненні корупційних діянь не відповідають фактичним обставинам справи ,його діям дано неправильну юридичну оцінку, а тому вважає постанову незаконною, просить її скасувати, а провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 з мотивів наведених в апеляції, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом диспозиції п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", суть цього корупційного правопорушення, полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, незаконно одержує матеріальні блага, послуги чи інші переваги, які їй надаються лише за те, що вона перебуває на даній конкретній посаді та виконує певні функції. Такі дії набувають корупційного характеру лише у тому разі, коли матеріальні блага, послуги чи інші переваги їй надані іншою фізичною чи юридичною особою, а не одержані нею за місцем своєї роботи.
Така оцінка цій категорії діянь дана і в роз'ясненні, що міститься у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. N 13 "Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією", де зазначено, що дії посадових осіб, пов'язані з використанням в особистих цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів
Справа: 33-434/09 Номер рядка статистичного звіту :
Головуючий у першій інстанції: Микуляк П.П.
Доповідач: Крегул М.М.
транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь не належать.
У тому ж разі, коли особа, уповноважена на виконання функцій держави, неправомірно використовує державне майно чи обертає його певним способом на свою або іншої особи користь із корисливих мотивів, відповідальність має наставати (за умови доведеності) не за нормами Закону України "Про боротьбу з корупцією", а за іншими нормами кримінального законодавства чи законодавства про адміністративні правопорушення або ж у порядку цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені факти незаконного отримання грошових коштів ОСОБА_1. були предметом перевірки прокурором і його постановою від 7 липня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. Будь-яких інших рішень, які б свідчили про вчинення ним корупційного діяння і в зв'язку з цим він мав би нести відповідальність за статтями Закону України "Про боротьбу з корупцією", прокурором не приймалось. Більше того, в цій постанові, яка має преюдицію, матеріальна шкода визначена в розмірі всього 520 грн., а не 1150 грн., як це зазначено в постанові суду та протоколі про корупційне діяння.
Висновок про відсутність в діянні ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення підтверджується і положеннями, що закріплені в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59. Згідно п.п.1.15., 1.16 даної Інструкції службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника установи на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. У разі неповернення працівником залишку коштів у визначений термін відповідна сума стягується з нього підприємством у встановленому чинним законодавством порядку, що і було зроблено в даному випадку.
При цих обставинах в зазначених діях ОСОБА_2 не міститься й ознак іншого, пов’язаного з цим, корупційного діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена п. "г" ч. 1 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" і яке поставлено йому у вину.
Таким чином, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні корупційного діяння, суддя не звернув уваги на зазначені положення та положення диспозиції п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону, а тому витлумачив цю правову норму у спосіб, який суперечить її точному змісту, у зв'язку з чим допустив помилку в її правозастосуванні.
З врахуванням наведеного постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_2 закриттю за відсутністю в його діях складу корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 та п. "г" ч. 3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією».
Оскільки ОСОБА_2, всупереч вимогам ст.. 268 КУпАП не був належно повідомлений про місце і час розгляду справи та не брав участі в її розгляді, клопотання про поновлення строку на подачу апеляції відновити. .
Керуючись ст. 294 КУпАП , -
постановляю:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу апеляцію та його апеляцію задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 22 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 та п. "г" ч. 3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією».
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Крегул М.М.