Головуючий суду 1 інстанції - Половинка В.О.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 426/8039/17

Провадження № 22ц/782/348/17

УХВАЛА

Іменем України

26 травня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Коротенка Є.В.,

за участю секретаря Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє представник ОСОБА_3,

на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року

за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Сватівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року ОСОБА_2, від імені якої діє представник ОСОБА_3, звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Сватівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у зазначеній цивільній справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені якої діє представник ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі ст. 256 ЦПК України суд першої інстанції виходив із того, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_4, який доводиться заявнику свекром, а відповідно до Сімейного кодексу України невістка не є родичем свекра. Оскільки заявник не є родичем померлого, тому не має права на звернення до суду з вказаною заявою.

Проте, до такого висновку суд дійшов передчасно з порушенням норм процесуального права.

Так, суд залишив поза увагою той факт, що Цивільним процесуальним Кодексом України чітко передбачені підстави відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 статті 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що Цивільним процесуальним Кодексом України, як підставу для відмови у відкритті провадження за заявами про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено тільки наявність спору про право.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті в порядку окремого провадження, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який є її свекром. Заявниця все життя була членом сім'ї померлого, здійснила його поховання. Встановлення факту смерті заявниці необхідно для отримання допомоги на поховання.

Проте, суд першої інстанції на зазначені вище положення та обставини, викладені в заяві про встановлення факту смерті, належної уваги не звернув та в порушення вищезазначених вимог закону необґрунтовано відмовив у відкритті провадження на підставі ст. 256 ЦПК України.

Крім того, судом не були враховані положення ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, якими визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

За змістом частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на обставини зазначені заявником в заяві про встановлення факту смерті, а саме те, що померлий ОСОБА_4 не спілкувався зі своїм сином, місце проживання останнього не відомо. Заявник був членом сім'ї померлого, а встановлення факту смерті необхідно для отримання допомоги на поховання.

Отже, заявник звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Встановлення факту смерті ОСОБА_4 породжує юридичні наслідки, від яких залежить реалізація заявником права на отримання допомоги на поховання.

Суд першої інстанції при постановлені ухвали про відмову у відкритті провадження у справі не звернув уваги на те, що відмова у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 (невістки) з підстав, що вона не є родичем померлого, унеможливить реалізацію нею своїх майнових прав, що є порушенням її конституційних прав.

За таких обставин, достатніх підстав для відмови у відкритті провадження у справі у суду першої інстанції не було.

Що стосується вимоги апелянта про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то вона не підлягає задоволенню, оскільки справа направляється для продовження розгляду у разі скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі у відповідності до положень ст. 311 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи судом постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, отже провадження у справі не відкривалося. Тому відсутні підстави для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, що свідчить про порушення порядку, встановленого для вирішення питання про відкриття провадження у справі, а тому ухвалу суду слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст.234,257-1, 303, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє представник ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: