ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/611/17

10 травня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Риндюк В.Т.

за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" до Тернопільського обласного відділення ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільський міський центр зайнятості про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільського обласного відділення ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про визнання неправомірними дії щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені згідно вимоги-повідомлення № 04-168/306 від 14.03.2017р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів 14.03.2017 р. надіслав до ТзОВ “Тервікнопласт” вимогу-повідомлення, зі змісту якої слідує що відповідно до поданої звітності ТзОВ “Тервікнопласт” за 2016 рік ф. № 10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за чотири не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів необхідно сплатити до 15 квітня 2017 року адміністративно-господарські санкції у сумі 117788,91 грн. Порушення термінів сплати тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

Позивач зазначає що ним були створені всі умови для роботи інвалідів, інформацію про вакансії було направлено місцевому центру зайнятості, а щорічний звіт поданий в належний термін до ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів.

На підприємстві були створені необхідні місця для працевлаштування інвалідів протягом 2016 року та усі належні умови праці для інвалідів, однак самі інваліди не виявили бажання до працевлаштування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказав що підприємством вживалися всі дії по працевлаштуванню інвалідів: подавались звіти про вакантні місця для осіб з інвалідністю, були створені умови праці для інвалідів. Відтак,тому вини ТзОВ “Тервікнопласт” у не працевлаштуванні інвалідів немає, оскільки ним вживалися всі заходи передбачені законодавством.

Представник відповідача ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів Тернопільського обласного відділення у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову надала письмові заперечення в яких зазначає, що ТОВ «Тервікнопласт» в повному обсязі виконав обов’язки які встановлені ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні», а саме: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію , необхідну для організації працевлаштування інвалідів проте на думку відповідача це як виконання нормативу вважати неможна оскільки відповідна кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях так і не працевлаштовані.

Представник третьої особи у судовому засіданні подав письмові пояснення з яких слідує, що на підприємство направлялися працівники з інвалідністю, але вони не влаштувались на роботу з особистих причин.

Суд, заслухавши доводи сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації і громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми №10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 3 не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів необхідно сплатити до 15 квітня 2017 року адміністративно-господарські санкції у сумі 117788,91 грн. Порушення термінів сплати тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

Відповідно до ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням ОСОБА_4, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст. 18-1 Закону № 875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Отже, з аналізу вищевикладених норм Закону № 875 випливає, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, на які власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.

При цьому, частиною 3 статті 18 Закону № 875 чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд дійшов висновку, що стаття 18 Закону № 875 не встановлює обов"язку підприємства щодо самостійного здійснення пошуку інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

В судовому засіданні встановлено, що в 2016 році на ТзОВ “Тервікнопласт” були створені від одного до п’яти робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ “Тервікнопласт” починаючи з січня 2016 р. подавались звіти до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за формою 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, які містять відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до письмових пояснень Тернопільського міськрайонного центу зайнятості від 25.04.2017 №07/1491 ТзОВ “Тервікнопласт” з 11.01.2016р. із щомісячним підтвердженням подавалась звітність про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН із зазначенням посад “монтажник-складальник метало пластикових конструкцій”, “вантажник” для працевлаштування на підприємство осіб з інвалідністю.

З метою працевлаштування інвалідів Тернопільський міськрайонний цент зайнятості в 2016 році надавав направлення на працевлаштування інвалідів в ТзОВ “Тервікнопласт” по наявних вакансіях, але направленні особи відмовлялись від даної роботи.

Відповідно до ч. і ст. 18 Закону № 875 та Закону України “Про охорону праці”, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення на підприємство, до установ, організацій або до державної служби зайнятості.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, інформація про попит на робочу силу (вакансії) подавалася підприємством “Тервікнопласт” до ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів щомісячно. З січня 2016 року підприємством подано інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 на підприємстві має працювати 4% осіб (інвалідів) від загальної кількості штатних працівників. Згідно з розрахунком за 2016 рік на Товаристві з обмеженою відповідальністю “Тервікнопласт” середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу працює 222 (двісті двадцять дві) особи, з яких повинні бути працевлаштовані працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 6 (шість) осіб.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Державною службою зайнятості направлено на підприємство лише 6 (шість) осіб, жоден я яких не був працевлаштований з причин відмови та не бажання працювати.

З листів направлення на працевлаштування інвалідів вбачається, що осіб, направлених на роботу, не влаштовують умови праці або вони не в змозі працювати за станом здоров’я на вказаних посадах.

Територіальним органом зайнятості направлено для працевлаштування:

- 20.01.2016 р. на посаду складальника метало пластикових конструкцій, ОСОБА_5 відмовився.

          - 29.01.2016 р. на посаду вантажник, ОСОБА_6 відмовився.

-09.08.2016 р. на посаду монтажник-складальник метало пластикових конструкцій ОСОБА_7 відмовився.

-09.08.2016 р. на посаду монтажник-складальник метало пластикових конструкцій, ОСОБА_8 відмовився.

-11.10.2016 р. на посаду монтажник-складальник метало пластикових конструкцій, ОСОБА_9 відмовився.

-12.12.2016 р. на посаду вантажник, ОСОБА_10 відмовився.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підприємством позивачем обов"язки, встановлені ч. 3 ст. 18 Закону № 875, а саме, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - виконано у повному обсязі, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з його вини.

За таких встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 цього Кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведену норму КАС України, повернення судового збору буде здійснено за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати дії Тернопільського обласного відділення ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені згідно вимоги повідомлення № 04-168/306 від 14.03.2017 р. неправомірними.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського обласного відділення ОСОБА_4 соціального захисту інвалідів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" 1600 (одну тисячу шістсот) грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст виготовлено 15.05.2017р.

Головуючий суддя                                                                      Білоус І.О.

копія вірна

Суддя                                                                                          Білоус І.О.