ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року №22а-14853/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Обрізка І.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Неміш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.09.2008 року по справі № 2а-117/08 за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області про зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що відповідно до пункту 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502, зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту.
Позивачка вказувала на те, що відповідно до п. 6 та 7 Порядку передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органами земельних ресурсів, природоохоронним санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали до відповідної сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.
ОСОБА_1 просила прийняти рішення, яким зобов'язати начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області надати висновок на зміну цільового призначення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Солочин, урочище «Біласовиця», оскільки у видачі такого висновку її було відмовлено.
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.09.2008 року по справі № 2а-117/08 позов задоволено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив начальник відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт звертає увагу на те, що заборона будь-якого будівництва об'єктів, не пов'язаних з надрокористуванням в урочищі «Біласовиця» Свалявського району Закарпатської області ґрунтується на дорученні голови Закарпатської обласної державної адміністрації за № 02-5/214 від 27.11.2006 року, виданим з метою забезпечення дотримання чинного законодавства та збереження Голубинського родовища лікувальних мінеральних вуглекислих вод.
Апелянт вказує на те, що пунктом 3 даного доручення дано вказівку Свалявській державній адміністрації – заборонити будь-яке будівництво об'єктів, не пов'язаних з надрокористуванням, та утриматись від прийняття рішень щодо виділення земельних ділянок у межах Голубинського родовища лікувальних мінеральних вод до затвердження генерального плату забудови території с. Солочин, Свалявського району Закарпатської області із врахуванням централізованого водопостачання, водовідведення та видалення побутових відходів.
Пунктом 4 цього доручення, доручено Свалявській районній державній адміністрації спільно із головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації та Свалявським районним відділом УМВС України в Закарпатській області вжити заходів щодо припинення незаконного будівництва у межах Голубинського родовища лікувальних мінеральних вод.
Крім того, відповідно до вимог ст. 58 Кодексу України «Про надра» забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.
Суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства щодо предметної підсудності розгляду справи.
Апелянт просить скасувати постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.09.2008 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_1., які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
В справі встановлено, що 20.10.2004р. позивачці ОСОБА_1 Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1833 га в урочищі «Біласовиця» для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення сільської ради від 27.12.2003р.
Рішенням Солочинської сільської ради від 22.11.2005р. позивачці дано дозвіл на виготовлення проекту зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки.
ОСОБА_1 звернулася до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської РДА за висновком про зміну цільового призначення земельної ділянки, проте листом начальника цього відділу від 6.06.2008р. позивачці відмовлено у видачі такого висновку з посиланням на доручення Закарпатської ОДА від 27.11.2006р. про припинення будь якого будівництва, не пов’язаного з надрокористуванням в межах Голубицького родовища мінеральних вод до затвердження генерального плану забудови с.Солочин з врахуванням централізованого водопостачання, водовідведення та видалення побутових відходів.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, Свалявський районний суд Закарпатської області правильно виходив з того, що відмова відповідача у видачі висновку про зміну цільового використання земельної ділянки порушує права та законні інтереси позивачки ОСОБА_1.
Відповідно до ч.3 ст..20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дана норма встановлює право позивачки ОСОБА_1. на зміну цільового призначення належної її на праві власності земельної ділянки, яку відповідно до ч.2 зазначеної статті цього ж Кодексу здійснює Солочинська сільська рада, на території якої знаходиться земельна ділянка.
Згідно з п.2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою КМ України від 11.04.2002р. №502 (далі Порядку), зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви її власника до сільської, селищної, міської ради, або районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту.
Діючи в межах наданих законом повноважень, Солочинська сільська рада задоволила заяву ОСОБА_1. та 22.11.2005р. прийняла рішення, яким надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1833 га, яка належить її на праві власності в урочищі «Біласовиця» із земель для ведення особистого селянського господарства до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Вказане рішення сільської ради на момент виникнення спірних правовідносин було чинним, в зв’язку з чим його належить визнати визначальним при вирішення питання про право позивачки на зміну цільового призначення належної їй земельної ділянки.
Відповідно до п.6,7 Порядку проект відведення земельної ділянки погоджується або пере погоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним, санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації для прийняття рішення.
З листа начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської РДА від 6.06.2008р. №997 видно, що підставою для відмови в дачі висновку про зміну цільового призначення земельної ділянки стало доручення Закарпатської ОДА від 27.11.2006р. про заборону будівництва будь яких об’єктів в межах Голубинського родовища мінеральних вод до затвердження генерального плану забудови с.Солочин.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про повну безпідставність відмови в дачі висновку відповідачем про зміну цільового призначення земельної ділянки, оскільки відповідач не зробив жодних посилань на норми діючого законодавства, а мотивував відмову дорученням обласної державної адміністрації щодо припинення будівництва.
Оскільки право позивачки як власника земельної ділянки на зміну її цільового призначення закріплене в законі, орган місцевого самоврядування прийняв рішення про згоду на таку зміну, позивачка дотримала встановленого законом порядку вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки, а законних підстав для відмови у видачі висновку у відповідача не було, суд першої інстанції правомірно задоволив позов, зобов’язавши відповідача надати позивачці висновок про зміну цільового призначення земельної ділянки.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в тій частині, що його дії були правомірними спростовуються нормами матеріального права, висновками суду першої інстанції, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.
Не можуть бути такими і посилання апелянта на порушення предметної підсудності розгляду справи, оскільки позивачка оскаржила неправомірні дії місцевого органу виконавчої влади та на законних підставах за альтернативною підсудністю звернулася з позовом до місцевого суду як адміністративного.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.09.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : І.М. Обрізко
В.З. Улицький