Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 р.                                                    Справа № 805/1318/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення №0001731202 від 01.12.2016 року, суд -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ” звернулось до суду з позовом до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення №0001731202 від 01.12.2016 року.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, ОСОБА_1 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція” від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі – Розпорядження № 1275-р). Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0001731202 від 01.12.2016 року на суму 89999,99 грн.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву у яких зазначив, що позивачем порушено вимоги щодо своєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов’язання, у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, у зв’язку з чим порушено вимоги п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Також відповідач зазначив, що податковим органом була здійсненна камеральна перевірка позивача, податкових декларацій зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за листопад та грудень 2015 року, згідно із податковими деклараціями зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ на 2015 рік від 18.12.2015 року № НОМЕР_2, від 18.01.2016 року № НОМЕР_3, погашені із затримкою більш 30 календарних днів, а тому вважає, що податкове повідомлення – рішення прийняте в межах норм діючого законодавства України.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ” (код ЄДРПОУ 03361075, 84313, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1) зареєстрований в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Судом встановлено, що Покровською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено документальну невиїзну перевірку Красноармійського УГГ з питань несвоєчасності сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за листопад та грудень 2015 року, на підставі якої складено акт № 1139/05-16-12-02/20316981 від 24.11.2016 року.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності зобов’язано сплатити штраф у розмірі 89999,99 грн.

Судом встановлено, що узгоджені грошові зобов’язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ для споживання усіх форм власності сплачені позивачем з порушенням граничних строків, а саме: частина податкового боргу за листопад 2015 року у розмірі 289184,18 грн. терміном сплати 30.12.2015 рок погашена:

- 29.06.2016 року у сумі 50000 грн. платіжне доручення №1492 від 29.06.2016 року.

- 19.07.2016 року у сумі 100000 грн. платіжне доручення № 1552 від 19.07.2016 року.

-          18.08.2016 року у сумі 100000 грн. платіжне доручення № 1641 від 18.08.2016 року.

- 20.09.2016 року у сумі 39184,18 грн. платіжне доручення № 1704 від 20.09.2016 року.

частина податкового боргу за грудень 2015 року у розмірі 160815,82 грн. терміном сплати 30.01.2016 року погашена:

- 20.09.2016 року у сумі 60815,82 грн. платіжне доручення № 1704 від 20.09.2016 року.

- 18.10.2016 року у сумі 100000 грн. платіжне доручення № 1814 від 18.10.2016 року.

Вказані обставини позивачем не заперечуються та не є спірними.

Стаття 126 ПК України встановлює, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проте, суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до ст.1 ОСОБА_1 № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_1 № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 ОСОБА_1 № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_1 № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить і м. Краматорськ Донецької області, де зареєстровано місцезнаходження позивача станом на момент розгляду даної справи.

Відповідач не заперечує, що позивач, станом на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку та здійснював діяльність на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Краматорськ Донецької області) та станом на момент прийняття спірних рішень та розгляду даної справи перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Спірними податковими повідомленнями – рішеннями до позивача застосовано відповідальність у вигляді штрафу, за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань зі сплати узгоджених сум грошового зобов’язання у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ та за несвоєчасне подання - , передбачену ст. 126 ПК України.

Проте, відповідно до ст. 10 ОСОБА_1 № 1669 протягом терміну дії цього ОСОБА_1 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частина 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_1.

З аналізу ст. 10 ОСОБА_1 № 1669 видно, що вона не вказує на звільнення від відповідальності залежно від того чи є зобов’язання узгодженим чи ні, як не встановлює і видів відповідальності підставою для звільнення від яких є відповідний сертифікат.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2059/05-4 від 30.07.14 р., яким позивачу засвідчено настання з 01.07.14 р. настання обставин непереборної сили та зазначено про те, що станом на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Таким чином, позивачем надано суду відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, який, відповідно до положень ст. 10 ОСОБА_1 № 1669, звільняє позивача від відповідальності у вигляді штрафів за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань у спірному періоді (листопад та грудень 2015 року).

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення платника податку, який зареєстрований та здійснює діяльність на території, на якій проводилась АТО до відповідальності за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань внаслідок настання обставин непереборної сили ,у період, починаючи з 14.04.14 р. (початок проведення АТО).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми ОСОБА_1 № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття ОСОБА_1 № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання відповідальності платника податку за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань, а норми ОСОБА_1 № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (до 08.06.14 р. відносно відповідача), норми ОСОБА_1 № 1669 щодо звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Щодо порушення відповідачем строку проведення камеральних перевірок суд зазначає про таке.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент проведення перевірок та складання відповідних актів.

Згідно з п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В силу вимог пункту 102.1 статті 102 ПК, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі аналізу зазначених норм Податкового кодексу, суд дійшов до висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані Податковим кодексом України, який не містить граничних строків проведення перевірок своєчасності сплати узгоджених сум грошових зобов’язань зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності та строків подання податкової звітності.

Отже таке обмеження випливає лише з положень статті 102 ПК, тобто, відповідач, для проведення перевірок, що проведені у спірних правовідносинах, обмежений строком у 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Станом на момент проведення перевірок відповідачем вказаний строк ще не сплив.

При цьому, суд не приймає посилання позивача на те, що камеральну перевірку зі спірних у даній справі питань контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, оскільки це обмеження, відповідно до вимог п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, стосується перевірки заявлених у декларації даних, а не самого факту несвоєчасного подання такої декларації чи несплати зазначених у ній сум податку.

Проте, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 ст. 75 ПК України передбачає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податку податкової звітності ї автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А, відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом встановлено, що під час проведених відповідачем спірних перевірок ним не досліджувались питання правильності показників та даних самих податкових декларацій (що є предметом відповідних камеральних перевірок згідно з ПК України), а, фактично безпідставно, у межах камеральної перевірки було перевірено питання (своєчасності сплати податку), що можуть бути перевірені лише під час документальної перевірки.

Суд зазначає, що з'ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки (наприклад питання своєчасності сплати податку), не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам.

Відповідно, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення – рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у сумі 1 600,00 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ОСОБА_1 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення №0001731202 від 01.12.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року в розмірі 89999,99 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ” (код ЄДРПОУ 03361075) судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                             Галатіна О.О.