Справа № 2-а-1265/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н
18 червня 2009 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Шешені М.О.,
при секретарі - Соханич Л.Ю.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
представника третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, третя особа відкрите акціонерне товариство «Перечинський лісохімічний комбінат», без самостійних вимог на стороні позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 0677 від 30 березня 2009 року,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом в суд до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області суду, в якому просять поновити йому пропущений строк для звернення до суду та визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення начальника Ужанського відділу Головного управління Закарпатдержрибоохорони ОСОБА_4 від 30 березня 2009 року на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп., за порушення ч.3 ст.85 КУпАП. Дії начальника Ужанського відділу Закарпатдержрибоохорони по винесенню вказаної постанови вважає неправомірними, а постанову незаконною, оскільки він не вчиняв дії з самовільного використання річкового гравію в своїх інтересах (порушував правила рибальства), а діяв від імені та в інтересах ВАТ Перечинський лісохімічний кобінат” на підставі розпорядження голови правління ОСОБА_5, який відповідно діяв згідно рішення виконавчого комітету Зарічівської сільської ради від 20.03.2009 року за № 27. Тому просить позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог – ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» ОСОБА_3, яка діє на підставі доручення від 17 грудня 2008 року б/н також просила позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з»явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст.128 КАС України.
На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 28 травня 2009 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів, що відповідає положенням ч.6 ст.71 КАС України.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ч.2 ст. 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст.18 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Згідно ст.240 КУпАП органи робоохорони розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов”язані з порушенням правил рибальства та охорони рибних запасів, передбачені статтею 50, частиною третьою статті 85.... КУпАП. Від імені органів рибоохорони розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівники спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі рибного господарства та його заступники, начальники басейнових управлінь по охороні, відтворенню рибних і ругелюванню рибальства та їх заступники, начальники відділів рибохорони зазначених басейнових управлінь, начальники державних інспекцій рибоохорони, старші державні інспектори та державні інспектори рибоохорони.
Згідно ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що 30 березня 2009 року начальником Ужанського відділу Головного управління Закарпатдержрибоохорони ОСОБА_4 на підставі ч.3 ст.85 КУпАП винесено постанову № 0677, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністартивне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн.00коп. Згідно даної постанови ОСОБА_1 26 березня 2009 року близько 11 год. 00хв., перебуваючи на р.Уж з погрузчиком ЕО-4321 А д/н НОМЕР_1, на околиці с.Заричево Перечинського району, проводив забір гравійної-піщаної суміші та завантаження автомашини на підставі накладних виписаних Ужгородським МУВГ. Проведення робіт є порушенням вимоги природоохоронного законодавства, як встановленого порядку проведення робіт на землях “ водного фонду” та створює несприятливі умови, що погіршують стан середовища існування водних живих ресурсів та негативно впливають на процеси життєдіяльності водних живих ресурсів. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 3.14 Правил любительського і спортивного рибальства.
Відповідно до ч.3 ст.85 КУпАП порушення правил рибальства - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімум доходів громадян.
Згідно п.3.14.Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року N 19, забороняється:
застосовувати без дозволу органів рибоохорони нові знаряддя та способи лову, які не передбачені цими Правилами рибальства; перебувати на водоймі або поблизу її з вибуховими та отруйними речовинами, а також - зі знаряддями лову, застосування яких у даний час і в цьому місці заборонено, а також зберігати заборонені знаряддя лову на водоймах або поблизу їх; продаж фізичними та юридичними особами, які не мають на це дозволу, сіткових матеріалів, знарядь лову і пристосувань до них, застосування яких заборонено правилами рибальства; продаж або скуповування риби, ікри і водних безхребетних та продуктів їх переробки без наявності документа, який підтверджує законність їх придбання, та сертифіката якості; миття у рибогосподарських водоймах або в їх прибережних смугах транспортних засобів, а також проведення робіт, які негативно впливають на стан водойм; зупинка плавзасобів в заборонених для рибальства місцях, за винятком зупинок біля населених пунктів та випадків конечної потреби (шторм, туман, аварія тощо); організація змагань з рибальства в період нересту риби; пересування автотранспортних засобів, крім тих, що належать природоохоронним та правоохоронним органам, по кризі рибогосподарських водойм у період льодоставу (за винятком спеціально обладнаних льодових трас); пересування плавзасобів у заборонених для рибальства зонах (за винятком установлених суднових ходів), а на ділянках, оголошених органами рибоохорони нерестовищами в період нересту - всіх плавучих засобів, крім суден спеціально уповноважених органів, які здійснюють охорону водних живих ресурсів; лов морських ссавців, риби та інших водних живих ресурсів, занесених до Червоної книги України; вивезення (винесення) риби, раків та інших водних живих ресурсів у кількості, що перевищує добову норму лову, або заборонених до лову правилами рибальства; вилучення із води знарядь лову, які належать іншим особам, та об'єктів лову, які є в цих знаряддях тощо; проведення без погодження з органами рибоохорони та без дозволу Мінекобезпеки акліматизації (реакліматизації), переселення і розведення нових для фауни України або генетично змінених водних живих ресурсів, зариблення водойм тощо.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпеченням безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як убачається із постанови, що оскаржується, в такій не зазначено доказів, крім протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі яких було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, не враховано пояснення позивача з цього приводу, не зазначено свідків, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил рибальства тощо. Отже, із постанови взагалі не видно з яких підстав начальник Ужанського відділу Головного управління Закарпатдержрибоохорони ОСОБА_4 встановив, що позивач порушив правила рибальства.
Крім цього, при складанні постанови суб’єктом владних повноважень начальником Ужанського відділу Головного управління Закарпатдержрибоохорони ОСОБА_4 вчинено ряд порушень вимог ст.280 КУпАП, а саме не з’ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, в постанові відсутні відомості щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Пленум Верховного Суду України Постановою № 14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертає увагу судів на неприпустимість під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності (п.24).
Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, перевіряючи зазначену постанову на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, суд приходить до висновку, що така підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не було з’ясовано усіх обставини, які мають значення для справи.
Так, як убачається із пояснень позивача та наданих ним у судовому засіданні доказів, то такий не вчиняв дії з самовільного використання річкового гравію в своїх інтересах (порушував правила рибальства), а діяв від імені та в інтересах ВАТ Перечинський лісохімічний комбінат” на підставі розпорядження голови правління ОСОБА_5, який відповідно діяв згідно рішення виконавчого комітету Зарічівської сільської ради від 20.03.2009 року за №27, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить.
Тому, за вищезазначених обставин суд вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив.
Так як у судовому засіданні було встановлено, що позивач отримав копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності тільки 20 травня 2009 року, то суд вважає за необхідне поновити йому строк оскарження вказаної постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19,62 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163 КАС України, ст.ст.222,251,254,258,283,288 КУпАП, Постановою Пленум Верховного Суду України Постановою №14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 року, ПДР України, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111,суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, третя особа відкрите акціонерне товариство «Перечинський лісохімічний комбінат», без самостійних вимог на стороні позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 0677 від 30 березня 2009 року - задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 0677 від 30 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.00коп. визнати незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий: Шешеня М.О.