Справа № 2-410/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

09.10.2009 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:  

  головуючого – судді Дурасової Ю.В.,  

  при секретарі –Крутій Ю.В.,  

  за участю позивача – ОСОБА_1,  

відповідача – ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, зазначивши третьою особою ОСОБА_3. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 19.12.2004 року він передав свій автомобіль НОМЕР_1, на підставі довіреності, ОСОБА_2. В свою чергу ОСОБА_2 без його відома та всяких юридичних підстав передав автомобіль в користування ОСОБА_3. 16.04.2007 року в м. Кривому Розі по вул. Соборній відбулося зіткнення двох автомобілів: ОПЕЛЬ Кадет, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та ДЕУ СЕНС д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення автомобілів, автомобіль НОМЕР_1, що є його власністю був пошкоджений. Зіткнення відбулося внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 не вибрав безпечну швидкість та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем ОПЕЛЬ Кадет, д/н НОМЕР_2, який рухався попереду. Ці обставини підтверджуються матеріалами адміністративної справи № 3-6494, яка розглядалася  Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу 11.06.2007 року і за результатами якої ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Таким чином йому, ОСОБА_1, як власнику автомобіля НОМЕР_1 було заподіяно ДТП матеріальну шкоду. Згідно рахунку ФОП ОСОБА_5 вартістю ремонтних робіт, в результаті пошкодження автомобіля  НОМЕР_1  складає 5100 грн. Просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5100 грн., а також покласти на ОСОБА_3 витрати, пов’язані з розглядом справи.  

В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, від вимог до ОСОБА_3 відмовився. Відмова прийнята судом. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8100 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. та витрати, пов’язані з розглядом справи.  

Позивач – ОСОБА_1 у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що він довірив свій автомобіль ОСОБА_2, згідно довіреності, який без його відома передав управління автомобілем  ОСОБА_3, який вчинив ДТП. На даний час ОСОБА_3 помер. На ремонт автомобіля він як власник майна витратив свої кошти в сумі 5100 грн., що підтверджується рахунком-фактурою, тому просить вказану суму стягнути з відповідача. Також зазначив, що по справі № 22-3029/08 за позовом ОСОБА_4, його витрати на юридичну допомогу склали 3000грн., які йому повинен відшкодувати ОСОБА_2 В зв’язку з ДТП йому як власнику майна спричинена і моральна шкода, яку він визначає в сумі 5000 грн. Просить позов задовольнити.    

Відповідач – ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що позивач по довіреності передав йому автомобіль, а він взяв своїм напарником ОСОБА_3 Після ДТП автомобіль був відновлений за рахунок ОСОБА_3 та його однак документів, що підтверджують це нема. На даний час ОСОБА_3 помер.  

Вислухавши позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.  

У судовому засіданні встановлені наступні факти, обставини та правовідносини, які регулюються ЦК України.  

19.12.2004 року ОСОБА_1 передав свій автомобіль НОМЕР_1, на підставі довіреності, ОСОБА_2. В свою чергу ОСОБА_2 без відома власника зазначеного автомобіля (ОСОБА_1М.) та без юридичних підстав передав автомобіль в користування ОСОБА_3. 16.04.2007 року в м. Кривому Розі по вул. Соборній відбулося зіткнення двох автомобілів: ОПЕЛЬ Кадет, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та ДЕУ СЕНС д/н НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення автомобілів, автомобіль НОМЕР_1, був пошкоджений. Зіткнення відбулося внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_3 не вибрав безпечну швидкість та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем ОПЕЛЬ Кадет, д/н НОМЕР_2, який рухався попереду. Ці обставини підтверджені матеріалами адміністративної справи № 3-6494, яка розглядалася  Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу 11.06.2007 року, за результатами вказаної справи ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. На даний час ОСОБА_3 помер. Згідно рахунку ФОП ОСОБА_5 вартістю ремонтних робіт, в результаті пошкодження автомобіля  НОМЕР_1  складає 5100 грн.  

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В даному випадку для відповідача настає деліктна відповідальність, адже наявний склад правопорушення та наявна матеріальна шкода.  

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. В даному випадку на власника джерела підвищеної небезпеки покладається обов’язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної цим джерелом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (правло власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.  

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розглядаючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд не знайшов підстав для її задоволення на тій підставі, що позивачем не було надано достатніх доказів спричинення моральної шкоди.  

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що, ОСОБА_1, як власнику автомобіля НОМЕР_1 було заподіяно ДТП матеріальну шкоду в розмірі 5100 грн., яка підлягає стягненню з відповідача  ОСОБА_2.  

В судовому засіданні не надано документів та не доведено позивачем, обставини, що підтверджують моральну шкоду заподіяну позивачу. Суд також не знайшов підстав задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3000 грн. на підставі того, що дана вимога стосувалася захисту інтересів в суді по адміністративній справі, а не по даній цивільній справі.  

Тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в розмірі 5100 грн., що підтверджено рахунком-фактурою. В інших вимогах суд вважає необхідно відмовити.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Згідно ст. 3  Декрету КМУ «Про державне мито» ставка державного мита із позовних заяв становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Виходячи з задоволених вимог з відповідача на користь позивача  в силу ст. 88 ЦПК України належить стягнути держави судовий збір у розмірі 51грн.00коп., а на підставі ст. 81 ЦПК України стягнути 30грн.00коп. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що були сплачені позивачем при подачі позову  

На підставі того, що Судом встановлено, що діями відповідача були порушені права позивача суд дійшов висновку, що порушене право позивача, підлягає захисту шляхом грошового відшкодування шкоди та задовольняє позов частково.  

Керуючись ст. 22, 23, 1166-1167, 1187 ЦК України, ст. 8, 10, 11, 208, 212 – 215, 81, 88, ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.    

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, матеріальну шкоду у розмірі 5100 грн., а також витрати у справі: судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.  

В інших вимогах відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду в Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя:               Ю.В. Дурасова