Справа № 2-а-41/09  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

01червня  2009 року                                                                                                        м.Перечин  

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Шешені М.О.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача- Поповича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування Перечинського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 008597 від 04 лютого 2009 року,-

В С Т А Н О В И В :  

Позивач, ОСОБА_1, звернувся в суд із позовом до інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування Перечинського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання неправомірною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 008597 від 04 лютого 2009 року, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260грн.00коп. Згідно вказаної постанови він 05 січня 2009 року біля 15год.23 хв. порушив правила зупинки на перехресті вулиць Новака та Капушанська в м.Ужгород, чим допустив порушення пункту 15.9 ( г”) ПДР України. Як убачається із постанови, то така винесена за результатами застосування фіксації порушень правил дорожнього руху засобами фотозйомки, що працюють у автономному режимі. Однак, дана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки фотозйомка виконана невідомим фотоапаратом, який не працював у автоматичному режимі, у постанові відсутні відомості та реквізити приладу, яким фіксувалося порушення та відсутні відомості про особу, яка здійснила фотофіксацію порушення тощо.  Тому, на підставі вищенаведеного просить визнати незаконною та скасувати  вказану постанову.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив і просив у такому відмовити, при цьому посилався  на не обґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог.  

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.  

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Ч.2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.  

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.  

Згідно ст.18 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст.222 КУпАП до компетенції працівників органів внутрішніх справ віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно ст.288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 04 лютого 2009 року інспектором ВДАІ та АТІ з обслуговування Перечинського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2, винесено постанову по справі  про адміністративне правопорушення серії АО № 008597, згідно якої ОСОБА_1 05 січня 2009 року біля 15год.23 хв. порушив правила зупинки на перехресті вулиць Новака та Капушанська в м.Ужгород, чим допустив порушення пункту 15.9 ( г”) ПДР України. Як убачається із постанови, то така винесена на підставі фототаблиці та рапорту інспектора з розшуку ВДАІ з обслуговування м.Ужгород УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3    

Згідно ст.251 КпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпеченням безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Відповідно до ст.258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автономному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автономному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Згідно ст.11 Закону України ?ро міліцію” передбачено право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.  

Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, відповідно до якої спеціальні контрольно-вимірювальні прилади  для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок  у документах,  інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів(п.13.1); до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув(п.13.2); на кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання (додаток 8). Він заповнюється працівником ДПС ДАІ,що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється(п.13.4).  

Також, у відповідності до ст.ст 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів надано не було.  

Отже, на думку суду, відповідачем не доведено, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке було зафіксоване із застосуванням фотозйомки, було здійснено у відповідності до вимог КУпАП, Закону України ?ро міліцію”, Закону України ?ро дорожній рух”, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.  

Надані ж відповідачем як докази фотозйомка №279 та рапорт не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в таких чітко не зазначено за допомогою якого приладу здійснена фотозйомка та чи працював цей прилад в автономному режимі.  

Згідно ч.2 ст.70 КАС України, яка визначає належність і допустимість доказів, докази одержані з порушенням закону судом при вирішенні справи до уваги не беруться.  

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що незавірена світлокопія фотознімку та рапорт без складання протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані   належними і допустимими доказами на підтвердження певних обставин.  

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем в судовому засіданні не доведено наявність вчиненого позивачем правопорушення, а тому суд вважає, що позов ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування Перечинського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 008597 від 04 лютого 2009 року слід задовольнити.

Про незаконність постанови також свідчить й той факт, що в резолютивній частині такої не зазначено хто притягується до адміністративної відповідальності й на кого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, тобто не зазначено прізвище, ім»я, по батькові особи, що притягується до адміністративної відповідальності, що суперечить ст. 283 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163 КАС України, ст.ст.222, 251, 258,288 КУпАП, ст.11 Закону України ?ро міліцію”, Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, суд, -

  П О С Т А Н О В И В:  

Позов ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування Перечинського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 008597 від 04 лютого 2009 року  -   задовольнити   .  

Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 008597 від 04 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. 00 коп., закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України

Головуючий:                                                                                           Шешеня М.О.