справа № 2-387/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         14 серпня 2009 року Рокитнянський районний суд Київської області  в складі: головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3  та ОСОБА_4  

    про визнання права власності на ? частку у праві спільної часткової власності на автомобіль, -

В С Т А Н О В И В :

         Позивачка в позовній заяві посилається на те, що з лютого 2004 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 . Між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю - вони проживали однією сім»єю в АДРЕСА_1 , були пов»язані спільним побутом, вели спільний бюджет, мали взаємні права та обов»язки. 05.06.06 у них народився син ОСОБА_6 . 15.04.05 вони купили автомобіль марки «ВАЗ-21070» д.р.н. НОМЕР_1 , кошти на який ОСОБА_5  отримав по кредитному договору в АКБ «Правекс-Банк», який погашений повністю і яким вони з того часу спільно користувалися. 19.01.09 ОСОБА_5  помер. Своє майно нікому не заповідав. Спадкоємцями першої черги є відповідачі (його діти від попереднього шлюбу та дружина) та син позивачки. Всі спадкоємці прийняли спадщину, подавши до державної нотаріальної контори відповідні заяви.

         У спадкову масу входить автомобіль марки «ВАЗ-21070». Вважає, що суд повинен визнати за нею право на ? частку у праві власності на вказаний автомобіль із-за вищезазначених обставин.

         В судовому засіданні представник позивачки  - її мати ОСОБА_6  підтримала позовні вимоги позивачки і доповнила, що за час спільного проживання позивачка та ОСОБА_5  удвох зі спільних коштів сплачувати отриманий кредит, спільно користувалися даним автомобілем та приймали спільну участь в його утриманні та збереженні. Вона допомагала їм коштами на сплату кредиту, возила власним автомобілем  свідка ОСОБА_7  у м.Вишневе для ремонту належного ОСОБА_5  автокрана. Тому у відповідності до ч.1 ст.357 ЦК України частки позивачки та ОСОБА_5  у праві спільної часткової власності на автомобіль є рівними.  

Позивачка пояснила, що кошти на автомобіль вона та ОСОБА_5  витрачали спільні. Вона у 2006 році отримала 8 тис. грн. за народження сина, крім того, має дві торгові точки на ринку, які здає в оренду і за це отримує кошти. Також їм допомагала грошима мати позивачки – ОСОБА_6 . Спільно платили за кредит, взятий на придбання автомобіля. Просить задовольнити позовні вимоги та визнати за нею право вланості на ? частку у праві власності на автомобіль «ВАЗ-21070», який вона придбала спільно із ОСОБА_5  Те, що вони спільно сплачували кредит за придбаний автомобіль підтверджує наданими суду квитанціями про сплату кредиту да довідкою банку. Те, що проживали спільно підвердять свідки та надані суду фотографії, де зафіксовані перебування її, старшої дочки та ОСОБА_5  на Сорочинській ярмарці, куди вони їздили спірним автомобілем, перебування ОСОБА_5  у вечірний час у неї вдома із сином, святкування у неї вдома днів народжень сина та інших свят спільно із ОСОБА_5  Фотографії зроблені протягом 2004-2008 р.р.

         Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали.

         Відповідачка ОСОБА_3  суду пояснила, що її батько – ОСОБА_5  постійно проживав з ними, за кошти матері та батька, які сплачували кредит на автомобіль, був придбаний автомобіль «ВАЗ-21070». Те, що у батька була інша жінка і народився син, вони знали. Також знали, що батько час від часу проживав у іншої жінки, де стояв належний йому автокран та інколи стояв придбаний автомобіль «ВАЗ-21070», яким вона за згодою батька також користувалася, не маючи довіреності на користування ним. Батько матеріально допомагав їм. Вважає, що підстав для задоволення позову немає, так як шлюб між батьками не розірваний.

         Відповідачка ОСОБА_2  пояснила, що вона проживала спільно з ОСОБА_5 , мають двох дочок. Удвох придбали автомобіль «ВАЗ-21070», за який також удвох сплачували кошти по кредитному договору. У кого орендував ОСОБА_5  автокран, не знає. Знає, що чоловік мав сина від позивачки.

Свідок ОСОБА_8  суду показала, що проживає в одному будинку із позивачкою. З лютого 2004 року спільно з нею проживав ОСОБА_5 , автокран якого постійно стояв у них під будинком. У 2005 році вони придбали автомобіль «ВАЗ-21070», який стояв у належному свідкові гаражі і яким позивачка та ОСОБА_5  удвох користувалися. Ні разу не бачила, щоб автомобілем користувалися відповідачі. Знає, що для придбання автомобіля позивачка та ОСОБА_5  взяли в банку кредит, який удвох за допомогою їх матері – ОСОБА_6  виплачували.

Свідок ОСОБА_9  суду показала, що проживає неподалік від позивачки і знає, що вона та ОСОБА_5  придбали у кредит легковий автомобіль, який був оформлений на ОСОБА_5 . і кошти за який сплачували позивачка та ОСОБА_2  Неоднарозово удвох з ОСОБА_5  належним йому автомобілем їздили по понеділках на роботу у м.Київ та у п»ятницю назад. При цьому ОСОБА_5  забирав її з дому або вона приходила вранці на вул.Садову, звідки виїзджали. Ні разу не бачила, щоб з ними їздили доньки ОСОБА_5  Вона є хрещеною матір»ю сина позивачки та ОСОБА_5  -   ОСОБА_6  і неодноразово святкували спільно дні народження хрещеника, позивачки та ОСОБА_5  вдома у позивачки по вул.Садовій в смт.Рокитне.

Свідок ОСОБА_10  показала, що знає, що позивачка та ОСОБА_5  проживали спільно. Тричі ОСОБА_5  брав у неї кошти в борг – 2 і 2,5 тис грн. на погашення кредиту за придбаний удвох з позивачкою автомобіль, яким вони удвох користувалися та платили кредит і 3 тис грн. на оплату навчання дочки.

Свідок ОСОБА_7  суду показав, що він на прохання матері позивачки – ОСОБА_6  їздив на належному тій автомобілі в м.Вишневе ремонтувати автокран, належний ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_11  суду показав, що спільно з ОСОБА_5  працювали на вантажних автомобілях у м.Києві з 2003 по 2006 роки і кожної п»ятниці повертаючись в смт.Рокитне заїзджали до співмешканки ОСОБА_5 . – ОСОБА_1 , де вечеряли. Він потім йшов додому, а ОСОБА_2  залишався. Там же біля будинку позивачки він неодноразово допомагав по вихідних ремонтувати належний ОСОБА_5  автокран. Згодом у 2007-2008 р.р. заходив до ОСОБА_5  в гості на вул.Садову, де той мешкав спільно з позивачкою та їх сином.

Свідок ОСОБА_12 . підтвердив, що неодноразово приходив у гості до позивачки та її співмешканця ОСОБА_5 , вони жили спільно і вели спільний побут.

Свідок ОСОБА_13  показав, що кредит на автомобіль ОСОБА_5  брав раніше. Але кошти за кредит сплачувала в основному позивачка, її він неодноразово бачив у 2005-2008 р.р. у відділенні банку, де він працює керуючим, так як вона кожного разу спорила за суми, належні до сплати і тому запам»ятав її.

Свідок – мати ОСОБА_5  – ОСОБА_14  показала, що син приїздив належним йому автомобілем до неї в гості з дружиною ОСОБА_2 , також приїздив з позивачкою, яку вона вигнала.

Її показання підтвердила свідок ОСОБА_15 . – сетра ОСОБА_5 , що той проживав із ОСОБА_2 , мав коханку ОСОБА_1 , яка народила від ОСОБА_5  сина. Після смерті ОСОБА_5   ОСОБА_1  привезла до моргу труну і мала намір поховати її брата, але вони з матір»ю не дали і поховали за власні кошти. Сплатили за труну позивачці 500 грн.

Свідок ОСОБА_16  показала, що бачила, що її сусід ОСОБА_5  проживає спільно із ОСОБА_2 , бачила біля їх двору легковий автомобіль, але автокрана не бачила.

Заслухавши позивачку, свідків, дослідивши матеріали справи, аналізуючи надані суду докази, показання свідків, сторін, суд вважає, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі.

         В судовому засіданні встановлено, що з лютого 2004 року позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 , між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю - вони проживали однією сім»єю в АДРЕСА_1 , були пов»язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов»язки. 05.06.06 у них народився син - ОСОБА_6 . 15.04.05 вони купили автомобіль марки «ВАЗ-21070» д.р.н. НОМЕР_1 , кошти на який ОСОБА_5  отримав по кредитному договору в АКБ «Правекс-Банк», який погашений позивачкою та ОСОБА_5  повністю. Кредит сплачували до банку спільно з позивачкою, що підтвердив свідок ОСОБА_13  Тобто вклад позивачки та ОСОБА_5  у придбання автомобіля був рівним. 19.01.09 ОСОБА_5  помер. Своє майно нікому не заповідав. Спадкоємцями першої черги є відповідачі (його діти від попереднього шлюбу та дружина) та син позивачки. Всі спадкоємці прийняли спадщину, подавши до державної нотаріальної контори відповідні заяви.

У спадкову масу входить автомобіль марки «ВАЗ-21070». Позивачка вважає, що суд повинен визнати за нею право на ? частку у праві власності на вказаний автомобіль із-за вищезазначених обставин.

Відповідно до роз»яснень? викладених в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.07 до вказанин правовідносин, які склалися у зв»язку з придбанням автомобіля, застосовуються норми ЦК, які регулюють право спільної часткової власності (ст.355 ЦК).

Згідно ст.ст.316, 317 ЦК України право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння майном.

Ст.355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Як встановлено в судовому засіданні, між позивачкою та ОСОБА_5  не було договору про розмір часток у праві власності на автомобіль.

Тому суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на ? частку у праві власності на автомобіль марки «ВАЗ-21070» д.р.н. НОМЕР_1 , так як ОСОБА_5  хоч і перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, вів спільний побут із позивачкою, взяв кредит на придбання автомобіля, яким користувався спільно з позивачкою, кредит сплачував також він і позивачка, витрачаючи на це спільні кошти, так як мали спільний бюджет. Удвох виховували сина ОСОБА_6 . Як вбачається із наданих суду фотографій, ОСОБА_5  вдень та у вечірний час знаходився вдома у позивачки, грався із сином, тобто не міг знаходитися в цей час у відповідачки ОСОБА_2 , так як працював по будніх днях в м.Києві і тільки на вихідні приїздив до смт.Рокитне, що сторони не заперечують та підтвердили свідки. При цьому, як вбачається із фотографій, вони зроблені протягом 2004-2008 років, тобто по день смерті ОСОБА_5

Те ж підтверджено наданою суду копією постанови ст.дізнавача Рокитнянського РВГУ ОСОБА_17  від 19.06.07 р., винесеної по заяві позивачки про спричинення їй тілесних ушкоджень сусідом ОСОБА_18 , в якій їде мова про те, що черговою частиною РВГУ зареєстрована 29.04.07 заява ОСОБА_19  про те, що позивачка – ОСОБА_1  та її співжитель ОСОБА_5  близько 01 год. пошкодили на подвір»ї заявниці плафон фонаря та телевізійний кабель та пояснення ОСОБА_18 ., що в цей вечір він чув шум і крики своїх сусідів ОСОБА_1  та її співмешканця ОСОБА_5 , з якими перебуває в неприязних відносинах.

До показань свідків ОСОБА_14  та ОСОБА_15 . суд відноситься критично, так як вони є близькими родичами відповідачів і тому заінтересовані у вирішенні справи на їх користь.

Суд вважає, що відповідачі не надали суду переконливих доказів, що ОСОБА_5  після розірвання сімейних відносин з відповідачкою ОСОБА_2  повернувся проживати до відповідачки, в той час як позивачка надала переконливі докази, що ОСОБА_5  постійно проживав з нею, вів спільне з нею господарство, що підтверджено наданими суду доказами та показаннями незаінтересованих свідків.

         Керуючись ст.ст.316, 317 та 355 ЦК України,   Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, ст.ст. 10, 14, 57, 88, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

         Позов задовольнити.

         Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/2 частку у праві власності на автомобіль марки «ВАЗ-21070», випуску 2005 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 16.04.05 в Миронівському МРЕВ ДАІ.

         Стягнути із ОСОБА_2  та ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  30 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

         Зважаючи на матеріальне становище відповідачів звільнити їх від сплати судового збору.

          Рішення  може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом  подання до Рокитнянського районного суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення  і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя