Справа № 2а-1008/09р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.05.2009 року смт Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Дильний Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має правовий статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки.
Відповідач у запереченні позову не визнав, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та в межах коштів, які були виділені державним бюджетом для виплат соціальної допомоги дітям війни.
Дослідивши письмові докази, приходжу до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Мною встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни. Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іваничівському районі, протягом 2006-2007 років, позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням із проставленим у ньому штампом «дитина війни» та довідкою відповідача.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії , підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а стаття 110 Закону викладена в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в окремих його частинах, тому приходжу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача провести нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої учасникам війни. Проте рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року були визнанні неконституційними положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» , яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього закону. Положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які визнанні неконституційними втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена 09.07.2007 року, а позивачу у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України, тому приходжу до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Позовні вимоги про нарахування державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року задоволенню не підлягають, так як у цей період часу діяв Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено вказану виплату.
Згідно п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни, інвалідам (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині обмеження виплат дітям війни. Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнанні неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, була відмовлена з 22.05.2008 року, а позивачу в 2008 році підвищення пенсії виплачувалося у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому приходжу до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги про нарахування державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають, так як на цей період часу діяв Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого дітям війни виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до пункту 6 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) Управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Мною встановлено, що позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 січня по 31 грудня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Іваничівському районі, де позивач перебуває на обліку. Тому приходжу до висновку, що саме на відповідачу лежить обов’язок провести нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи суд не наділений повноваженням проводити нарахування і достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме провести нарахування та виплату державної соціальної допомоги як дитині війни.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 9 ч. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З врахуванням наведеного, через аналогію закону приходжу до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Оскільки позивач, не ставить вимоги про стягнення на її користь понесених судових витрат, тому сплачений судовий збір позивачеві не відшкодовується.
Керуючись ч. 3 ст. 122, ч. 3 ст. 160, ст. 163 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий /підпис/ Г.М. Дильний
з оригіналом згідно
Суддя Г.М. Дильний