Справа №11а 387

Головуючий у суді 1-ї інстанції Михайленко А.В. Доповідач Пікановський Б.В.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого Олексієнко Ю.Г.

Суддів: Пікановського Б.В., Суржка А.В.

За участю прокурора Заброцької Л.О.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 01 червня 2006р. кримінальну справу за апеляцією прокурора Ужвак Н.О., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції

на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці

від 13 березня 2006 р., яким засуджено

ОСОБА_3,  не судимого,

за ст. ст. 286 ч. З, 69, 75 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 50 000 гривень у відшкодування моральної шкоди кожному, на користь потерпілої ОСОБА_4  10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи в сумі 1095 гривень.

Вироком встановлено, що 26 вересня 2002 року, приблизно в 9 г. 45 хв. ОСОБА_3, керуючи без відповідних правових підстав автомобілем "КІА Sportage", державний номерний знак НОМЕР_4, який належить ПП "Монтаж сервіс", знаючи, що в нього є захворювання, при якому він може несподівано втрачати свідомість, а саме симптом хребтової артерії з синкопальними станами, яке згідно п. 29 Наказу МОЗ України від 24.12.1999 р. № 299 "Про затвердження переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами" належить до захворювань, при наявності яких особі забороняється керувати транспортними засобами, в порушення вимог п. 2.9 (б) Правил дорожнього руху України, рухаючись по автошляху Вінниця - Бар в напрямку и. Бар, в районі психіатричної лікарні ІНФОРМАЦІЯ_1, несподівано втратив свідомість, внаслідок чого ненавмисно виїхав на смугу зустрічного руху і скоїв зіткнення з автомобілем "ВАЗ 2105", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, який рухався в напрямку м. Вінниці по своїй смузі руху з чотирма пасажирами в салоні, а самеОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_4.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли на місці пригоди,ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні, ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності в момент заподіяння, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку суду із поверненням справи на новий судовий розгляд через неповноту судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до призначення м'якого покарання. Основними доводами апеляції є те, що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення додаткової комплексної судово-медичної експертизи та не навів у вироку мотивів, з яких взяв до уваги один висновок експертизи про наявність у засудженого вищенаведеного захворювання та відкинув протилежний висновок іншої експертизи, застосував ст. 69 КК України при наявності лише однієї пом'якшуючої покарання обставини, безпідставно врахувавши такою обставиною щире каяття, тоді як засуджений лише частково визнавав свою вину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію, пославшись на наведені у ній мотиви, виступи адвоката ОСОБА_1, яка захищає інтереси засудженого, адвоката ОСОБА_2, яка представляє інтереси потерпілого ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які заперечують проти апеляції прокурора, вважають вирок суду законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчинені злочину за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, які досліджені в судовому засіданні та яким дана належна оцінка. Зокрема, за висновком експерта № НОМЕР_2 від 25.02.04 року експертна комісія підтвердила наявність у ОСОБА_3 симптому хребтової артерії (синдрому хребтового нерва), а також можливість виникнення синкопальних станів (короткочасної втрати свідомості) (т. З, а. с. 73-80). Даний висновок взятий судом до уваги, оскільки за своїм змістом є більш чіткий та доповнює висловлене в експертному висновку № НОМЕР_3 від 10.06.2003 р. припущення про наявність у ОСОБА_3 такого захворювання (т. 2, а. с. 164-170).

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3. пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку із втратою ним свідомості під час керування автомобілем, не заперечував, що знав про наявність у нього даної хвороби (т. З, а. с. 340). Дану обставину підтвердили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, до яких ОСОБА_3 раніше звертався по медичну допомогу з приводу втрати свідомості. (т. З, а. с. 345-348). Достовірність цього підтвердила й дочка засудженого ОСОБА_14 (т. З, а. с. 352). Наведені докази спростовують висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи про відсутність у ОСОБА_3 вищезазначеного захворювання, а тому суд обгрунтовано не взяв цей висновок до уваги. Відсутність у вироку мотивації того, чому суд відкинув зазначений доказ, само по собі не є підставою для скасування вироку.

Необгрунтованими є доводи апеляції й про те, що суд ніби безпідставно відхилив клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи для з'ясування питання про перебування ОСОБА_3 в хворобливому стані під час керування транспортним засобом. В постанові суду від 13 лютого 2006 року наведені відповідні мотиви цього рішення. Зокрема, суд вірно зазначив, що дане питання може бути з'ясоване шляхом оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності (т. З, а. с. 317).

Вірно суд врахував як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття ОСОБА_3 про яке свідчать його правдиві показання, які сприяли розкриттю злочину. Врахувавши декілька обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданих збитків), взявши до уваги показання потерпілих, які просили суворо не карати винного, суд обґрунтовано застосував норми ст. ст. 69, 75 КК України та призначив покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Ужвак Н.О. залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 березня 2006 року щодо ОСОБА_3 без змін.