АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
при секретарі: Новотарській В.І.,
за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_3., відповідача ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2009 року, -
встановила:
У лютому 2009 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу. Посилається на те, що 15 серпня 2005 року за договором позики грошових коштів, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І., вона позичила ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що було еквівалентно 50500 гривень, строком до 15 лютого 2007 року. Однак в зазначений вище строк відповідач кошти їй не повернув та попросив її продовжити строк для повернення боргу. Вона на це погодилася і відповідач написав її розписку.
27 вересня 2007 року під час перебування в лікарні, в її квартирі відбулась пожежа в результаті якої майже все її майно згоріло. На пропозицію ОСОБА_2. він частково, в рахунок погашення боргу, оплатив за ОСОБА_1. роботу бригади майстрів та вартість будівельних матеріалів, витрачених на зазначений ремонт. Зокрема, сплачено бригаді будівельників 16375 грн. та за матеріали – 14611 грн., всього ж - 31086 грн., що еквівалентно 6156 доларам США. На суму, котра залишилася від суми позики відповідач ОСОБА_2. написав чергову розписку.
В подальшому відповідач неодноразово просив її відстрочити повернення грошей та переписував розписки. Так як вона жінка похилого віку і тяжко хворіє, то попросила відповідача написати розписку, в якій вказати, що якщо вона помре, то кошти відповідач або його дружина повернуть її родичці ОСОБА_4 На це ОСОБА_2. погодився і написав їй чергову розписку, яку підписав разом з дружиною та ОСОБА_4
1 липня 2008 року ОСОБА_1. було направлено відповідачу попередження про те, що в разі неповернення ним боргу до 1 серпня 2008 року вона буде в имушена звернутися до суду.
На прохання ОСОБА_2. ОСОБА_1. знову продовжила йому строк для сплати боргу до 1 листопада 2008 року. Однак, в зазначений строк він борг не повернув та знову звернувся до неї з проханням про відстрочку повернення залишку позики в сумі 3890 доларів США до 1 лютого 2009 року, за що буде сплачувати 2% від суми, а саме 400 гривень щомісячно. Однак, знову в зазначений строк суму позики та відсотків ОСОБА_2. їй не повернув. Позивач вважає, що крім неповернення у визначений строк суми позики та відсотків, відповідач заподіяв їй цим також і моральну шкоду. Під час розгляду справи ОСОБА_1. подала до суду заяву про уточнення розміру своїх позовних вимог.
Просила стягнути з відповідача на її користь борг за договором позики та розпискою в сумі 3844 доларів США, що еквівалентно 29598 грн. 80 коп., відсотки по 400 грн. щомісячно за 6 місяців в сумі 2400 гривень, 1500 грн. моральної шкоди та понесені нею судові витрати в сумі 360 грн. 53 коп.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. борг в сумі 29598 грн. 80 коп., що еквівалентно 3844 доларів США, 2000 грн. відсотків за період з листопада 2008 року по березень 2009 року включно, 1000 грн. моральної шкоди та 360 грн. 53 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи., порушення норм матеріального права. Зокрема зазначив, що взяті у ОСОБА_1. у позику кошти повністю їй повернув, а тому заборгованість відсутня.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції апелянт відповідач ОСОБА_2. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Позивач ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали та заперечували проти її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін у справі, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та за змістом відповідати вимогам ст.. 215 ЦПК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції встановив та виходив з того, що згідно нотаріально посвідченої боргової розписки 15 серпня 2005 року ОСОБА_2. позичив у ОСОБА_1. 10000 доларів США, які зобов»язався повернути до 15 лютого 2007 року (а.с. 11).
Дані кошти поверталися відповідачем частинами шляхом виконання ремонтно-будівельних робіт будинку позивачки.
1 листопада 2008 року відповідач підписав боргову розписку, що його борг від 10000 доларів США становить 3890 доларів США, які він зобов»язується повернути позивачці до 1 лютого 2009року (а.с. 12).
Судом не прийняті до уваги твердження відповідача про те, що він підписав розписку від 1.11.2008 р. помилково, оскільки це суперечить вимогам ст. 1051 ч.2 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідач не повернув позивачці 3844 доларів США, що за курсом НБУ складає 29598 гривень 80 копійок, які підлягають стягненню на її користь, а також проценти, передбачені борговою розпискою в сумі 2000 гривень за період з листопада 2008 року по березень 2009 року включно.
Крім цього, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн., враховуючи те, що не поверненням боргу були порушені нормальні життєві зв»язки позивача, вона не могла вчасно придбати ліки, протезувати зуби, чим спричинило їй моральні страждання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки справа розглянута судом з дотриманням норм процесуального права та норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно договору позики грошових коштів укладеного 15 серпня 2005 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. (а.с. 11), посвідченого приватним нотаріусом Павлюк І.І. та зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_1, Позикодавець (ОСОБА_1.) передає у власність Позичальникові (ОСОБА_2.) кошти у сумі 50500 грн., а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором. Грошові кошти, які є предметом цього договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього договору. В разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України Позичальник зобов’язується повернути суму грошей у гривнях еквівалентну 10000 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на день платежу.
Судом встановлено та про що не заперечували сторони у справі, ОСОБА_1. на виконання зазначеного договору передано ОСОБА_2. кошти в сумі 50500 грн.
Однак, даний договір в частині повернення ОСОБА_2. ОСОБА_1. грошових коштів у зазначеному розмірі ОСОБА_2. виконаний частково, а саме в сумі 31086 грн., що еквівалентно 6156 доларам США.
1 листопада 2008 року ОСОБА_2. написана та підписана боргова розписка (а.с. 12), згідно якої він просить ОСОБА_1. відстрочки на позику в сумі 3890 доларів до договору від 15 серпня 2005 року НОМЕР_1. Цей залишок зобов’язується повернути на 1 лютого 2009 року та зобов’язується сплачувати 2% кожний місяць в сумі 400 грн.
Судом першої інстанції встановлено та з чим повністю погоджується і колегія суддів, відповідач ОСОБА_2. взятих на себе зобов’язань згідно вищевказаного договору до кінця не виконав та не повернув позивачці 3844 доларів США, що за курсом НБУ складає 29598 гривень 80 копійок, які стягнені судом на її користь, а також проценти, передбачені борговою розпискою від 1.11.2008 року в сумі 2000 гривень за період з листопада 2008 року по березень 2009 року включно.
Відповідачем не надано суду належних доказів повернення позивачу взятих у неї у позику грошових коштів. Посилання ОСОБА_2. на надані ним суду копії розписок, які начебто підтверджують повернення ним позивачу всієї суми взятих у позику коштів, правильно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки візуально вбачається , що дані розписки написані до 1.11.2008 року ( до дня написання ОСОБА_2. боргової розписки а.с. 12), частина тексту у них відірвана (а.с. 22-25, 47-52). Дані твердження ОСОБА_2. є ніщо інше, як намагання ухилитися ним від виконання взятих на себе зобов’язань щодо повернення позивачу взятих у неї у позику коштів.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 1000 грн., оскільки згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В ідповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування заданої ОСОБА_1. моральної шкоди судом визначено правильно, враховано при цьому характер даної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань та переживань позивача, інших обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
З одних лише формальних міркувань щодо доводів апеляційної скарги дане правильне по суті і справедливе рішення суду скасоване бути не може.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун