Справа №11а 380

Головуючий у суді 1-ї інстанції Денишенко Т.О.

Доповідач Пікановський Б.В.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого Олексієнко Ю.Г.

Суддів: Пікановського Б.В., Суржка А.В.

За участю прокурора Заброцької Л.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці 01 червня 2006р. кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, прокурора Гуменюка О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції

на вирок Староміського районного суду м. Вінниці

від 09 березня 2006 р., яким засуджено

ОСОБА_1, не судимого,

за ст. 289 ч. 2 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

ОСОБА_2, не судиму,

за ст. ст. 289 ч. 2, 75 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Вирішене питання з речовими доказами. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати в сумі 423,69 гривень солідарно.

Вироком встановлено, що 14 жовтня 2005 року приблизно в 23 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного, незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом розбиття скла вікна проникли в автомобіль марки "Москвич-412", належний потерпілому ОСОБА_3, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 2651 грн., що знаходився в ІНФОРМАЦІЯ_1, та незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, штовхаючи, перемістили автомобіль на перехрестя ІНФОРМАЦІЯ_2, де його покинули.

15 жовтня 2005 року, приблизно в 03 годині, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою мовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного, незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом розбиття скла вікна, проникли в автомобіль марки "РАФ", належний потерпілому ОСОБА_4, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 9267 грн., що знаходився в ІНФОРМАЦІЯ_3. Штовхаючи автомобіль, вони незаконно заволоділи ним та були затримані працівниками міліції.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити та пом'якшити призначене покарання, врахувавши його щире розкаяння, наявність на утримані двох неповнолітніх дітей. Крім того, засуджений посилається на те, що вчинив злочин без попередньої змови з ОСОБА_2, яка навіть не здогадувалась про вчинення злочину.

В апеляції прокурора із внесеними змінами ставиться питання про зміну вироку та призначення засудженому ОСОБА_1 більш м'якого покарання у вигляді 5 років обмеження волі. Основними доводами апеляції є те, що суд при призначені покарання не взяв до уваги дані про особу винного, який позитивно характеризується, раніше не судимий, а також має на утримані неповнолітню дитину, що є підставою для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію із внесеними змінами, просить призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років обмеження волі, виступ засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, пославшись на наведені у ній мотиви, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляції засудженого та задоволення апеляції прокурора з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Проте, зазначені вимоги закону судом не виконані, що призвело до призначення ОСОБА_1 покарання, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. Так, суд безпідставно не врахував щире розкаяння ОСОБА_1 у вчинені злочину як обставину, що пом'якшує покарання, хоча в мотивувальній частині вироку зазначив, що він повністю визнав вину. Разом з тим, обґрунтовуючи свій висновок про вид та розмір покарання відносно ОСОБА_1, суд чомусь оцінив його показання щодо співучасті ОСОБА_2 у вчинені злочину як неправдиві, тоді як в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав всі обставини інкримінованого йому злочину та уточнив, що в своїх попередніх показаннях намагався полегшити становище дружини, взявши вину на себе (а. с. 250).

З урахуванням ще однієї обставини, що пом'якшує покарання - наявність на утримані ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей, а також даних про його особу (раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання),

приймаючи до уваги думку потерпілих, які претензій до засуджених не мають, колегія суддів приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України більш м'якого виду покарання - обмеження волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він вчинив злочин без попередньої змови з ОСОБА_2 є необгрунтованим, оскільки спростовується доказами, дослідженими в судовому засіданні. Зокрема, під час допиту в якості обвинуваченого на досудовому слідстві та в судовому засідані ОСОБА_1 визнавав, що діяв за попередньою змовою з ОСОБА_2 підтвердив свої показання під час відтворення обстановки та обставин події (а. с. 107,133-139,250).

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 не проживає за місцем реєстрації та визнаний винним у тяжкому повторному злочині, колегія суддів приходить до висновку про направлення ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі із звільненням з-під варти при прибутті до виправного центру.

Крім того, судом порушено вимоги закону при стягненні судових витрат, оскільки стягнення таких витрат в солідарному порядку законом не передбачено (ч. 2 ст. 93 КПК). Вирішуючи дане питання, колегія суддів бере до уваги ступінь вини кожного із співучасників, а тому приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 двох третин, а з ОСОБА_2 третини судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляцію прокурора Томенюка О.В. задовольнити.

Вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 09 березня 2006 року щодо ОСОБА_1змінити. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 289 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років обмеження волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 57 КВК України направити засудженого ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. При прибутті до місця відбування покарання ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру з розрахунку, якому один день попереднього ув'язнення під вартою відповідає двом дням обмеження волі.

В порядку, передбаченому ст. 365 КПК України, виключити з вироку вказівку суду про солідарне стягнення із засуджених судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 282 грн. 46 коп., а з ОСОБА_2 141 грн. 23 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС у Вінницькій області (код 24525055; банк УДК у Вінницькій області, рахунок 35227002000019, МФО 802015 за дактилоскопічну експертизу).

В решті вирок суду залишити без змін.