Справа № 2-А-2620

2009 рік                                                                                                            

ПОСТАНОВА  

Іменем України  

16 жовтня 2009 року Суддя Лутугинського районного суду Луганської області Шпідько В.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій суб’єктів владних повноважень, перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та сплату заборгованості, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області,-

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Лутугинського районного суду з позовом до відповідача УПСЗН Лутугинської райдержадміністрації, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, в якому послалася на те, що вона має дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою здійснює догляд. У відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, УПСЗН Лутугинської райдержадміністрації зазначену допомогу призначив та  виплачував як різницю між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року вказані норми були визнані неконституційними. Тому, за період з липня 2007 року по листопад 2007 року нею були недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. А саме: за 2007 рік фактично не доплачено 1840,03 гривень. Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача, зобов’язати відповідача зробити перерахунок та сплатити заборгованість по допомозі по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з липня 2007 по листопад 2007 року.

До початку судове засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.

16.10.2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача та третьої особи надійшли заперечення проти позову, в яких вони посилаються на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася відповідно до законів про Державний бюджет України на відповідні роки в межах передбачених бюджетом коштів, крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом. У зв’язку з цим відповідач та третя особа просили відмовити в задоволенні позову.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач має дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою здійснює догляд. Позивач відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»  має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку їй виплачує відповідач УПСЗН Лутугинської районної державної адміністрації.

При цьому допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  виплачувалася позивачеві в розмірах, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини, довідкою відповідача про розмір допомоги.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Тобто, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 нього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"
встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей
віком до 6 років.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001р. №  1751 та від 11 січня 2007 р. № 13") передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року №9 визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-ХП, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року при здійсненні виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами.

Відповідач у своєму запереченні просив відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв’язку з пропуском строків звернення до суду.  

Суд вважає, що позивачка не пропустила строк для подання позову про захист порушених прав і свобод, виходячи з наступного.

Згідно ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.5 СК України держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї. Держава створює умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально та морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується відповідно до ст.20 СК України.

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до Конституції України, встановлює гарантований державний рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямовується на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Ст.23 вказаного Закону передбачено, що рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або в судовому порядку.

Відповідно до п.57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується без звернення осіб якими вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму. За п.55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачується протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому ні вказаним Порядком, ні Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою КМУ № 13 від 11.01.2007 року не встановлені будь-які кінцеві терміни звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також не встановлено обмежень щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб’єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд вважає, що приписи ст.99 ч.2 КАС України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин пов’язаних з забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовується, а тому строк для звернення з позовом до суду не пропущено.

Згідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,17,18,87,94,99,100,158-163 КАС України  суд, -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту  населення Лутугинської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій суб’єктів владних повноважень, перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області  задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії  Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації  щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов'язати  Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації  перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за  період з  09.07.2007 року 31.12.2007 року з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років у розмірі 463 грн.; з 01.10.2007 року з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років в розмірі 470 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя: