Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3931/ 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
Суддів: Ломейко В.О., Спас О.В.,
При секретарі: Волчановій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Український страховий альянс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2008 року ОСОБА_1, та ОСОБА_3 звернулися до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи неодноразово уточнювали та доповнювали.
Зазначили, що 05.06.2008 року з вини водія ОСОБА_3. сталася дорожньо транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1, власником якого є позивач ОСОБА_1 та яким під час ДТП керував за довіреністю позивач ОСОБА_2, отримав технічні ушкодження.
Водій ОСОБА_2 під час аварії зазнав психологічну травму, яка призвела до нервового стресу, погіршення самопочуття, підвищення артеріального тиску, тощо. Для усунення нервового розладу позивач витратив значні кошти на лікування.
Водія ОСОБА_3. за порушення правил дорожнього руху, які призвели до аварії, постановою суду притягнуто до адміністративної відповідальності, проте відшкодувати завдану шкоду останній не бажає, оскільки застрахував свою цивільну відповідальність.
Згідно експертному висновку відновлювати пошкоджений транспортний засіб позивачів економічно недоцільно, вартість матеріальної шкоди складає 30 085,64 грн.
СК «Український страховий альянс» частково відшкодувала потерпілим 12 502 грн. 26 коп.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 в добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдану шкоду, просили стягнути з нього на користь позивача ОСОБА_1 17 583,38 грн. матеріальної шкоди, моральну шкоду у сумі 10 000 грн., вартість проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 650 грн., вартість відправлення телеграм про виклик відповідача у сумі 28,54 грн., вартість надання транспортних послуг за договором у сумі 32 500 грн., вартість витраченого бензину через поїздки у судові засідання 254,32 грн., та судові витрати; на користь позивача ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 552,95 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн., та судові витрати.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 17 583 грн., 38 коп., моральну шкоду у сумі 3000 грн., вартість проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 650 грн., вартість відправлення телеграм про виклик відповідача у сумі 28,54 грн., витрати на придбання бензину у сумі 634,31 грн., та судові витрати у сумі 184 грн. 34 коп., а усього стягнуто 22 080,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 552 грн.,95 коп., моральну шкоду у сумі 1000 грн., судові витрати у сумі 89 грн. 50 коп., а усього стягнуто 1645,45 грн.
У задоволенні позову до ЗАТ Страхова компанія «Український страховий альянс» відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 суми 22080,57 грн., на користь ОСОБА_2 суми 1642,45 грн., як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Представник страхової компанії в засідання апеляційного суду не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення повістки 9 вересня 2009 року (а.с.220, 223).
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що винним у дорожньо-транспортній пригоді являється відповідач ОСОБА_3, який відповідно до ст.ст.23,1167,1187 ЦК повинен відшкодувати матеріальну і моральну шкоду в розмірі, доведеному позивачами.
Проте повністю погодитись із такими висновками не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом установлено, що 5 червня 2008 року з вини водія ОСОБА_3. сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача ОСОБА_1 (а.с.9).
Постановою суду від 20 червня 2008 року за порушення Правил дорожнього руху, які призвели до аварії, ОСОБА_3. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУ про АП (а.с.10).
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №269 від 07.07.2008 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1. пошкодженням належного йому автомобіля, складає 30 085 грн.64 коп.(а.с.12-19).
Зазначена сума, за думкою суду, підлягала стягненню з чиновника ДТП на користь власника пошкодженого транспортного засобу з урахуванням страхового відшкодування.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги висновок автотоварознавчого дослідження №162-Д від 09.06.2008 року, проведеного спеціалістом страхової компанії, за яким розмір матеріальної шкоди складав 12 502 грн.26 коп., оскільки, як встановлено судом першої інстанції, зазначене дослідження проводилось спеціалістом безпосередньо на місці аварії, без ретельного огляду автомобіля і не всі скриті пошкодження були враховані при більш детальному огляді.
Зазначені обставини не оспорювались відповідними спеціалістами-автотоварознавцями, яких суд допитав з метою усунення суперечностей у їх висновках.
Зважаючи на те, що ст. 1166 ЦК передбачений повний обсяг відшкодування майнової шкоди, доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно визначив розмір матеріальної шкоди, не заслуговують на увагу.
Внаслідок аварії у водія ОСОБА_2 після нервового стресу погіршився стан здоров’я, вартість медичних препаратів, придбаних останнім за призначенням лікаря для відновлення самопочуття складає 552 грн.95 коп. (а.с.27-28).
Стягуючи моральну шкоду на користь позивачів, суд правильно виходив з положень ст.1167 ЦК України, якою передбачено, що така шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з положень ст.ст.23,1167 ЦК України, врахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1 як власник розбитого автомобіля і водій ОСОБА_2 як безпосередній учасник аварії, який зазнав нервового стресу і розладу здоров’я, а також інші обставини, що відповідає роз’ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
Разом з тим, суд не врахував, що до спірних правовідносин потрібно застосувати положення Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон), оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_3. на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом був його автомобіль, за участю якого сталася аварія (а.с.43).
Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є ЗВТ „Страхова компанія „Український страховий альянс”, забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталося за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну транспортному засобу, складає 25 500 грн., розмір франшизи складає 510 грн.
Відповідно до ст.3 Закону обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, та майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише право потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника – заподіювача шкоди.
Згідно зі ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Із довідки від 14.10 2009 року вбачається, що позивачеві виплачено 12 502, 26 грн. – страхового відшкодування (а.с.45).
Зважаючи на те, що ліміт відповідальності страховика складає 25 500 грн., а за мінусом франшизи – 24 990 грн., страхова компанія фактично виплатила 12 502, 26 грн., відповідно до ч.1 ст.22 Закону зі страховика на користь потерпілого підлягає стягнення 12 487 грн.74 коп. ( 24 990 грн.- 12 502, 26 грн.= 12 487 грн.74 коп.).
Відповідно до ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 5 095 грн.64 коп. (30 085,64 грн. - 24 990 грн.= 5 095,64 грн.).
Зазначена сума відповідно до ст.1194 підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3.
Стягуючи з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 634 грн. витрат на придбання бензину в якості компенсації витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до ст.85 ЦПК, постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” і Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року, витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних з придбанням проїзних квитків та страхових платежів на транспорті.
В матеріалах справи відсутні відповідні квитки, які підтверджують понесені позивачем витрати на поїздки з іншого міста до суду.
Компенсації витрат на придбання бензину для особистого транспорту за змістом вищевказаних нормативних актів не передбачена.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ЦПК підлягає зміні: зі страхової компанії на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 12 487 грн.74 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, з відповідача ОСОБА_3. – на користь ОСОБА_1 – 5 095 грн.64 коп.
У відшкодуванні витрат на придбання бензину у розмірі 634 грн. ОСОБА_1. слід відмовити.
В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2009 року по цій справі змінити.
Стягнути зі Страхової Компанії ?країнський страховий альянс” на користь ОСОБА_1 12 487 грн.74 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 5095 грн. 64 коп.
У відшкодуванні витрат на придбання бензину у розмірі 634 грн. ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: