РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2017 р.Р і в н е 817/1942/16

          ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_2, представник ОСОБА_3

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та зобов'язання вчинення певних дій , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 митниці ДФС про визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що 16.08.2016 позивачем був ввезений автомобіль марки «Toyota» модель «Venza», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску на митну територію України та заявлений до митного оформлення зі звільненням від сплати податків (без виплати мита, податку на додану вартість та акцизного збору) відповідно до статті 8 Закону України «Про порядок ввезення в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України». Відповідачем прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, або документа, що її замінює та в пільговому митному оформленні автомобіля належного позивачу на праві власності. Позивач вважає таку відмову незаконною та просить скасувати картку відмови і зобов’язати ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби України здійснити митне оформлення ввезеного автомобіля марки «Toyota» модель «Venza», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 зі звільненням від оподаткування митними платежами у зв’язку із переселенням на постійне місце проживання в Україну.

Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав, просили задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.69-70). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що за результатом аналізу поданих до митного оформлення документів на автомобіль марки «Toyota» модель «Venza», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, ввезеного гр. ОСОБА_2, посадовими особами митниці ДФС було відмовлено у проведенні пільгового митного оформлення автомобіля через відсутність на те правових підстав відповідно до норм чинного законодавства України, а саме у зв’язку із недотриманням Позивачем п. 3, ч. 10, статті 374 Митного кодексу України та п.п. 4.1, п. 4, розділу III Наказу Державної митної служби України від 17 листопада 2005 № 1118 “ Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України”, в частині перебування на консульському обліку країни попереднього проживання менше трьох років, що згідно норм чинного законодавства України позбавляє його права на митне оформлення зі звільненням від оподаткування митними платежами. На підставі викладеного просив в задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю вимог.

В судове засідання призначене на 12.05.2017 представник відповідача не прибула, подала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

16.08.2016 ОСОБА_1 митниці ДФС було заявлено до митного оформлення автомобіль марки “Toyota” моделі “Venza”, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, 2011 року виготовлення, за митною декларацією №204050003/2016/014485, зі звільненням від оподаткування митними платежами у зв’язку з переселенням на постійне проживання в Україну (а.с.16-17).

Посадовою особою митного поста "Рівне-центральний" ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_4 при проведенні митного контролю встановлено, що громадянином ОСОБА_2 надано у ОСОБА_1 митницю ДФС ряд документів, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії РО № 665856, виданого 21.11.2006, у якому наявна відмітка про прийняття на консульський облік в Генеральному консульстві України в Чикаго 15 грудня 2014 року та з відмітка про зняття з консульського обліку в Генеральному консульстві України в Чикаго 07 червня 2016. Таким чином, Позивач перебував на консульському обліку менше трьох років, що згідно норм чинного законодавства України з питань державної митної справи позбавляє його права на митне оформлення зі звільненням від оподаткування митними платежами.

Оскільки декларантом не дотримано приписів Митного кодексу України та не підтверджено право на проведення митного оформлення зі звільненням від сплати митних платежів, посадовою особою ОСОБА_1 митниці ДФС прийнято рішення про відмову у митному оформленні, та надано ОСОБА_5 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204050003/2016/00014 (а.с.12-13).

Не погодившись з таким рішення митного органу позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

11.01.2012 гр. ОСОБА_2 у ВГІРФО УМВС України у Рівненській області отримав дозвіл для виїзду на постійне місце проживання у Сполучені Штати Америки. 01.06.2012 знятий з реєстраційного обліку в Україні, що підтверджується довідкою Управління державної міграційної служби України в Рівненській області від 05.08.2016 №03/1-6514 (а.с.20).

Згідно з відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон від 05.02.2016 року FE126770 (НА №888117), гр. ОСОБА_2 11.01.2012 отримав "Постійне проживання в США", а 25.07.2016 даний запис анульовано (а.с.25).

Відповідно до Хронології відміток про в’їзд і виїзд з США у паспортах ОСОБА_2 (РО 665856 та FE126770) – гр. ОСОБА_2В, було прийнято на постійний консульський облік Генерального Консульства України у м. Чікаго, США, 15.12.2014 (а.с.24).

Пунктом 3 ч. 10 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років.

Підпунктом б пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4, розділу III Наказу Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118 “Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за №1428/11708, (далі - Правила) підтвердженням постійного проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року є - для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України.

Відповідно до підпункту 4.2. п.4 Правил, підтвердженням права на здійснення митного оформлення ТЗ зі звільненням від оподаткування, згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", є такі документи та відмітки в них:

для громадян України, які переселяються на постійне місце проживання в Україну:

а) паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання", проставленим й анульованим відповідним підрозділом міграційної служби, або з відміткою про анулювання напису "Постійне проживання", засвідченого гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина (для громадян України, які раніше виїхали за межі України тимчасово та подали клопотання про залишення на постійне проживання за кордоном), та відмітками про дату поставлення та зняття з постійного консульського обліку, засвідченими гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина або анульованою відміткою про дату поставлення на постійний консульський облік, засвідченою гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина;

б) паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (може бути відсутнім при перетині митного кордону України).

З дослідженого судом свідоцтва про право власності на транспортний засіб, виданого у штаті Іллінойс, США 08.05.2011 встановлено, що автомобіль марки “Toyota” моделі “Venza”, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, 2011 року виготовлення, універсал, придбаний 30.03.2011та належить власнику ОСОБА_2, 3300 ОСОБА_6 Авеню, Чікаго, Іллінойс, 60618-5204 (а.с.19).

Згідно з дослідженим судом паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 серії РО № 665856, виданого 21.11.2006, встановлено, що позивача прийнято на консульський облік в Генеральному консульстві України в Чикаго 15.12.2014, знято з консульського обліку в Генеральному консульстві України в Чикаго 07.06.2016.

Судом встановлено, що автомобіль марки “Toyota” моделі “Venza”, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 перебував у власності позивача з 2011 року, водночас сам ОСОБА_2 перебував на консульському обліку близько одного року та шести місяців, тобто менше трьох років, що у своїй сукупності згідно з нормами чинного законодавства України позбавляє його права на митне оформлення зі звільненням від оподаткування митними платежами. А ні у адміністративному позові, а ні у судовому засіданні позивачем або його представником не надано пояснень обставин, які перешкоджали позивачеві стати на консульський облік у США. Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначений автомобіль підлягає митному оформленню у загальному порядку.

Щодо покликання позивача на норми статті 8 Закону України від 13 вересня 2001 року №2681-III «Про порядок ввезення в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» суд зазначає, що даний нормативний акт втратив чинність 01.06.2012 згідно з Митним кодексом України від 13 березня 2012 року N 4495-VI, а тому покликання на його норми є некоректним.

Отже, дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про неможливість митного оформлення транспортного засобу марки “Toyota” моделі “Venza”, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, 2011 року виготовлення, зі звільненням від оподаткування митними платежами у зв’язку з переселенням громадянином ОСОБА_2 на постійне проживання в Україну, посадова особа відповідача діяла правомірно.

Пунктом 12 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Розділом 7 Наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» встановлено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Дослідивши оскаржувану позивачем ОСОБА_5 відмови №204050003/2016/00014, суд дійшов висновку, що вона повністю відповідає вищенаведеним вимогам.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені в позовній заяві є необґрунтованими і не підтвердились під час розгляду даної адміністративної справи належними та допустимими доказами. Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                         Гломб Ю.О.