Справа № 2а-332/09
П ОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2009 р. м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мартинишин М.О.
при секретарі - Кметь Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 відділу соціального захисту населення Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради
про стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,-
встановив:
позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 відділу соціального захисту населення Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Свої вимоги мотивує тим, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач визнаний учасником бойових дій, що стверджується посвідченням серії АБ № 587914. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй щорічно, до 5 травня, повинна була надаватись грошова допомога в розмірі п’ятьох мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій. Оскільки відповідачем така виплата не проводилась, вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною, просить здійснити перерахунок грошової допомоги та стягнути з відповідача на його користь не виплачену грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2007рік у розмірі 1759грн. та за 2008рік у розмірі 2095грн..Просить позов задоволити.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення аналогічні викладеним в позові, просить задовольнити такий повністю.
16.09.2009р. представник відповідача ОСОБА_2 відділу соціального захисту населення Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Однак 27.05.2009р. подав заперечення проти позову, в якому просить відмовити у задоволенні такого, оскільки позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі, визначеному Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про державний бюджет на 2008 рік». На момент здійснення виплати норми вказаної постанови були чинними. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та №10рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено на 2007 та 2008 рік дію ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано такими, що не відповідають Конституції України було прийнято лише 09 липня 2007 року та 22 травня 2008року, тобто після здійснення виплати допомоги позивачу. За таких обставин вважає, що діяв у межах, встановлених чинним законодавством та не порушив прав позивача . Просить в позові відмовити та заслухати справу у його відсутності.
Згідно ст.128 КАС України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволення позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій, що стверджується посвідченням серії АВ № 587914(а.с.9).
Відповідно до ст.12 ч.5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. №355-ХІІ – щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’ять мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. №355-ХІІ фінансування витрат, пов’язаних веденням в дію цього закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.12 ч.5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” було обмежено.
Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного суду України є обов’язковими для виконання на території України.
Суд враховує що дія ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено виплату допомоги у більшому розмірі, на момент виплати позивачу зазначеної допомоги була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік». Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008рік» в частині, що суперечила Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України з прийняттям рішень Конституційним Судом України № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певних правовідносин застосовується той закон або нормативно-правовий акт, який діяв на час існування цих правовідносин.
Оскільки виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році як учаснику бойових дій була здійснена до 09 липня 2007 року, то правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем з приводу її виплати, повинні були врегульовуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який був чинним на момент проведення виплати допомоги позивачу.
Оскільки виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році як учаснику бойових дій була здійснена до 22 травня 2008 року, то правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем з приводу її виплати, повинні були врегульовуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», який був чинним на момент проведення виплати допомоги позивачу.
З огляду на те, що відповідачем була нарахована та виплачена позивачу допомога до 5 травня в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», суд вважає, що він діяв правомірно та виконав взяті державою на себе зобов’язання у повному обсязі.
За таких обставин вимога ОСОБА_1 про стягнення суми недоплаченої допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік та 2008рік не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.11, 70, 99, 1238, 158-160, 162, 163, 167 КАС України, Законом України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд –
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції через районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя: Мартинишин М.О.